Постанова № 72230320, 12.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5539/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Масендич В.В.

Провадження № 22-ц/783/6132/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Левика Я.А.,

секретаря: Цап П.М.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника третьої особи - Куріци Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», третя особа ПрАТ «Страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

В вересні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ПрАТ СК «Скарбниця», ЛКП «Львівелектротранс» про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення моральної шкоди за збитки спричинені їй пошкодженням автомобіля НОМЕР_1 в результаті обриву контактної тролейбусної мережі, який мав місце 02.01.2016р. у м. Львові на вул. Кульпарківська, 93, а саме: з ПрАТ «Скарбниця» 86 873,09 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля та з ЛКП «Львівелектронс» 20 000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 02.01.2016р. близько 23:20 год. у м. Львові на вул. Кульпарківській поблизу будинку №93, стався обрив контактної тролейбусної мережі (обрив тролейбусного дроту), яка падаючи, пошкодила автомобіль НОМЕР_1. Позивач зазначає, що факт обставин пошкодження автомобіля НОМЕР_1 підтверджений матеріалами справи №465/158/16-п про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6, як посадової особи ЛКП «Львівелектротранс». Відповідно до висновку авто товарознавчого дослідження №ФД-00050 від 14.01.016р. вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 становить 86 873,09 грн. Відтак, за наслідками події, яка трапилась 02.01.2016р. у м. Львові на вул. Кульпарківській близько 23:20 год. при обриві контактної мережі, що належить ЛКП «Львівелектротранс», внаслідок чого було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, виникає цивільно-правова відповідальність саме ЛКП «Львівелектротранс», як юридичної особи, яка не забезпечила належного стану контактного дроту на ділянці тролейбусного маршруту.

В грудні 2016 року позивач уточнила позовні вимоги, в яких зазначила, що у вересні 2016р. вона провела ремонт належного їй автомобіля за що було сплачено 84 650 грн., зокрема за придбаних запчастин - 64 380 грн., за виконання ремонтних робіт - 20 270 грн. Відтак, вказана грошова сума являється фактичними витратами позивача на відновлення пошкодженого майна. Просила стягнути з ПрАТ АСК «Скарбниця» вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 в розмірі 84 650 грн. та стягнути з ЛКП «Львівелектротранс» 20 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10 травня 2017 року замінено неналежного відповідача АТ АСК «Скарбниця» на належного відповідача ЛКП «Львівелектротранс». Залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватнетне акціонерне товариство - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (м. Львів, вул. Саксаганського, 5) (а.с 83-84).

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (м.Львів, вул. Сахарова, 2, ЄДРПОУ 03328406) в користь ОСОБА_5 (м.Львів, АДРЕСА_1) вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 в розмірі 84 650 грн. (вісімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят гривень).

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (м.Львів, вул. Сахарова, 2, ЄДРПОУ 03328406) в користь ОСОБА_5 (м.Львів, АДРЕСА_1) заподіяну моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. (одна тисяча гривень).

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (м.Львів, вул. Сахарова, 2, ЄДРПОУ 03328406) в користь ОСОБА_5 (м.Львів, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в розмірі 2 246,74 грн. (дві тисячі двісті сорок шість гривень 74 коп.)

Дане рішення оскаржив відповідач ЛКП «Львівелектротранс».

