Рішення № 72226011, 05.02.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2680/16-ц

Провадження № 2/307/47/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 селищної ради, де треті особи без самостійних вимог: управління Держгеокадастру України в Тячівському районі Закарпатської області, сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 селищної ради, де треті особи без самостійних вимог Управління Держгеокадастру України в Тячівському районі Закарпатської області, реєстраційна служба Тячівського районного управління юстиції в Закарпатській області та приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2015 року у цивільній справі № 307/2523/13-ц був задоволений їх позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 селищної ради Тячівського району, де третя особа управління Держгеокадастру України у Тячівському районі, яким скасовано рішення 24-і сесії 5-го скликання Солртвинської селищної ради № 600 від 15.12.2009 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, що знаходиться в смт. Солотвино по вул. Борканюка, № 8 для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель площею 0,038 га та визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯК №738840 від 12.04.2010 року, виданий на ім’я ОСОБА_3.

Однак, до набрання чинності вказаного рішення суду ОСОБА_3 на підставі вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку відчужила вказану земельну ділянку, площею 0,038 га. доньці ОСОБА_4 за договором дарування від 24 грудня 2012 року за номером 12269, виданий приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, після чого держаний реєстратор Тячівського районного управління юстиції ОСОБА_7 07 лютого 2013 року внесла дану земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4. Вартість або ціна земельної ділянки не вказана. Чи був дарований одночасно і житловий будинок, який розташований на даній земельній ділянці їм не відомо.

Вони вважають , що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які між собою являються матір’ю та донькою, навмисно фіктивно уклали даний договір дарування добре усвідомлюючи, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 738840 від12.04.2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_3 оформлений з порушенням норм закону, оскільки в площу земельної ділянки 0,038 га. незаконно включена частина їхньої земельної ділянки шириною 120 см. по всій довжині земельної ділянки, щоб ускладнити їм процес оформлення права власності на їхню земельну ділянку № 10 по вулиці Борканюка в смт. Солотвино, Тячівського району з урахуванням і площі 120 см. по всій довжині їхньої земельнії ділянці, яку незаконно захопила ОСОБА_3. Цей державний акт був оформлений без погодження меж з суміжними землекористувачами, у тому числі з ними, що є грубим порушенням вимог ЗК України щодо оформлення право власності на земельну ділянку.

ОСОБА_6 того позивачі вказують, що після оформлення даного фіктивного договору дарування відповідачка ОСОБА_3 залишилась мешкати в житловому будинку 8 по вулиці Борканюка смт Солотвино, Тячівського району.

Позивачі вважають, що відповідачам було відомо, що земельна ділянка 8 по вул. Борканюка, смт Солотвино, Тячівського району до 15.12.2009 року була площею тільки 0,0345 га, а згодом була збільшена після незаконного рішення Солтовинської селищної ради від 15.12.2009 року за № 600 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 738840 від 12.04.2010 року до 0,038 га за рахунок захоплення частини їхньої земельної ділянки, шириною 120 см по всій довжині їхньої земельної ділянки.

Позивачі вказують, що даний договір дарування був укладений за час перебування у провадженні Тячівського районного суду цивільної справи за їхнім позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 селищної ради про визнання недійсним державного акту ОСОБА_3 від 12.04.2010 року на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 738840 та відкриття касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України, де ухвалою цього суду від 29 жовтня 2013 року була скасована постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого лютого 2013 року, які були винесені на користь ОСОБА_3 та направив справу на новий судовий розгляд скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанції. У подальшому рішенням Тячівського районного суду від 25.06.2015 року у справі № 307/2523/13-ц дане рішення селищної ради та вказаний державний акт скасовані та визнані недійсними.

Про укладення договору дарування 12269 від 24.12.2012 року їм стало відомо у вересні 2016 року, коли звернулись до управління Держгеокадастру України у Тячівському районі Закарпатської області щодо зняття з реєстрації та обліку визнаного судом недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.04.2010 року серія ЯК № 738840 на ім'я ОСОБА_3, на підставі відповіді начальника управління №КО-148/0-156/6-16 від 09.09.2016 року про поставлення відповідної відмітки в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та те, що дана спірна земельна ділянка вже рахується за ОСОБА_4 за кадастровим номером 2124455900:001:0245.

В зв’язку з цим ними було направлено запит № 24 від 19.09.2016 року до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про надання копія договору дарування 12269 від 24.12.2012 року або надання інформації щодо даного договору, у тому числі щодо вартості земельної ділянки, однак відповіді на даний запит вони не отримали.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просять визнати недійсним (нікчемним) та скасувати договір дарування виданий приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 24 грудня 2012 року та зареєстрований у реєстрі за 12269, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дарування ОСОБА_3 ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,038 га, яка розташована в смт.Солотвино, вул..Борканюка, 8, Тячівського району, Закарпатської області.

