Постанова № 72221255, 06.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року місто Київ.

Унікальний № 752/11696/16

Апеляційне провадження № 22-ц/796/848/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Желепи О.В., суддів Іванченка М..М., Рубан С.М., секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року судді Шкірай М.І. (інформація про час ухвалення рішення та дату складання повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом ОСОБА_3 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Приватного підприємства «Нива В.Ш.» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

В липні 2016 року, позивачка, через свого представника звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві грошові кошти у розмірі 168 498 грн. 00 коп., сплачені у якості вартості майна на прилюдних торгах 01.03.2013 року з реалізації арештованого майна - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» грошові кошти у розмірі 29 502 грн., внесених як винагорода за послуги з реалізації майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 01 березня 2013 року Приватним підприємством «Нива-В.Ш.» було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна - однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_5. Переможцем даних торгів було оголошено ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_6, який запропонував за квартиру ціну 198 000 грн. Результати прилюдних торгів оформлені Протоколом торгів від 01 березня 2013 року №1012704/1. Позивачем сплачено на рахунки ПП «Нива-В.Ш.» та ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві суму у розмірі 198 000 грн.

15 березня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. на підставі Акту реалізації предмета іпотеки було видано Свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1.

У подальшому рішенням Голосіївського районного суду м. Києва було визнано недійсним протокол №1012704/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та Свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_3.

Підставами для задоволення позову ОСОБА_5 про визнання недійсними протоколу проведення прилюдних торгів, та свідоцтва про придбання квартири стали допущені державним виконавцем та ПП «Нива-В.Ш.» порушення при організації та проведені реалізації майна на прилюдних торгах.

За таких обставин, представник позивача просив застосувати реституцію за недійсним правочином та стягнути з відповідачів на користь позивача сплачені нею грошові кошти.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві та Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» про стягнення коштів - задоволено.

Стягнуто з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста КиївГоловного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34999976) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 168 498 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (код ЄДРПОУ 33668915) на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 29 502 грн.

Стягнуто з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста КиївГоловного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34999976) на користь держави судовий збір у розмірі 1684 грн. 98 коп.

Стягнуто з Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (код ЄДРПОУ 33668915) на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2017 заяву Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вказував на те, що судом неповно з'ясовано обставин справи, які мають значення для її правильного розгляду, не вирішено питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; не визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору. Судом при розгляді справи, в порядку ст. 33 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент розгляду справи) не залучено належного відповідача, яким на думку апелянта є банк, на користь якого були перераховані кошти від реалізації майна, який зобов'язаний повернути позивачу кошти. У матеріалах справи відсутні докази завдання відділом ДВС матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_3, яка повинна відшкодовуватись за рахунок державного бюджету.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказував на те, що позов подано до належних відповідачів, оскільки на рахунки останніх були сплачені кошти, які позивач вимагає повернути. Також вказував на те, що при поданні апеляційної скарги представник ВДВС подав нові докази, які відповідно до норм процесуального законодавства не можуть бути прийняті, оскільки подані з порушенням визначеного порядку, а поважних причин неподання таких доказів заявником не наведено. Просив, відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Позивачка та представник ВДВС до апеляційного суду не з'явились, про дату і час судового засідання повідомленні належним чином, а відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд вважав встановленими такі обставини.

01 березня 2013 року Приватним підприємством «Нива-В.Ш.» було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належало на праві приватної власності ОСОБА_5, переможцем яких було оголошено ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_6, який запропонував за квартиру ціну 198 000 грн., про що свідчить копія протоколу торгів від 01 березня 2013 року №1012704/1.

ОСОБА_3 у повному об'ємі сплачено організаторам торгів кошти за придбане майно, а саме:

20 лютого 2013 року сплачено гарантійний внесок за участь в прилюдних торгах на рахунок Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» у мірі 9 871 грн. 20 коп. (квитанція № к6/К/88);

04 березня 2013 року сплачено різницю між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди організатора прилюдних торгів на рахунок Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» у розмірі 19 630 грн. 80 коп. (квитанція № к6/4/34);

4 березня 2013 року було здійснено оплату за лот на рахунок відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві у розмірі 168 498 грн. (квитанція № 4/25).

15 березня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі Акту реалізації предмета іпотеки було видано Свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31.08.2015 року у справі № 752/5767/13-ц (провадження № 2/752/220/15) визнано недійсними протокол № 1012704/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки), яке належить ОСОБА_5 та визнано недійсним свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 2 4.2 кв. м. житловою площею: 15,6 кв. м. розташованою за адресою АДРЕСА_2, виданого на ім'я ОСОБА_3.

Так, як при вирішенні даного спору реституція судом застосована не була, суд першої інстанції на підставі ст.216 ЦК України, визнав вимоги позивача обґрунтованими, та повернув сторони в першочерговий стан, стягнувши з Голосіївського ВДВС, який виступав продавцем майна на прилюдних торгах на користь позивача - покупця, сплачені нею за договором суми .

Дослідивши, наявні в справі письмові докази, апеляційний суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведені, а висновки суду про обґрунтованість заявлених вимог відповідають цим обставинам та вимогам закону.

Доводи представника Голосіївського ВДВС в частині того, що вони є неналежним відповідачем у справі та відсутності їх вини, апеляційний суд не приймає виходячи з наступного.

Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Рішенням суду, яким було визнано недійсними прилюдні торги, в тому числі встановлено що державним виконавцем Голосіївського ВДВС були порушені вимоги закону та допущені інші порушення, які були підставою для визнання недійсними таких торгів.

Таким, чином за таку неправомірну поведінку продавця, не може нести відповідальність ПАТ "ПУМБ", на користь якого в подальшому перераховувались кошти державним виконавцем після завершення торгів. (платіжне доручення а.с.232)

Крім того, згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами 1-3ст. 203 ЦК України (ч.1ст. 215 цього Кодексу). Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловлених у постановах від 24 жовтня 2012 року №6-116цс12 та від 22.02.2017 року № 6-2677цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Умови та порядок вчинення виконавчих дій визначає Закон України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року№74/5 (далі - Інструкція), а також Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення).

Відповідно до ч.1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч. 8 ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно з п.3.1 Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Тимчасовим положенням.

Таким чином, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

Наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов'язальних відносин.

Відповідно до пункту 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна торги закінчуються підписанням протоколу про результати торгів, який має силу договору.

Судом встановлено, що переможцем прилюдних торгів стала позивач ОСОБА_3, яка за придбану на прилюдних торгах квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, сплатила 198 000,00 грн., з яких:

20 лютого 2013 року гарантійний внесок за участь в людних торгах на рахунок Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» у мірі 9 871 грн. 20 коп. (квитанція № к6/К/88);

04 березня 2013 року різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди організатора прилюдних торгів на рахунок Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» у розмірі 19 630 грн. 80 коп. (квитанція № к6/4/34);

04 березня 2013 року оплата за лот на рахунок ділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві у розмірі 168 498 грн. (квитанція № 4/25).

Отже, на рахунок ВДВС ОСОБА_3 04 березня 2013 року перерахувала 168 498 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що реституція, тобто повернення у стан, який існував до укладення недійсного правочину, можлива лише між його сторонами, необхідно встановити, хто саме є продавцем та покупцем за договором, який було укладено за результатами проведення прилюдних торгів та який у подальшому визнано недійсним.

Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором необхідно виходити з умов договору, що укладається між ДВС та спеціалізованою організацією.

У даному випадку, ПП «НИВА-В.Ш.» лише надавала послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві самостійно виступав від свого імені на прилюдних торгах як продавець.

У зв'язку з наведеним, висновок місцевого суду про те, що сплачені позивачем грошові кошти у сумі 168 498 грн. 00 коп. необхідно стягнути саме з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, як з продавця арештованого майна, реалізованого на прилюдних торгах, в порядку застосування реституції, є обґрунтованими та відповідають нормам матеріального права.

Викладене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15.

Посилання в скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази завдання відділом матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_3 правового значення для вирішення спору не мають, так як суд розглядав вимоги не про відшкодування шкоди в порядку ст.ст. 1173. 1174 ЦК України, а про застосування наслідків недійсного правочину. Тобто , суд не повинен був встановлювати обставини спричинення шкоди, так як вони виходять за межі заявлених позовних вимог. З цих же підстав не заслуговують на уваги і доводи, щодо необхідності стягнення коштів , шляхом їх списання Державним Казначейством за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, апеляційний суд, з врахуванням того, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, надав вірну оцінку наданим суду доказам, вірно застосував норми матеріального права, розглянув справу без порушення процесуальних норм, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Голосіївського РВДВС м. Київ.

Рішення в частині вирішення вимог що до ПП «НИВА-В.Ш.» не оскаржувалось в апеляційному порядку, і відповідно не переглядалось в цій частині.

Враховуючи те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста КиївГоловного територіального управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення.

Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повна постанова складена 12 лютого 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді Іванченко М.М.

РубанС.М.