Рішення № 72231254, 08.02.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4154/17

Провадження № 2/484/261/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2018р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді – Літвіненко Т.Я.

секретар судового засідання - Лянгорт З.О.

за участю відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1, про стягнення 19020, 07 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Страхова група "ТАС" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, мотивуючи тим, що 28.06.2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ "Страхова група "ТАС" було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2053779. 24.08.2014 року о 05.15год, по автодорозі Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "ДАФ" держ. № НОМЕР_1 з причепом "Шмідц" держ. № НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Форд" держ. № НОМЕР_3. Внаслідок ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження. 07 жовтня 2014 року до ПрАТ "Страхова група "ТАС" від ОСОБА_3 надійшла заява про виплату страхового відшкодування по вищезазначеному договору.

Згідно постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.09.2014р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та встановлено, що причиною ДТП стало те, що відповідач перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу "ДАФ" держ. № НОМЕР_1 з причепом "Шмідц" держ. № НОМЕР_2. Сума страхового відшкодування ОСОБА_3 становить 19020,07 грн., яка була виплачена останньому.

Оскільки винний у ДТП перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу, він в порядку регресу має повернути страховій компанії сплачене нею відшкодування. Добровільно відповідач гроші не повертає.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі, просив справу розглядати без його участі.

Відповідач в судовому засіданні, у відзиві та у запереченнях, проти задоволення позову заперечував вказуючи, що позивач був своєчасно, на протязі трьох робочих днів, повідомлений письмово про настання страхового випадку, а тому жодних підстав для звернення до суду із позовом у позивача не існує. Також, відповідач вказує, що оскільки позивач дізнався про порушення свого права, тобто про настання страхового випадку та відповідних наслідків для нього на виконання договору страхування 27.08.2014 року, то саме з цієї дати починає спливати термін позовної давності, який закінчився 28.08.2017 року, однак позивач звернувся до суду із даним позовом 28.11.2017 року, тобто поза межами позовної давності. Крім того, відповідач вказав, що власником транспортного засобу ДАФ державний номерний знак НОМЕР_4, за участю якого сталося ДТП, є ОСОБА_2, тоді як відповідач, керував вказаним автомобілем не на підставі повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договір оренди, довіреності тощо), а тому він взагалі не може нести цивільно-правову відповідальність за вказаним позовом.

Вислухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 18.06.2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ "Страхова група "ТАС" було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2053779, яким забезпечено відповідальність власника транспортного засобу марки "ДАФ 95 XF" держ. № НОМЕР_1, що підтверджується наданим полісом, який міститься в матеріалах справи.(а.с.6)

Згідно постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.09.2014р., 24.08.2014 року громадянин ОСОБА_1, який перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу "ДАФ" держ. № НОМЕР_1 з причепом "Шмідц" держ. № НОМЕР_2, та керуючи ним, допустив розслоєння гуми шини переднього лівого колеса причепа, в наслідок чого автомобіль "Форд" держ. № НОМЕР_3, який рухався позаду в попутному напрямку, отримав механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 2.3 (а) Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.(а.с.7)

Автомобілем марки "Форд" держ. № НОМЕР_3 керував ОСОБА_3

07 жовтня 2014 року до ПрАТ "Страхова група "ТАС" від ОСОБА_3 надійшла заява про виплату страхового відшкодування по вищезазначеному договору.(а.с.8)

Згідно страхового акту № 21774Р/19/14 та розрахунку на виплату страхового відшкодування по обов’язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, пов’язану з пошкодженням засобу транспорту від 16.10.2014 року, ОСОБА_3 підлягає виплаті страхове відшкодування в розмірі 19020,07 грн. (а.с.9-10)

Вказана сума, відповідно до платіжного доручення № 31493 від 01.12.2014р., була перерахована ОСОБА_3В.(а.с.1)

12.08.2014р. на адресу ОСОБА_2 було направлено лист, яким повідомлено останнього про необхідність погашення регресної заборгованості на суму 19020,07 грн. (а.с.12)

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В позовній заяві вказано, що відповідачем не було повідомлено позивача про настання страхового випадку у встановлені законом строки. Проте дане твердження позивача не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася 24.08.2014 року.

З копії страхового акту, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що дата письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зазначена 27.08.2014 року.

Тобто, відповідачем було дотримано строки письмового повідомлення, які передбачені чинним законодавством, а тому твердження відповідача про своєчасне повідомлення позивача є слушними.

Разом з тим, відповідач вказує, що оскільки позивач дізнався про порушення свого права, тобто про настання страхового випадку та відповідних наслідків для нього на виконання договору страхування 27.08.2014 року, то саме з цієї дати починає спливати термін позовної давності, який закінчився 28.08.2017 року, однак позивач звернувся до суду із даним позовом 28.11.2017 року, тобто поза межами позовної давності. Крім того, відповідач вказав, що власником транспортного засобу ДАФ державний номерний знак НОМЕР_4, за участю якого сталося ДТП, є ОСОБА_2, тоді як відповідач, керував вказаним автомобілем не на підставі повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договір оренди, довіреності тощо), а тому він взагалі не може нести цивільно-правову відповідальність за вказаним позовом.

Однак дане твердження відповідача є безпідставним та не відповідає вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз’яснено, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Відповідно до а. 1 п. 4 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно абзацу «г» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

В запереченнях позивач вказав, що ОСОБА_2 довіряв йому керувати транспортним засобом "ДАФ" держ. № НОМЕР_1 з причепом "Шмідц" держ. № НОМЕР_2, надавши ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, наявність вини відповідача у скоєнні ДТП, яке мало місце 24.08.2014 року, та факт не перевірки та не забезпечення ним технічно-справного стану транспортного засобу, яким він керував підтверджується постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.09.2014р.

Деліктне зобов’язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов’язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обовязок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов’язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов’язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2004цс16, яка згідно зі ст.. 417 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Тобто, позивач мав повне право звернутися з регресним позовом до відповідача, та обов’язок відшкодовувати завдані матеріальні збитки покладається саме на нього.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦПК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно платіжного доручення № 31493 від 01.12.2014р., страхове відшкодування в розмірі 19020,07 грн. було перераховано ОСОБА_3, тобто саме з цього моменту було виконано основне зобов’язання та почався перебіг строку позовної давності, який спливає 01.12.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Страхова група "ТАС" направила дану позовну заяву до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу 29.11.2017 року, тобто строк позовної давності позивачем пропущений не був.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (Адреса: 03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243, р/р 26506056202586 в ПАТ "КБ"Приват Банк" МФО 380269) в рахунок відшкодування в порядку регресу витрати, пов’язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 19 020 грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600грн. 00 коп., всього 20 620 (двадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 07 коп.

Повне судове рішення буде складено 16.02.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 14 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

СУДДЯ: