Постанова № 72231965, 12.02.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1192/16-ц 12.02.2018

Провадження №22-ц/784/188/18

Справа № 486/1192/16-ц

Провадження №22-ц/784/188/18 Головуюча суду першої інстанції Франчук О.Д.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції Галущенко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Серебрякової Т.В.

Самчишиної Н.В.

із секретарем

судового засідання - Богуславською О.М.

за відсутності учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року, ухвалене суддею Франчук О.Д. у приміщенні суду у справі за

позовом

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, визнання припиненим договору іпотеки, покладення на приватного нотаріуса зобовязання щодо виключення з реєстру іпотек та заборони відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, припинення обтяження нерухомого майна та покладення на Банк зобов'язання щодо повернення документів про право власності на предмет іпотеки, стягнення коштів

встановила:

07.12.2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, визнання припиненим договору іпотеки, покладення на приватного нотаріуса зобовязання щодо виключення з реєстру іпотек та заборони відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, припинення обтяження нерухомого майна та покладення на Банк зобов'язання щодо повернення документів на предмет іпотеки, стягнення коштів.

Позивач посилався на те, що 11.09. 2007 р. між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит для зведення котеджу в сумі 44000, 00 $ ( далі - $ символ дол. США в стандарті Юнікод ) з строком повернення до 10вересня 2017 року зі сплатою щомісячно 0,92 % на суму залишку заборгованості.

Крім того, підлягала сплаті щомісячно винагорода за надання фінансового інструменту.

Загальний щомісячний платіж на погашення кредиту мав бути не меншим 635, 39 $.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в іпотеку за відповідним договором була передана квартира АДРЕСА_1 співвласниками, якої являються позивачі.

Вважаючи, що кредитний договір укладений з порушенням вимог закону щодо застосування іноземної валюти, видачі кредиту Банком без відповідної ліцензії, порушення вимог правил щодо надання Банком необхідної інформації, недопустимості використання нечесної підприємницької практики, позивачі просили про визнання його недійсним.

При цьому, вважаючи, що договір іпотеки було укладено без нотаріальної згоди усіх співвласників, з порушенням житлових прав неповнолітніх дітей співвласників, просили визнати недійсним і цей договір. Крім того, як наслідок недійсності договору іпотеки просили про його припинення та задоволення інших похідних вимог, у тому числі, повернення сплачених відсотків та інших винагород, як наслідок недійсності кредитної угоди

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та припиненим договір іпотеки від 11.09.2007р., який був укладений між позивачами, як іпотекодавцями, з однієї сторони, та ПАТ КБ «ПриватБанк», з другої.

Цей же договір визнано припиненим.

Цим же рішенням на нотаріуса покладено зобов'язання щодо виключення з реєстру іпотек та заборони відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, припинено обтяження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1

ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язано повернути документ, яким підтверджується право власності на спірну квартиру.

Стягнуто з Банку в дохід держави судовий збір у розмірі 2755 грн. 80 коп., а з ОСОБА_5 6890 грн. 00 коп. судового збору в доход держави.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині визнання договору іпотеки недійсним та припиненим і задоволення інших похідних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих вимог в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції з врахуванням Перехідних Положень розділуXIII ЦПК України, в межах оскарження, передбачених ст.. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав та обставин.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання іпотечного договору недійсним, суд виходив з того, що квартира передана в іпотеку за відсутності нотаріально посвідченої згоди співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вчинення цього правочину.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки його ухвалено всупереч вимогам закону та без належного з'ясування дійсних обставин справи.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Правочин, відповідно до вимог ст..204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 - 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити положенням цього кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зокрема, відповідно до положень ст. 578 ЦК України, правочин щодо застави майна, яке перебуває у спільній власності та який потребує нотаріального посвідчення може бути вчинений лише за наявності згоди усіх співласників, посвідченої нотаріально.

Відсутність такої згоди, відповідно до приписів ч.1 ст.203 ЦК України, ч. 1 ст.215 ЦК України може бути підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до приписів ст..572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, як окремим видом застав, є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. (ст.575 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» від 5червня 2003 року N 898-IV ( далі -Закон N 898-IV) іпотечний договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Укладаючи такий договір іпотекодавець фактично передає іпотекодержателю частку своїх повноважень власника в частині розпорядження майном.

Адже в подальшому власник вправі вчиняти дії щодо розпорядження іпотечним майном лише за згодою іпотекодержателя.

При цьому для співвласника, який не давав згоду на вчинення іпотеки настає загроза втрати права власності на частку в разі невиконання іншим співласником зобов'язань, на забезпечення яких укладено іпотечний договір.

