Постанова № 72222247, 15.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/1628/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/10016/16-ц

15 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Невідомої Т.О.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Державної Казначейської служби України ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Гуменюк А.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державної Казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Національної поліції у місті Києві, Київська місцева прокуратура № 10 міста Києва, голова Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві Нечитайло Володимир Олександрович про стягнення сум, сплачених у зв'язку з наданням юридичної допомоги та відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування і прокуратури, -

в с т а н о в и в :

15 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державної Казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Національної поліції у місті Києві, Київська місцева прокуратура № 10 міста Києва, голова Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві НечитайлоВолодимир Олександрович, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: стягнути на його користь у відшкодування витрат на юридичну допомогу, понесених з метою захисту від незаконного та необґрунтованого обвинувачення, 40 000,00 грн. та у відшкодування моральної шкоди, завданої в зв'язку з незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури, в розмірі 128 000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в період з 23 грудня 2010 року по 28 березня 2014 року незаконно та безпідставно перебував в статусі обвинуваченого у кримінальній справі № 10-24539. В зв'язку з відмовою прокурора від підтримання в суді обвинувачення щодо нього постановою Шевченківського районного

суду м. Києва від 28 березня 2014 року кримінальну справу було закрито. Вважає, що в силу положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» він має право на відшкодування грошових сум, витрачених на юридичну допомогу, яка отримувалася ним в ході розгляду справи. Зазначив, що ним було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Михайленко В.В., яка здійснювала його захист під час досудового розслідування і судового розгляду справи, та на виконання цього договору було сплачено 40 000,00 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету. Також вказав, що в зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом він зазнав моральних страждань, зумовлених постійним стресом і страхом перед безпідставним кримінальним покаранням, погіршенням репутації серед близьких та знайомих через статус обвинуваченого, неможливістю вільного пересування через застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Вважає, що заподіяна йому моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в розмірі не меншому, ніж одна мінімальна заробітна плата за кожен місяць перебування

під слідством чи судом, визначена станом на дату розгляду справи.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року задоволено в повному обсязі позов ОСОБА_3 до Державної Казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Національної поліції у місті Києві, Київська місцева прокуратура № 10 міста Києва, голова Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві Нечитайло Володимир Олександрович про стягнення сум, сплачених у зв'язку з наданням юридичної допомоги та відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування і прокуратури.

Зобов'язано Державну Казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 кошти, сплачені в зв'язку з наданням юридичної допомоги, в розмірі 40 000,00 грн..

Зобов'язано Державну Казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 128 000,00 грн..

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Державної Казначейської служби України ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Суд першої інстанції оскаржуваним рішенням зобов'язав Державну Казначейську службу України до вчинення дій по стягненню коштів, при цьому примусовий захід такого характеру покладається на ту особу, яка не виконує або неналежним чином виконує покладені на неї законодавством обов'язки. В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що апелянтом було порушено будь-які права позивача ОСОБА_3 чи неналежно виконано покладені на Службу обов'язки, а тому, формулювання рішення таким чином свідчить про неправильне застосування положень закону, на підтвердження чого свідчить також практика суду касаційної інстанції у справах, що виникають з подібних правовідносин. Посилався на те, що безспірне списання коштів державного бюджету чи стягнення коштів за рахунок державного бюджету на підставі рішення суду відноситься до виключних завдань Державної Казначейської служби України, в той час як рішення про зобов'язання до вчинення дій виконуються органами державної виконавчої служби, що не було враховано судом першої інстанції. Вважає, що судом неправильно визначено розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, зокрема, не враховано, що, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. За таких обставин, стягнення судом відшкодування моральної шкоди в розмірі 128 000,00 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі 3200,00 грн., є необґрунтованим. Інших доказів на підтвердження розміру понесеної позивачем моральної шкоди в рішенні також не наведено, таким чином, визначена судом до стягнення сума є повністю немотивованою. Посилався на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дійсного понесення ОСОБА_3 витрат на юридичну допомогу, а тому відшкодування таких сум за рахунок коштів державного бюджету є безпідставним.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В поданому на апеляційну скаргу відзиві представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на їх безпідставність. Зазначила, що відповідач Державна Казначейська служба України зловживає своїми процесуальними правами, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції в жодне засідання явку свого представника не забезпечила, заперечень щодо позову не подала, а тому, звернення зі скаргою варто розцінювати як умисне затягування розгляду справи, з метою невиконання рішення суду. Вважає, що судом першої інстанції правильно визначено в резолютивній частині рішення спосіб відшкодування позивачу понесених ним витрат та моральної шкоди, а подана на спростування висновків суду постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ не може прийматися до уваги, так як формулювання резолютивної частини рішення у цій справі та у справі, в якій вона була прийнята, є різними. Посилалася на те, що такий спосіб захисту порушеного права ОСОБА_3 як зобов'язання Державної Казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на його користь визначені рішенням суми не суперечить законодавству, покладеним на Казначейство функціям та існуючій судовій практиці. Вказала на безпідставність посилання апелянта на положення частини 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року, оскільки дана норма закону не застосовується до спірних правовідносин, які виникли з приводу стягнення відшкодування, а не нарахування заробітної плати чи посадових окладів. Безпідставним є твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на юридичну допомогу, оскільки у справі наявні копії квитанцій на загальну суму 40 000,00 грн., що підтверджують сплату адвокату Михайленко Вірі Володимирівні адвокатської винагороди.

В поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ГУ МВС України в м. Києві Шерехора Тетяна Віталіївна, що уповноважена представляти інтереси Управління головою Ліквідаційної комісії Нечитайлом ВолодимиромОлександровичем, доводи скарги підтримала та просила її задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року скасувати та відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його вимог. Посилалася на те, що суд невірно визначив в резолютивній частині спосіб відшкодування шкоди, зобов'язавши Державну Казначейську службу України до вчинення дій, незважаючи на те, що функція по здійсненню безспірного списання коштів державного бюджету передбачена за Казначейством в силу закону. Вважає, що ОСОБА_3 не має права на відшкодування шкоди в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", так як він не був незаконно засудженим і не утримувався під вартою.

В судове засідання представник Державної Казначейської служби України повторно не з"явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Позивач ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Представник третіх осіб Головного управління Національної поліції у місті Києві, Головного управління МВС України в м.Києві Рогова ІннаАнатоліївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Київська місцева прокуратура № 10 міста Києва явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про день та час слухання справи судом повідомлена у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представник прокуратури.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою старшого слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_11 від 23 грудня 2010 року було порушено кримінальну справу № 10-24539 відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України, за фактом умисного пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

15 січня 2011 року підозрюваний ОСОБА_3 уклав договір про надання адвокатських послуг з адвокатом Михайленко Вірою Володимирівною, відповідно до умов якого адвокат прийняла на себе зобов'язання представляти його інтереси, надавати правову допомогу та захист в усіх органах державної влади та управління, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності і господарювання, а також перед фізичними та юридичним особами.

В порядку оплати послуг, наданих за договором про надання послуг адвоката від 15 січня 2011 року, ОСОБА_3 було сплачено Михайленко Вірі Володимирівні 40 000,00 грн., що підтверджується: квитанцією до прибуткового касового ордеру № 44 від 20 квітня 2012 року на суму 10 000,00 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 108 від 10 лютого 2013 року на суму 10 000,00 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 200 від 23 грудня 2013 року на суму 10 000,00 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 202 від 15 січня 2014 року на суму 10 000,00 грн..

Як вбачається з постанови прокурора прокуратури Шевченківського району міста Києва Назарука В.С. від 28 березня 2013 року, прокуратура відмовилася від обвинувачення у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 194, ст. 293 Кримінального кодексу України, з тих підстав, що в ході досудового та судового слідства не було здобуто доказів, які б підтвердили причетність обвинуваченого до інкримінованого йому правопорушення.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2014 року, яка набрала законної сили, справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 194, ст. 293 Кримінального кодексу України закрито.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 повністю та, відшкодовуючи йому за рахунок державного кошти, сплачені в зв'язку з наданням юридичної допомоги, в розмірі 40 000,00 грн., та моральну шкоду в розмірі 128 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно перебував під слідством та судом у статусі підозрюваного і обвинуваченого в період з 23 грудня 2010 року по 28 березня 2014 року, а тому, понесені ним витрати на юридичну допомогу та завдана моральна шкода підлягають відшкодуванню, в порядку та в розмірах, що визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу та завданої моральної шкоди, вважає, що цей висновок в повній мірі відповідає наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його правильність не спростовують, з наступних підстав.

