Ухвала суду № 72231783, 16.02.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3135/16-к

кримінальне провадження

№1-кп/489/43/18

УХВАЛА

Іменем України

16 лютого 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря судового засідання Коденко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням:

ОСОБА_1, 1989 року 01 місяця 28 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 Федерації, без постійного місця проживання, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України;

ОСОБА_2, 1989 року 05 місяця 08 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дзержинського) 54, квартира 2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України

за участю:

прокурора Литвиненко Г.С.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

встановив:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.12.2017 обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою до 23.02.2018.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою на 60 днів, оскільки ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу – переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, не зменшилися.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, вказуючи на відсутність доказів у підтвердження зазначених ризиків. Також, захисник заявила клопотання про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

В обґрунтування клопотання захисник вказує, що ОСОБА_2 від органів досудового розслідування і суду не переховувався та постійно проживав за місцем своєї реєстрації за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с. Грейгове, вулиця Леніна, 93. Крім того, її підзахисний повністю відбув призначене вироком суду покарання і сам факт, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності не дає підстав стверджувати про вчинення ним інших кримінальних правопорушень. До того ж, обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання, позитивно характеризується, перебуває у цивільному шлюбі та має на утриманні шістьох дітей, матір, яка є інвалідом та потребує догляду і допомоги, при цьому сам потребує довготривалого лікування у зв’язку з наявністю серйозних проблем зі здоров’ям, що значно зменшує вищевказані ризики.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов висновку, що підстави для збереження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не відпали.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, в п.103 справи «ОСОБА_5 проти України» (заява № 50264/08) Європейський суд з прав людини вказав, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.

Залишаються ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, тобто дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Підтвердженням цьому є те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, в ході розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу, переховувався від суду, не має постійного місця роботи та доходу.

За таких обставин, є доведеними наявність вказаних ризиків і те, що їм неможливо запобігти при вжитті більш м’яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, а тому наявна необхідність у збереженні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням нового строку.

Доводи захисника, які уже були предметом розгляду клопотань захисту про зміну запобіжного заходу та оцінка яким судом надавалася раніше, про наявність в обвинуваченого постійного місця проживання та міцних родинних зв’язків, знаходження на його утриманні малолітніх дітей, необхідності надання допомоги дружині та матері, яка хворіє та є опікуном дітей його сестри, а також про незадовільний стан здоров’я обвинуваченого, не змінюють і не зменшують вказаних вище ризиків. Крім того, наявність міцних родинних зв’язків не стримала обвинуваченого від вчинення кримінального правопорушення в якому він обвинувачується.

З огляду на наведене, клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід – цілодобовий арешт задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд -

постановив:

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 16 квітня 2018 року (включно).

У задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Коваленко