Наявність такої загрози може бути приводом для застосування способу захисту порушеного права, визначеного ст. 16 ЦК.

Відповідно до ч.2 ст. 6.Закону N 898-IV( в редакції на час укладення договору іпотеки) майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у їх спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлене домовленістю між ними.

Відповідно до положень ст.. ст.. 244-245 ЦК України та ст. ст.. 34, 36 Закону України «Про нотаріат» особа вправі передати свої повноваження щодо здійснення правочину на розпорядження своїм майном або його часткою у спільній власності на підставі довіреності, яка за формою має відповідати формі, у якій укладається правочин.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11.09. 2007 р. між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит для зведення котеджу в сумі 44000, 00 $ ( далі - $ символ дол. США в стандарті Юнікод ) з строком повернення до 10вересня 2017 року зі сплатою щомісячно 0,92 % на суму залишку заборгованості.

Крім того, підлягала сплаті щомісячно винагорода за надання фінансового інструменту.

Обов'язковий щомісячний платіж на погашення кредиту мав бути не меншим 635, 39 $.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в іпотеку за відповідним договором від 11.09.2007 р. була передана квартира АДРЕСА_1 співвласниками, якої являються позивачі.

Із змісту цього договору вбачається, що його від імені іпотекодавців укладено ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а з боку іпотекодержателя виступає Банк.

При цьому, інтереси інших співвласників ОСОБА_9 ( нині ОСОБА_7.) та ОСОБА_12 представляла за довіреністю, виданою приватним нотаріусом ОСОБА_11, саме ОСОБА_6

В договорі нотаріусом зазначено, що належність майна, яке передається в іпотеку та наявність повноважень у представника за довіреністю перевірена.

Даних про те, що зазначена довіреність як правочин скасована або визнана недійсною, матеріали справи не містять.

Аналіз наведених вимог закону та дійсних, встановлених обставин справи дає підстави для висновку про те, що при вчиненні оспорюваної нотаріально посвідченої угоди були дотримані вимоги закону щодо передачі спільного нерухомого майна в іпотеку за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників, а інших підстав недійсності угоди не встановлено.

Відсутні також і підстави для визнання договору іпотеки припиненим, оскільки обставин, які передбачені статтями 592 ЦК України та ст. 17 Закону N 898-IV для припинення іпотеки в ході судового розгляду не встановлено.

Оскільки вимоги щодо покладення на нотаріуса зобов'язання щодо виключення з реєстру іпотек та заборони відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, припинення обтяження нерухомого майна та покладення на ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язання щодо повернення документів на предмет іпотеки є похідними від вимог про визнання договору іпотеки припиненим та недійсним, то також відсутні підстави для задоволення цих похідних вимог.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції цих обставин справи та вимог закону належним чином не з'ясував, то його висновки про доведеність обставин, які є підставою для задоволення позову, не можуть вважатися обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону.

Встановлене відповідно до приписів ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині задоволених вимог з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до приписів ч. 13 ст..141 ЦПК України підлягає зміні і розподіл судових витрат.

Так, відповідно замість стягнення з Банку на користь держави 2755 грн.80 коп., недосплачених позивачем при подачі позову за вимоги про визнання договору іпотеки недійсним та припиненим і за похідні вимоги, їх слід стягнути з позивачів у рівних частках з кожного по 689 грн. 00 коп.

Також слід відшкодувати витрати Банку на судовий збір за подання апеляційної скарги за рахунок позивачів по 1033 грн. 50 коп. з кожного.

Рішення в іншій частині скасуванню і зміні не підлягає, оскільки в іншій частині не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року в частині визнання недійсним договору іпотеки, визнання припиненим договору іпотеки, покладення на нотаріуса зобов'язання щодо виключення з реєстру іпотек та заборони відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, припинення обтяження нерухомого майна та покладення на ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язання щодо повернення документів на предмет іпотеки та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави 2755 грн.80 коп. судового збору - скасувати та ухвалити у справі в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки, визнання припиненим договору іпотеки, покладення на нотаріуса зобов'язання щодо виключення з реєстру іпотек та заборони відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, припинення обтяження нерухомого майна та покладення на ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язання щодо повернення документів на предмет іпотеки, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 689 грн. 00 коп. судового збору в доход держави та на користь публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» по 1033 грн. 50 коп. у відшкодування витрат на судовий збір.

В іншій частині рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та на протязі 30 днів з дня складення повного рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Галущенко О.І.

Судді: Серебрякова Т.В

Самчишина Н.В.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2018 р.