Так, згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Порядок відшкодування моральної шкоди передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року.

Процедура застосування даного закону врегульована Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року.

Стаття 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що, відповідно до положень цього Закону, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про

підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана

шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу

кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. (стаття 2 Закону)

В пунктах 2, 3 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, зазначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого. Право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.

Оскільки наявними в матеріалах справи і дослідженими судом доказами достовірно підтверджується, що ОСОБА_3 в період з 23 грудня 2010 року по 28 березня 2014 року безпідставно перебував під слідством та судом у статусі підозрюваного та обвинуваченого, так як порушена відносно нього кримінальна справа була закрита в зв'язку з відмовою органів прокуратури від обвинувачення через відсутність доказів причетності позивача до вчинення інкримінованого йому злочину, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_3 виникло передбачене законом право на отримання відшкодування шкоди, завданої йому діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Статті 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» закріплюють, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються, зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги та моральна шкода. Відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок

коштів державного бюджету.

Згідно пункту 10 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, до сум, сплачених громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги, відносяться суми, сплачені ним адвокатському

об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Наявними в матеріалах справи доказами достовірно підтверджується, що після винесення в грудні 2010 року старшим слідчим СУ ГУ МВС України в місті Києві Репчуком О.В. постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, останній в січні 2011 року уклав договір про надання адвокатських послуг з адвокатом Михайленко Вірою Володимирівною, якій сплачував кошти за надання правової допомоги протягом всього часу тривання досудового розслідування та судового слідства, а тому вказані суми є витратами, пов'язаними з отриманням юридичної допомоги, з метою захисту від обвинувачення, з огляду на що колегія судів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відшкодування сплачених позивачем сум в сукупному розмірі 40 000,00 грн. за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного

мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. (стаття 13 Закону)

Оскільки факт безпідставного перебування ОСОБА_3 під слідством та судом протягом 39 повних місяців достовірно встановлений, так як відносно позивача весь цей період діяв запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з міста Києва, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позову про те, що довготривале перебування в статусі підозрюваного та обвинуваченого негативно вплинуло на звичайний уклад життя ОСОБА_3, призвело до погіршення його репутації як активіста та громадського діяча в суспільстві, серед колег та знайомих, ускладнило можливість підтримувати нормальні життєві зв'язки, зокрема, спілкуватися з близькими родичами, які мешкають поза межами міста Києва, тобто, зумовило моральні страждання і переживання, а тому правильним є висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Так як Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено нижчу межу розміру місячного відшкодування моральної шкоди, яка не може бути меншою ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, колегія судів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що за основу для розрахунку відшкодування розміру заподіяної моральної шкоди необхідно брати мінімальну заробітну плату в розмірі, що був встановлений станом на час розгляду справи, а саме 3200,00 грн..

ОСОБА_3 перебував під слідством та судом з 23 грудня 2010 року по 28 березня 2014 року, тобто 39 повних місяців, що, з розрахунку 3200,00 грн. за кожен місяць, є безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 124 800,00 грн. (39 місяців * 3200,00 грн.).

Разом з тим, відшкодування моральної шкоди, виходячи з однієї мінімальної заробітної плати за один місяць є мінімальною дозволеною законом межею, в той час верхня межа не встановлена.

З огляду на таке, враховуючи значну тривалість кримінального провадження відносно позивача, обмеження його в зв'язку з цим в можливості вільно пересуватися територією України та виїжджати за її межі, необхідність здійснювати додаткові заходи з метою захисту від пред'явленого обвинувачення, що в сукупності свідчить про створення значних складнощів для ОСОБА_3 в організації його повсякденного укладу життя, необхідності змінювати свої звички та бажання, колегія судів погоджується з судом першої інстанції про встановлення розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 128 000,00 грн., як того просив позивач, оскільки така сума не є меншою, ніж визначено в ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та не є невиправдано або необґрунтовано завищеною.