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необгрунтованим через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильним застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд при винесенні рішення залишив без перевірки обставини заподіяння відповідачем шкоди. Вважає, безпідставними доводи позивача про заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки, суд не з`ясував, які між сторонами виникли правовідносини із установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не встановив, яким чином завдана шкода, безпосередньо дротом контактної мережі, який позивач вважав джерелом підвищеної небезпеки, чи внаслідок зіткнення автомобіля позивача з якимось іншим об'єктом, та чи знаходиться це у причинному зв'язку - падіння дроту контактної мережі та пошкодженням автомобіля позивача і якими доказами це підтверджується. Крім того, суд не звернув увагу на характер ушкоджень автомобіля марки Volvo S-80, не дослідивши його в контексті причинно-наслідкового зв'язку із падінням дроту контактно-кабельної мережі (ККМ). Вважає, що ушкоджень автомобіля марки Volvo S-80 виникли в наслідок зіткнення автомобіля Volvo S-80 з яким-небудь тупим предметом, наприклад з іншим транспортним засобом, але аж ніяк не внаслідок падіння дроту ККМ. Також, в матеріалах справи немає жодних доказів, які б вказували на те, що обрив дроту контактної мережі мав місце, саме на несправній її ділянці, визначеній актом державного технічного огляду тролейбусної контактної мережі №3/58 від 27.11.2015р. Із врахуванням вищенаведеного просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача - Бегей І.М., на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника позивача - ОСОБА_3 та представника третьої особи - Куріци Н.Р., на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5. районний суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з ЛКП «Львівелектротранс» вартості відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 в розмірі 84 650 грн., які сплачені позивачем за ремонт автомобіля підлягають до задоволення. Окрім того стягуючи з відповідача 1 000 грн. заподіяної моральної шкоди суд першої інстанції прийшов до висновку, що внаслідок події, яка мала місце 02.01.2016 року, позивачу завдано моральних страждань, оскільки порушився її звичайний режим життя, остання відчувала душевний дискомфорт.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 465/158/16-п відносно ОСОБА_6, начальника району ККМ ЛКП «Львівелектротранс» складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 459337 від 11.01.2016 року в якому зазначено, що ОСОБА_6, будучи посадово-відповідальною особою, не вжила всіх необхідних заходів щодо належного утримання тролейбусної контактної мережі по АДРЕСА_2, своєчасно не виявила перешкоду дорожнього руху, не усунула перешкод та не огородила її направляючими засобами, що призвело до падіння 02.01.2016 року о 23:20 год. контактного дроту на автомобіль НОМЕР_3, чим заподіяно автомобілю технічних пошкоджень. Працівниками поліції дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.4 ст. 140 КУпАП, як порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Франківським районним судом м. Львова від 24.02.2016 року у справі №465/158/16-п відносно ОСОБА_6, начальника району ККМ ЛКП «Львівелектротранс» винесено постанову, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за ч.4 ст. 140 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю у діях останньої складу адміністративного правопорушення (а.с. 7).

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 13.07.2016 року постанову Франківського районного суду м. Львова від 24.02.2016 року залишено без змін (а.с. 8).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь та самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до Звіту №ФД-00050 від 14.01.2016р. про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу, власником транспортного засобу Volvo S80 д.н.з. НОМЕР_4 є ОСОБА_5, свідоцтво про реєстрації серії НОМЕР_7 від 17.04.2014 року. Ринкова вартість КТЗ становить 506 971,79 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ включаючи ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини становить 86 873,09 грн., значення коефіцієнту фізичного зносу - 0,451, вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу включаючи ПДВ на матеріали фарбування та запчастин становить 56 448,80 грн. Згідно висновку отриманого в результаті оцінки: вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ Volvo S-80 реєстраційний номер НОМЕР_4 без урахування ВТВ з врахуванням ПДВ становить 56 448,80 грн., без врахування ПДВ - 48 310,83 грн.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 13.07.2016р. по справі №465/158/16-п встановлено, що згідно акту державного технічного огляду тролейбусної контактної мережі №3/58 від 27.11.2015р., було оглянуто ділянки маршруту, на якій відбулося падіння контактної мережі тролейбуса та були виявлені невідповідності встановленим вимогам, а саме виявлені недоліки: перевищення норм зносу контактного проводу на вул. Кульпарківська - Виговського.

Згідно рахунку-фактури №11/2 від 15.09.2016 року та акту №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 15.09.2016р. ФОП ОСОБА_7 здійснено виконання робіт по ремонту автомобіля, що становить 20 270,00 грн., які ОСОБА_5 сплатила ФОП ОСОБА_7

Згідно рахунку-фактури №11/3 від 15.09.2016р. та видаткової накладної №10/2 від 15.09.2016р. ОСОБА_5 придбала в ФОП ОСОБА_7 запчастини до автомобіля на суму 64 380,00 грн.

Вищенаведеними доказами встановлено, що ОСОБА_5 самостійно оплатила ремонт автомобіля НОМЕР_5.

Згідно п.2.7.1.1. Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10.10.1996 року №102, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.03.1997р. за №66/1870 (далі Правила), до системи електропостачання трамвая та тролейбуса належать кабельні та повітряні лінії первинного електропостачання, тягові підстанції, які приймають змінний струм і перетворюють його на постійний, кабельні та повітряні лінії постійного струму й контактні мережі.

Відповідно до п.2.7.1.2. Правил експлуатацію, технічне обслуговування, планово-попереджувальні та непланові ремонти, реконструкцію та розвиток системи електропостачання здійснює електротехнічний і допоміжний персонал електрогосподарства, що є відповідною службою ЛКП «Львівелектротранс». Повне управління здійснює керівництво відповідного структурного підрозділу підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ АСК «Скарбниця» в особі Голови правління Челака Андрія Ярославовича та ЛКП «Львівелектротранс» в особі директора Васільєва Сергія Вікторовича укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами №01/14013/ЦВ/15 від 25.03.2015р. Предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої Страхувальником Третім особам (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту включаючи відповідальності перевізника) внаслідок здійснення Страхувальником своєї господарської діяльності в термін зазначений в п.6.1 Договору.

У відповідності до п.11.5 Страховик не несе зобов'язань у випадку настання відповідальності (додаткових витрат) страхувальника внаслідок дії таких факторів, зокрема заподіяння шкоди внаслідок природного зносу, корозії, гниття.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками серед іншого є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п.п.1,2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами КПК України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами КПК України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України

Згідно п.п.5,6 Постанови Пленуму ВСС України, відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Колегія суддів не погоджується із посиланням апелянта про те, що районний суд не встановив, яким чином завдана шкода, безпосередньо дротом контактної мережі, який позивач вважав джерелом підвищеної небезпеки, чи внаслідок зіткнення автомобіля позивача з якимось іншим об'єктом, та чи знаходиться це у причинному зв'язку, оскільки таке спростовується Постановою Франківського районного суду м. Львова від 24.02.2016р., яка Постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2016 року залишена без змін та якою встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 459337 від 11.01.2016 року, посадово-відповідальною особою, не вжито всіх заходів щодо належного утримання тролейбусної контактної мережі по АДРЕСА_2, своєчасно не виявлено перешкоду дорожнього руху, не усунуто перешкод та не огороджено її направляючими засобами що призвело до падіння 02.01.2016р. о 23.20 год. контактного дроту на автомобіль НОМЕР_6, чим заподіяно автомобілю технічних пошкоджень.

Доводи представника ЛКП «Львівелектротранс» в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи немає доказів, які б вказували на те, що обрив дроту контактної мережі мав місце, саме на несправній її ділянці, колегія суддів не бере до уваги оскільки такі спростовуються Актом №40 Про пошкодження контактної мережі від 02 січня 2016 року, згідно якого по вул. Кульпарківській №93 до центру міста обірвався к/провід і впав на проїзну частину дороги. (а.с. 92)

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Колегія суддів вважає підставним часткове задоволення позовної вимоги ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди і стягнення такої в розмірі 1000.00 грн., оскільки задовольняючи частково зазначену позовну вимогу, суд першої інстанції вірно врахував положення ст. 23, ч.1 ст.1167 ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги характер та обсяг емоційно - вольових переживань позивача, якими він обґрунтовував цю позовну вимогу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На основі викладеного колегія суддів приходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом з дотриманням вимог норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» - залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13.02.2018 року.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Я.А. Левик