Ухвала суду № 72222244, 16.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №753/20505/16-ц № апеляційного провадження: 06.49/796/22/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді-доповідача: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя ,-

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаною заявою та просив ухвалити додаткове рішення шляхом зазначення у резолютивній частині рішення суду житлової площі 40, 1 кв.м. і загальної площі 79,1 кв.м. квартири АДРЕСА_1; скасування рішення Дарницького районного суду м. Києва в частині стягнення з позивача на користь відповідача 5 000 грн. витрат на правову допомогу; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судового збору в сумі 12 532, 40 грн.

Зазначав, що рішенням колегії суддів судової палат з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 09.11.2017 року його апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 скасоване та ухвалене в цій частині нове про задоволення позовних вимог. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя і у порядку її поділу визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину цієї квартири за кожним.

Разом з цим, судом не було вирішене питання про стягнення судових витрат, не було розглянуто вимогу апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача 5 000 грн. витрат на правову допомогу. Окрім того вказує, що відповідно до заяви про уточнення позовних вимог він просив визнати за собою право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, житловою площею 40, 1 кв.м. та загальною площею 79, 1 кв.м., разом з тим в резолютивній частині рішення Апеляційного суду м. Києва відомості щодо площі даної квартири зазначені не були.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_3 просив в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право приватної власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_5 та Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09.11.2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року в частині відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 скасоване та ухвалене в цій частині нове про задоволення позовних вимог. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя і у порядку її поділу визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину цієї квартири за кожним.

При зверненні до суду із позовом ОСОБА_3 було сплачено судовий збір у розмірі 6 890,00 грн., а при зверненні із апеляційною скаргою - 7 579,00 грн. (всього 14 469,00 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції було надано звіт про оцінку вартості квартири АДРЕСА_1, відповідно до якої вартість вказаної квартири становить 1 450 841,00 грн. (том 3, а.с. 17-47).

ОСОБА_3 в свою чергу на вимогу суду надав висновки про вартість квартири АДРЕСА_5 у розмірі 1 632 485, 00 грн., а також квартири АДРЕСА_1 у розмірі 2 425 620, 00 грн.

З огляду на ту обставину, що в матеріалах справи на сьогодні наявні два висновки про вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 з різними ринковими вартостями вказаної квартири, суд при вирішенні питання про стягнення з відповідачки та користь позивача судового збору приймає до уваги звіт про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, який був наданий ОСОБА_4, оскільки оцінювачем при проведенні оцінки вказаної квартири здійснювався огляд квартири, яка підлягала оцінці та враховувався її стан. Разом з тим, як убачається з висновку, наданого позивачем по справі, експертом ОСОБА_6 при складанні висновку вартість даної квартири визначалася виключно виходячи зі здійсненого порівняльного аналізу вартості квартир в будинках мікрорайону, що аналізується, з використанням даних, отриманих в агентствах нерухомості та інформації з приватних оголошень про продаж квартир.

А відтак, при розрахунку суми судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 та користь ОСОБА_3, враховувалася ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 у розмірі 1 450 841, 00 грн., та ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 у розмірі 1 632 485, 00 грн.

Позивач просив визнати за ним право власності на нерухоме майно, сукупна вартість якого становить 929 481, 12 грн. (1/8 від вартості квартири по АДРЕСА_5 у розмірі 204 060, 62 грн. та Ѕ від вартості квартири по АДРЕСА_1 у розмірі 725 420, 50 грн.). Оскільки апеляційну скаргу та позов ОСОБА_3 було задоволено частково, визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та у порядку її поділу визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ цієї квартири, ринкова вартість якої відповідно до звіту становить 725 420, 50 грн., сума судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, становить 11 285, 82 грн. (725 420, 50 грн. становить 78 % від загальної вартості нерухомого майна, право власності на яке просив визнати за собою позивач, ОСОБА_3 було сплачено 14 469,00 грн. судового збору, 78% від якої становить 11 285, 82 грн.).

Звертаючись до суду із вимогою щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн., ОСОБА_3 зазначав, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою він просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва 04.07.2017 р. в повному обсязі, разом з тим, питання щодо скасування рішення про стягнення витрат на правову допомогу розглянуте судом апеляційної інстанції не було. Зазначає також, що договір-доручення про надання правничої допомоги від 19.12.2016 р. укладений не з відповідачем особисто, оскільки в даному договорі проставлений підпис невідомої особи, а не ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 даної статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір-доручення про надання правничої допомоги був підписаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Однак, зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 убачається, що ним не заявлялися будь-які доводи та не подавалися докази на підтвердження обставини не підписання ОСОБА_4 договору-доручення про надання правничої допомоги від 19.12.2016 р.

Щодо вимог про зазначення в резолютивній частині рішення площі квартири, яка підлягає поділу, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Перелік документів, який необхідний для державної реєстрації права власності на нерухоме майно та порядок державної реєстрації визначається Постановою КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 р. № 1127.

Відповідно до пункту 58 Постанови, на який посилається ОСОБА_3 в обґрунтування заявленої вимоги, для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об'єкта, також подається технічний паспорт на такий об'єкт.

Враховуючи ту обставину, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09.11.2017 р. було вирішене питання про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку поділу права власності на Ѕ частину квартири за кожним та не вирішувалося питання про виділення часток вказаної квартири в натурі за кожним із подружжя.

Також, норми діючого законодавства не містять вимоги щодо зазначення загальної та житлової площі квартири при вирішенні питання про визнання об'єкту нерухомості спільною сумісною власністю подружжя та його поділу.

Окрім того, ОСОБА_3 не надав до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що при зверненні до відповідних органів з метою державної реєстрації його права на Ѕ картири АДРЕСА_1 йому було відмовлено у такому у зв'язку із відсутністю в судовому рішенні відомостей про площу квартири. Тому у задоволенні вимоги про ухвалення додаткового рішення із зазначенням у резолютивній частині рішення площі квартири, яка підлягає поділу, слід відмовити.

А відтак, заява ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню лише в частині стягнення на його користь судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 141, 270, 368, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити в даній справі додаткове рішення наступного змісту: Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 285, 82 грн.

Додаткове рішення набирає законної сили з дня його прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного його тексту може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Суддя-доповідач:

Судді :