Ухвала суду № 72227557, 15.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2647/18 Справа № 199/8604/17 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

15 лютого 2018 року м. Дніпро

Суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області Петешенкова М.Ю., перевіривши відповідність вимогам ЦПК України апеляційної скарги ОСОБА_2на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2018 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про відшкодування банківського вкладу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Не погодившись із ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2018 року, ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою і одночасно з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, з підстав визначених положеннями ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до висновку Верховного Суду України викладеного у постанові № 6-185цс17 від 6 вересня 2017 року висловлена правова позиція про те, що споживач звільняється від сплати судового збору лише при поданні позовної заяви і має сплатити судовий збір за подання до суду, зокрема апеляційної скарги. Згідно з ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права є обов'язковим для суду. Проте, суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ, відступаючи від вказаної позиції Верховного Суду України, враховує те, що Закон України «Про судовий збір», зі змінами, внесеними Законом України від 22 травня 2015 року №484-У111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» безпосередньо не зазначає споживачів, як осіб, які звільнені від сплати судового збору (ст.5 Закону). Проте, системний і комплексний аналіз зазначеного Закону України і Закону «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у встановленому законом нормі ( ст.5 Закону «Про судовий збір») переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст.22). Разом з тим, порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції при пред'явлені позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (ст.22 «Про захист прав споживачів», ст.1 ЦПК України).»

Закон № 3674-VI є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, отже саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.

Оскільки цією статтею не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, посилання скаржника про звільнення від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими.

Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом № 3674-VI (стаття 2 цього Закону).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами цивільного процесуального закону (ЦПК України) та Закону № 3674-VI. При цьому процесуальна норма частини другої статті 133 ЦПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону № 3674-VI.

Об'єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI.

Такими об'єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга, заява про перегляд судового рішення тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга цієї статті).

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону № 3674-VI установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону № 3674-VI. При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті.

Пункт сьомий статті 5 Закону № 3674-VI у первісній редакції передбачав звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.

Одночасно частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Разом з тим від часу прийняття Закону № 3674-VI до нього неодноразово вносилися зміни.

Найпомітніші зміни відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон № 484-VIII).

Цим Законом суттєво підвищено ставки судового збору та водночас значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від його сплати (відповідно викладено в новій редакції і статті 4, 5 Закону № 3674-VI).

Так, Законом № 484-VIII стаття 5 Закону № 3674-VI викладена у новій редакції, відповідно до якої з переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, такі особи як споживачі, виключені.

Зазначений перелік є вичерпним щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

Разом з тим зміни до чинної редакції частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», за якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, не внесено, а тому після набрання чинності Закону № 484-VIII спостерігається збіг темпоральної (часової) та змістовної (сутнісної) колізій правових норм одного й того ж рівня.

Так, Закон № 3674-VI є спеціальним законом у питаннях звільнення від сплати судового збору. Стаття 5 цього Закону передбачала безумовне звільнення від сплати судового збору споживачів, але внаслідок викладення її в новій редакції згідно із Законом № 484-VIII споживачі на сьогодні відсутні в переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

При цьому частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом саме в цій сфері захисту прав споживачів, звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав.

З метою подолання цієї колізії слід виходити з такого.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті 5 Закону № 3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з об'єктів справляння судового збору.

Разом з тим застосовувати частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язково слід у системному зв'язку з нормами статей 1 - 6 Закону № 3674-VI, тобто враховуючи характеристику об'єкта справляння судового збору та правило врегулювання темпоральної колізії, відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, якій був прийнятий раніше.

Як уже зазначалося вище, статті 3 і 4 Закону № 3674-VI визначають, що об'єктом справляння судового збору є процесуальний документ - позовна заява, інша заява, апеляційна, касаційна скарги, заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України тощо. Розмір ставки судового збору так само залежить передусім від об'єкта справляння судового збору.

Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв'язку з положеннями статей 1-6 Закону № 3674-VI, зокрема статті 5 зазначеного Закону в редакції Закону № 484-VIII, можна зробити висновок, що споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до статті 22 Закону «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, але має обов'язок щодо сплати судового збору при вчиненні відповідних дій в інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

З урахуванням зазначеного, споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об'єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, то у таких випадках він зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір».

У розумінні вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд враховуючи майновий стан сторони (за наявністю визначених законом умов) може своєю ухвалою за її клопотанням, звільнити від сплати судового збору.

Звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору позивачка посилалася на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік, який складає 38 400 грн. (з розрахунку 3 200 грн., розміру місячної пенсії позивача х 12 місяців)

Однак посилання позивача не заслуговують на увагу, оскільки сума судового збору, що визначена для сплати позивачеві відповідно доположень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», складає 352 грн., тоді як 5 відсотків від указаної суми становить 1 920 грн., тобто сума судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.

Таким чином, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу судді від 15 січня 2018 року, відсутні.

Враховуючи вищенаведене та положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року (зі змінами та доповненнями) ставка судового збору при зверненні фізичної особи із скаргою на ухвалу суду до апеляційного суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 352 грн.

На підставі зазначеного, апеляційна скарга не відповідає вимогам п.3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України (скаржником не наданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 352 грн. на рахунок: Одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра. ЄДРПОУ: 37989274. Банк одержувача: ГУДКСУ у Дніпропетровській області. МФО: 805012. Р/р 31218206780004. Код платежу: 22030101. ЄДРПОУ суду: 02891291. Призначення платежу: судовий збір ЄДРПОУ суду 02891291. Символ звітності банку: Код податкової інспекції 206).

Враховуючи вказаний недолік, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліку, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Для виправлення недоліку, скаржнику слід надати оригінал квитанції про оплату судового збору у розмірі 352 грн.

Керуючись ст. ст. 185, 357 Цивільного Процесуального Кодексу України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», -

У Х В А Л И Л А :

Відмовити ОСОБА_2у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2018 року - залишити без руху.

Надати скаржнику строк для усунення недоліку, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У разі не виконання вимог ухвали, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута скаржнику.

Суддя: М.Ю. Петешенкова