Доводи апеляційної скарги про те, що при обрахунку відшкодування завданої моральної шкоди необхідно виходити із розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1600,00 грн., як про це зазначено в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положення цього Закону не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Так, частина 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIIIвід 06 грудня 2016 року встановила, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Таким чином, положення цієї частини Закону стосуються застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при обчисленні окладів, заробітної плати, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці.

Вказівка в другому абзаці цієї частини про те, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень, підлягає застосуванню у взаємозв'язку з першим абзацом, в якому прямо зазначено, що вона не застосовується як розрахункова величина при нарахуванні виплат в порядку оплати праці (окладів, заробітної плати, інших виплат).

Так як предметом спору у даній справі є стягнення відшкодування в порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а не будь-яких виплат в порядку оплати праці, частина 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIIIвід 06 грудня 2016 року свою дію на спірні правовідносини не поширює.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд безпідставно стягнув на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в такому значному розмірі, так як не був позбавлений права його зменшити, з урахуванням ступеню вини заподіювача та майнового стану потерпілого, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки передбачена Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідальність настає незалежно від вини органів, що здійснюють досудове розслідування чи прокуратури, та для визначення розміру відшкодування шкоди майновий стан потерпілого громадянина не має значення.

Доводи апеляційної скарги про те, що дійсна оплата позивачем заявлених до стягнення в якості витрат на юридичну допомогу 40 000,00 грн. не підтверджена, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, як вбачається з укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Михайленко Вірою Володимирівною договору, його було підписано відразу після порушення відносно позивача кримінальної справи та цим договором передбачалося, що адвокат здійснює представництво інтересів клієнта, надання йому правової допомоги та захисту, зокрема, у разі його перебування в статусі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

На виконання цього договору, в період з 2012 по 2014 роки ОСОБА_3 сплачено Михайленко Вірі Володимирівні чотири платежі по 10 000,00 грн. кожен, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткового ордеру № 44 від 20 квітня 2012 року, № 108 від 10 лютого 2013 року, № 200 від 23 грудня 2013 року, № 202 від 15 січня 2014 року.

Таким чином, надані позивачем докази в сукупності свідчать, що понесені ним в порядку оплати послуг адвоката 40 000,00 грн. є витратами на юридичну допомогу, яка надавалася в ході досудового розслідування та судового слідства, а тому, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності таких витрат є безпідставними.

Разом з тим, дійшовши правильного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_3 щодо стягнення відшкодування витрат на юридичну допомогу та моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що у справах про стягнення коштів з державного бюджетуДержавна Казначейська служба України виступає як відповідач в зв'язку з своїми виключними повноваженнями розпорядника бюджетних коштів, а не в зв'язку з порушенням нею будь-яких прав або інтересів позивача, що призвело до некоректного формулювання резолютивної частини рішення та покладення на Службу обов'язку вчинити певні дії, що є заходом примусу, який застосовується у випадку невиконання чи неналежного виконання суб'єктом покладених на нього обов'язків.

Так, згідно ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пунктів 13, 17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, відшкодування громадянинові шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування чи прокуратури провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною Казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року.

Пункт 35 Порядку передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

За таких обставин, у випадку прийняття судом рішення про відшкодування особі шкоди за рахунок державного бюджету, Державна Казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів відповідно до покладених на неї законом обов'язків, а тому, зазначення в рішенні суду про зобов'язання Державної Казначейської служби України стягнути з державного бюджету визначені судом суми не узгоджується з норами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника відповідача Державної Казначейської служби України ОСОБА_2 є частково обґрунтованими, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог шляхом покладення на відповідача зобов'язання до вчинення дій по стягненню коштів ухвалене з порушенням норм права, а тому, підлягає зміні в цій частині, шляхом зазначення про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейську службу України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на юридичну допомогу грошових коштів в розмірі 40 000,00 грн. та у відшкодування моральної шкоди грошових коштів в розмірі 128 000,00 грн..

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", ст.ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну представника відповідача Державної Казначейської служби України ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року про зобов'язання Державної Казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 кошти, сплачені в зв'язку з наданням юридичної допомоги, в розмірі 40 000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 128 000,00 грн. змінити в частині визначення способу відшкодування витрат на юридичну допомогу та моральної шкоди.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейську службу України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у відшкодування витрат на юридичну допомогу грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн. та у відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 128 000,00 грн..

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2018 року.

Головуючий: Судді: