Рішення № 72220810, 15.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42433/17

Провадження № 2/761/1180/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року суддя Шевченківський районний суд міста Макаренко І.О. розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було поширено недостовірну інформацію про позивача шляхом розміщення на власному веб-сайті http://www.fg.gov.ua/, тобто у вільному доступні, публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, де зазначено, що: «Активи ПАТ «ТЕРРА Банк», напередодні запровадження тимчасової адміністрації, були виведені через «схемне» кредитування юридичних осіб, які пов'язані з власниками банку (ОСОБА_2), придбання «сміттєвих» цінних паперів (під час діяльності БАНКУ, коли власником був ОСОБА_2) та через операції з Meinl Bank Aktiengesellschaft (Австрія).»

«На кореспондентському рахунку ПАТ «ТЕРРА БАНК» в Meinl Bank на день введення тимчасової адміністрації було розміщено 40,0 млн. дол. США. Ці кошти з процентами (загалом 40,4 млн. дол. США) на початку вересня 2014 року були списані австрійським банком в рахунок виконання зобов'язань та погашення боргу компанії-нерезидента, пов'язаної з колишніми власниками банку. На сьогодні, за фактом протиправного заволодіння коштами колишніми власниками, за заявою уповноваженої особи Фонду, правоохоронні органи здійснюють кримінальне провадження.»

«Найбільшу різницю між оціночною та балансовою вартістю має портфель корпоративних позичальників банку. При тому, що «на папері» його вартість зафіксована на рівні 2 602,9 млн. грн., його незалежна оцінка виявилась у понад 26 разів меншою - 96,7 млн. грн. Справа в тому, що майже 97% від загального кредитного портфелю юросіб - кредити надані компаніям, які пов'язані з власниками банку. Вони були створені без мети здійснення господарської діяльності та використовувались для отримання кредитів без наміру їх повернення.»

«Сума заборгованості за ними становить на дату затвердження ліквідаційної маси 2 532,9 млн. грн., зокрема: група компаній ОСОБА_2 заборгувала 1 166,4 млн. грн.; група компаній ОСОБА_3 - 1 366,5 млн. грн. Оціночна вартість цих кредитів 83,7 млн. грн., що становить лише 3,3% від їх балансової вартості, а саме: група компаній ОСОБА_2 - 64,4 млн. грн.; група компаній ОСОБА_3 - 19,2 млн. грн. 3 моменту визнання банку неплатоспроможним, вказані позичальники не обслуговують свої договори. Будь-якого майна, на яке банк міг би звернути стягнення та погасити кредитну заборгованість у таких підприємств немає, а в заставу за ними надано неліквідне забезпечення, або сума застави мізерно мала і зовсім не покриває суму заборгованості (тобто, кредити практично бланкові).»

«На сьогодні проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях за фактами розкрадання грошових коштів ПАТ «ТЕРРА БАНК» за участю власників банку (ОСОБА_2, ОСОБА_3) та пов'язаних з банком осіб, що призвело до його неплатоспроможності та подальшої ліквідації.».

Вказує, що згідно довідки Центру компетенції УЦПНА №175/2017-ДР-ЦК від 15.11.2017 р., власником веб-сайту: http://www.fg.gov.ua/ є реєстрант доменного імені fg.gov.ua - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Зазначає, що доступ до веб-сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб http://www.fg.gov.ua/ є вільним в мережі Інтернет, виходячи із загального поняття засобів масової інформації, оскільки йому притаманні відповідні якості такого засобу - звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. Поширення даної інформації відповідачем відносно позивача не залишилась непоміченою. Інші засоби масової інформації розповсюдили дану новину, з посиланням на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач стверджує, що йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не вручалося, він не являється підозрюваним у вчиненні будь-якого злочину, та він не обіймав протягом 2011-2014 років в ПАТ «ТЕРРА БАНК», посад пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, які б надавали йому право самостійно приймати рішення, а відтак, він не міг вчинити кримінальні правопорушення про які зазначено у тексті публікації.

Вважає, що інформація, розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 в тексті публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, не відповідає дійсності та є такою, що порочить честь та гідність позивача, та завдала шкоди його діловій репутації, як бізнесмена.

Позивач просить суд, визнати інформацію, поширену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет на сайті : http://www.fg.gov.ua/ під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій зазначають відомості про те, що:«Активи ПАТ «ТЕРРА Банк», напередодні запровадження тимчасової адміністрації, були виведені через «схемне» кредитування юридичних осіб, які пов'язані з власниками банку (ОСОБА_2), придбання «сміттєвих» цінних паперів (під час діяльності БАНКУ, коли власником був ОСОБА_2) та через операції з Meinl Bank Aktiengesellschaft (Австрія).»

«На кореспондентському рахунку ПАТ «ТЕРРА БАНК» в Meinl Bank на день введення тимчасової адміністрації було розміщено 40,0 млн. дол. США. Ці кошти з процентами (загалом 40,4 млн. дол. США) на початку вересня 2014 року були списані австрійським банком в рахунок виконання зобов'язань та погашення боргу компанії-нерезидента, пов'язаної з колишніми власниками банку. На сьогодні, за фактом протиправного заволодіння коштами колишніми власниками, за заявою уповноваженої особи Фонду, правоохоронні органи здійснюють кримінальне провадження.»