Сторони привести у первинний стан, тобто до існування меж між земельними ділянками № 8(6) 45 10(8) по вулиці Борканюка смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області до прийняття рішення ОСОБА_5 селищної ради від 15 грудня 2009 року за № 600 та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 738640, які скасовані судом, коли площа земельної ділянки № 8(6) складала площу 345 кв. м., а позаду житлового будинку № 10(8) по вулиці Борканюка смт.Солотвино Тячівського району Закарпатської області знаходилась частина земельної ділянки № 10(8) шириною 120 см по всій довжині земельної ділянки.

Зобов'язати сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області скасувати реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1 за кадастровим номером 2124455900:02:001:0245 щодо реєстрації право власності на земельну ділянку площею 0,038 га по вулиці Борканюка, 8 в смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області за ОСОБА_4.

Представник відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_8 в поданому запереченні проти позовних вимог зазначив, що на момент укладення договору дарування земельної ділянки від 24.12.2012 року будь-яких перешкод до його укладення не було та ОСОБА_3 правомірно з дотриманням вимог, які ставляться до вчинення відповідних правочинів відчужила належне їй майно на користь ОСОБА_4 і підстав визнання судом його недійсним позивачами не доведено, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення , оскільки відповідно до ч.ч. 2. З ст. 215 ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставі встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вказує, що з аналізу вказаних норм права слідує, що законодавець визначив два види недійсності правочину нікчемний та оспорюваний, які є різними за своєю правовою природою.

Однак всупереч наведеному позивачі просять визнати договір дарування від 24.12.2012 року недійсним (нікчемним), одночасно вказуючи в позовній заяві на ряд підстав визнання договору недійсним (оспорюваний правочин), зокрема: вчинення правочину під впливом обману, вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною та вчинення фіктивного правочину, при цьому не конкретизуючи з яких саме підстав просять визнати такий недійсним.

Таким чином, вказуючи на недійсність укладеного між відповідачами правочину позивачами залишено поза увагою, що наявність обставин, передбачених ст.ст. 230, 232 ЦК України, стосується виключно прав та обов’язків сторін правочину та покликані захищати саме інтереси однієї з них, а не права та інтереси третіх осіб.

ОСОБА_6 того , відповідно до ст. 234 ЦК України - фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Водночас, відповідно до договору дарування земельної ділянки від 24.12.2012 року, який позивачі просять визнати недійсним ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар приватизовану земельну ділянку площею 0,0380 га та відповідно до договору дарування житлового будинку від 24.12.2012 року ОСОБА_3 безоплатно передала ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними спорудами за № 8, що знаходиться в смт.Солотвино по вул. Борканюка Тячівського району. При цьому, згідно акту складеного депутатом ОСОБА_5 селищної ради від 24.12.2012 року, ОСОБА_4 дійсно проживає і зареєстрована за даною адресою.

ОСОБА_6 того, необхідність укладення вказаних правочинів саме в цей час, було викликано наявністю серцево-судинного захворювання відповідачки ОСОБА_3, що стверджується випискою з історії хвороби №1281, яке в подальшому могло ускладнити вчинення нею волевиявленні та бажання останньої визначити долю належного їй майна.

Також доводи позивачів про те, що ОСОБА_4, в силу свого матеріального стану не потребувала ні житлового будинку, а ні подарованої їй земельної ділянки, через наявність в її власності значної кількості нерухомого майна, посилаючись на додані до позовної заяви інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які не є доказом на ствердження вказаних обставин, оскільки такі не дають можливість встановити належність вказаного майна саме відповідачці ОСОБА_4, оскільки в них містяться дані щодо всіх осіб, які носять прізвище ім’я по батькові «Мацола Діана Василівна».

Також не є підставою для визнання недійсним правочину від 24.12.2012 року і доводи позивачів про те, що начебто на момент його укладення земельна ділянка перебувала в спорі, так -як на розгляді в судах на той час знаходились справи щодо скасування правовстановстановлюючих документів на відчужену земельну ділянку, а не спір стосовно земельної ділянки як об’єкта права власності.

За таких обставин, на момент укладення договору дарування земельної ділянки від 24.12.12012 року, будь-яких перешкод до його укладення не було, натомість ОСОБА_3 правомірно з дотриманням вимог, які ставляться до вчинення відповідних правочинів відчужила належне їй майно на користь ОСОБА_4 і підстав визнання судом його недійсним позивачами не доведено.

