Рішення № 72224963, 05.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/16264/17

Провадження № 2-о/201/13/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Кияшко Н.В.,

заявника ОСОБА_1,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Міністерство юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: «постановами від 23.07.09 та від 19.11.09 Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №3-1954/09 про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи та повторної експертизи заявника, суд карав заявника», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із зазначеною заявою та просить встановити факт, який для нього має юридичне значення, про те що «Постановами від 23.07.09 та від 19.11.09 Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №3-1954/09 про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи та повторної експертизи заявника, суд карав заявника».

В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що зазначеними постановами Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська двічі призначав проведення заявнику судово-психіатричної експертизи у справі №3-1954/09 про адміністративне правопорушення. Звертає увагу на те, що строк проведення стаціонарної експертизи (до 30 діб) вдвічі перевищує максимальний строк покарання за адміністративне правопорушення (15 діб). Це, на думку заявника, вказує на те, що справжньою метою призначення експертиз було покарати його. На це, за думкою заявника, вказує також і той факт, що постанова про призначення повторної експертизи від 19.11.2009 р., винесена поза межами 3-місячного строку, відведеного КУпАП на розгляд справ про адміністративні правопорушення, коли особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вже не може бути піддана адміністративному стягненню та справа підлягає закриттю. На справжню мету призначення згаданих експертиз, на думку заявника, також вказує й застереження Апеляційного суду Дніпропетровської області, зазначене в його постанові від 14.08.2009 р. про відмову в оскарженні згаданої постанови Красногвардійського районного суду Дніпропетровської області від 23.07.2009 р., в якому зазначене, що експертиза призначена для виховання заявника в дусі демократії.

В судовому засіданні заявник підтримав свою заяву про встановлення факту, що має юридичне значення з підстав, зазначених у заяві.

Представник заінтересованої особи вважає, що Міністерство юстиції не має ніякого відношення до цієї справи та є неналежною заінтересованою особою.

Вислухавши сторони та дослідивши надані суду докази з увагою на їх належність, допустимість, достатність та взаємний зв'язок між ними, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Постановами від 23.07.09 та від 19.11.09 Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №3-1754/09 (помилково вказаного заявником як №3-1954/09), заявнику було призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу та повторну стаціонарну судово-психіатричну експертизу. В обох випадках перед експертами було поставлено наступні питання:

1.Чи страждає правопорушник ОСОБА_1 будь-яким психічним захворюванням?

2.Якщо страждає, то міг ОСОБА_1 усвідомлювати свої дії або керувати ними при здійсненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-3 КУпАП?

3.Чи знаходився правопорушник ОСОБА_1 в момент здійснення правопорушення у тимчасовому хворобливому стані і чим міг він усвідомлювати свої дії або керувати ними?

Як мету призначення зазначених експертиз суд вказав необхідність встановлення осудності заявника, для чого потрібні спеціальні знання (а.с.14-17).

14.08.2009 року постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області було визначено, що постанова судді місцевого суду про призначення експертизи не відноситься до об’єктів апеляційного перегляду в порядку, визначеному ст.294 КУпАП, у зв’язку з чим апеляційну скаргу заявника на постанову про призначення судово-психіатричної експертизи від 23.07.2009 року, повернуто заявнику. В описовій частині даної постанови вказано, що «Апеляційна скарга подана через місцевий суд 31.07.2009 протягом передбаченого ч.2 ст.294 КУпАП строку на постанову судді цього суду, якою в цілях вирішення цієї справи з виконанням завдань виховання громадян в дусі додержання законності, поваги до правил співжиття у демократичному суспільстві за ст.ст.1, 6 КУпАП призначена стаціонарна судово-психіатрична експертиза особи, яка притягається до відповідальності» (а.с.11).

У параграфі 16 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.15 у справі «ОСОБА_1 проти України (№ 2)», заява № 45797/09 встановлено, що «14 серпня 2009 року апеляційний суд Дніпропетровської області залишив апеляційну скаргу заявника на постанову від 23 липня 2009 року без розгляду. Суд зазначив, що оскаржувана постанова стосувалась процесуального питання і оскарженню не підлягала».

Аналізуючи зазначені докази у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.08.2009 року не містить роз’яснень щодо підстав, з яких суддя цього суду дійшов висновків щодо процитованих вище цілей призначення експертизи, водночас з тексту оскаржуваної постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.09 випливає, що вона не містить посилань на ст.ст.1, 6 КУпАП, та зазначені цілі в ній не згадуються.

Натомість, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що «Дослідивши матеріали справи та вислухавши ОСОБА_1, суд вважає, що для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності останнього, по справі необхідно призначити стаціонарну судово-психіатричну експертизу». При цьому суд послався на ст.ст.17,20 КУпАП, зазначивши, що «Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час здійснення протиправного діяння чи бездіяльності знаходилася в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу своєї діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану».

Посилань на те, що призначаючи проведення судово-психіатричної експертизи, суд тим самим має на меті покарати заявника, дана постанова не містить, також як і не містить таких посилань й постанова про призначення повторної експертизи від 19.11.09 року.

Надаючи оцінку вищезгаданому, суд виходить з того, що відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст.24 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 2-1) штрафні бали; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті.

Постанови від 23.07.09 та від 19.11.09 Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №3-1754/09 (помилково вказаного заявником як №3-1954/09) про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи та повторної експертизи заявника, не містять вказівок на застосування до заявника зазначених видів стягнень.

Відтак, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що згаданими постановами, суд карав заявника, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 19, 81, 88, 293, 315, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа Міністерство юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: «постановами від 23.07.09 та від 19.11.09 Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №3-1954/09 про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи та повторної експертизи заявника, суд карав заявника», - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили. після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом п’яти діб.

Суддя С.С. Федоріщев