ОСОБА_6 того, представник відповідачки вказує, що на сьогоднішній день позивачі не є а ні власниками, а ні землекористувачами земельної ділянки, відчуженої за договором дарування від 24.12.2016 року, що свідчить про відсутність підстав звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним.

При цьому позивачі мають в користуванні земельну ділянку площею, яка дозволяє безперешкодний проїзд до їх дворогосподарства та забезпечує належне обслуговування їх житлового будинку. Натомість, у разі приведення земельної ділянки у стан до існування межі , відповідачка ОСОБА_4 не матиме можливості проїхати до свого домоволодіння , так як ширина двору зменшиться з 2.50 м. до 1.3 м.

Просить в задоволенні уточнених позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 в суді позовні вимоги підтримали повністю посилаючись на обставини викладені в уточненій позовній заяві та просять позов задоволити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, так як подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задоволити, а тому суд в порядку ст. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_10 в судовому засіданні проти позову заперечив посилаючись на викладені в запереченні на позовну заяву обставини та просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась , хоч належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача ОСОБА_5 селищної ради в судове засідання не з’явився , так як подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи сектору державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився , так як подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи управління Держгеокадастру України в Тячівському районі Закарпатської області в судове засідання не з’явився , так як подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками житлового будинку №8 по вул.. Борканюка, смт.Солотвино, Тячівського району Закарпатської області, що розташований на земельній ділянці 1022 м.кв. згідно договору купівлі – продажу житлового будинку ( Т.1, а.с.111).

Рішенням 2 сесії 4-го скликання ОСОБА_5 селищної ради від 21 червня 2002 року №24 позивачу ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0.1033 га для обслуговування житлового будинку в смт Солотвино по вул. Борканюка №10 (Т.1, а.с. 1115).

Також судом встановлено, що рішення 24 сесії 5-го скликання ОСОБА_5 селищної ради від 15.12.2009 року № 600 відповідачці ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 0,0380 га. в смт. Солотвино по вул. Борканюка №8 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 виготовила державний акт на земельну ділянку площею 0,0380 га. в смт. Солотвино по вул. Борканюка №8 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель від 12.04.2010 року (Т.1, а.с.).

Рішенням Тячівського районного суду від 25 червня 2015 року, яке набуло законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 селищної ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акту позовні вимоги задоволено повністю, а саме: рішення 24-ї сесії 5-го скликання ОСОБА_5 селищної ради від 15.12.2009 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, що знаходиться в смт. Солотвино по вул. Борканюка № 8 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0.038 га скасовано та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 738840 від 12.04.2010 року, виданий на імя відповідачки ОСОБА_3 (Т.1 а.с.29-31).

Разом з цим, відповідно до договору дарування від 24 грудня 2012 року ОСОБА_3 подарувала вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_4, який посвідчено приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром №12269 (Т.1, а.с. 117-118) .

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За змістом ст.215 ч.1 і 3ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог , які встановлені частинами першою-третьою , п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним(оспорюваний правочин)

Статтею 203 ч.1 і 5 ЦК України встановлено , що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства.

А відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, які встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Із вищенаведених доказів в судовому засіданні достовірно встановлено, що підстави для набуття відповідачкою ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку визнані протиправними, а правовстановлюючі документи недійсними, а відтак не можна визнати законним її розпорядження цією земельною ділянкою у період розгляду судами спору щодо вказаної земельної ділянки.

За таких обставин , суд вважає , що порушене право позивачів на спірну ділянку підлягає захисту шляхом визнання недійсним оспорюваного договору дарування, скасування його державної реєстрації та приведення сторін у первинний стан, який існував між земельними ділянками № 8(6) та № 10(8) по вулиці Борканюка смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що підстави для набуття відповідачкою ОСОБА_3 право власності визнані .

Судові витрати в частині сплати судового збору покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 223 ч.1, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216 , 234 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 24 грудня 2012 року та зареєстрований у реєстрі за 12269, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дарування ОСОБА_3 ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,038 га, яка розташована в смт.Солотвино, вул..Борканюка, 8, Тячівського району, Закарпатської області, та скасувати державну реєстрацію щодо реєстрації право власності на земельну ділянку площею 0,038 га. по вулиці Борканюка, 8 в смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області за ОСОБА_4.

Сторони привести у первинний стан, який існував між земельними ділянками № 8(6) та № 10(8) по вулиці Борканюка смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 551 гривень 20 копійок з кожної.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2018 року.

Головуючий : М.М.Розман