«Найбільшу різницю між оціночною та балансовою вартістю має портфель корпоративних позичальників банку. При тому, що «на папері» його вартість зафіксована на рівні 2 602,9 млн. грн., його незалежна оцінка виявилась у понад 26 разів меншою - 96,7 млн. грн. Справа в тому, що майже 97% від загального кредитного портфелю юросіб - кредити надані компаніям, які пов'язані з власниками банку. Вони були створені без мети здійснення господарської діяльності та використовувались для отримання кредитів без наміру їх повернення.»

«Сума заборгованості за ними становить на дату затвердження ліквідаційної маси 2 532,9 млн. грн., зокрема: група компаній ОСОБА_2 заборгувала 1 166,4 млн. грн.; група компаній ОСОБА_3 - 1 366,5 млн. грн. Оціночна вартість цих кредитів 83,7 млн. грн., що становить лише 3,3% від їх балансової вартості, а саме: група компаній ОСОБА_2 - 64,4 млн. грн.; група компаній ОСОБА_3 - 19,2 млн. грн. 3 моменту визнання банку неплатоспроможним, вказані позичальники не обслуговують свої договори. Будь-якого майна, на яке банк міг би звернути стягнення та погасити кредитну заборгованість у таких підприємств немає, а в заставу за ними надано неліквідне забезпечення, або сума застави мізерно мала і зовсім не покриває суму заборгованості (тобто, кредити практично бланкові).»

«На сьогодні проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях за фактами розкрадання грошових коштів ПАТ «ТЕРРА БАНК» за участю власників банку (ОСОБА_2, ОСОБА_3) та пов'язаних з банком осіб, що призвело до його неплатоспроможності та подальшої ліквідації.»;

зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 у спосіб, ідентичний способу її поширення, для чого не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом опублікувати в мережі Інтернет на сайті http://www.fg.gov.ua/ під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місті шпальти, де міститься стаття, вступну та резолютивну частини рішення;

стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1,00 грн.;

стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Відповідачем - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, було подано відзив на позовну заяву, в якому просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, матеріали прес-релізу Фонду гарантування ґрунтуються, серед іншого на відомостях, поширених правоохоронними органами, згідно прес-релізу від 03.05.2017 р., який був розміщений на офіційному сайті Генеральної прокуратури України. Вказують, що на день публікації прес-релізу від ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач вже перебував у розшуку як особа, яка переховується від органів прокуратури, відповідно офіційного сайту МВС України. Зазначають, що достовірність інформації підтверджується досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях за фактами розкрадання грошових коштів ПАТ «ТЕРРА БАНК» за участі власників банку. Відповідач вважає, що розповсюджена ним інформація про ОСОБА_2 є інформацією, отриманою з офіційних джерел в розумінні ст. 302 ЦК України, оскільки є інформацією органів Генеральної прокуратури України та судових рішень, а отже не потребує перевірки її достовірності, у зв'язку з чим особа, яка таку інформацію використовує, відповідно до приписів вказаної статті ЦПК України, не несе відповідальності в разі її спростування. Відповідач стверджує, що позивачем не доведено, яким чином поширення інформації, порочить його честь та гідність, та завдала шкоди його діловій репутації.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 270 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Згідно із ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законі інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було поширено інформацію про позивача шляхом розміщення на власному веб-сайті http://www.fg.gov.ua/, тобто у вільному доступні, публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, де зазначено, що:

«Активи ПАТ «ТЕРРА Банк», напередодні запровадження тимчасової адміністрації, були виведені через «схемне» кредитування юридичних осіб, які пов'язані з власниками банку (ОСОБА_2), придбання «сміттєвих» цінних паперів (під час діяльності БАНКУ, коли власником був ОСОБА_2) та через операції з Meinl Bank Aktiengesellschaft (Австрія).»

«На кореспондентському рахунку ПАТ «ТЕРРА БАНК» в Meinl Bank на день введення тимчасової адміністрації було розміщено 40,0 млн. дол. США. Ці кошти з процентами (загалом 40,4 млн. дол. США) на початку вересня 2014 року були списані австрійським банком в рахунок виконання зобов'язань та погашення боргу компанії-нерезидента, пов'язаної з колишніми власниками банку. На сьогодні, за фактом протиправного заволодіння коштами колишніми власниками, за заявою уповноваженої особи Фонду, правоохоронні органи здійснюють кримінальне провадження.»

«Найбільшу різницю між оціночною та балансовою вартістю має портфель корпоративних позичальників банку. При тому, що «на папері» його вартість зафіксована на рівні 2 602,9 млн. грн., його незалежна оцінка виявилась у понад 26 разів меншою - 96,7 млн. грн. Справа в тому, що майже 97% від загального кредитного портфелю юросіб - кредити надані компаніям, які пов'язані з власниками банку. Вони були створені без мети здійснення господарської діяльності та використовувались для отримання кредитів без наміру їх повернення.»

«Сума заборгованості за ними становить на дату затвердження ліквідаційної маси 2 532,9 млн. грн., зокрема: група компаній ОСОБА_2 заборгувала 1 166,4 млн. грн.; група компаній ОСОБА_3 - 1 366,5 млн. грн. Оціночна вартість цих кредитів 83,7 млн. грн., що становить лише 3,3% від їх балансової вартості, а саме: група компаній ОСОБА_2 - 64,4 млн. грн.; група компаній ОСОБА_3 - 19,2 млн. грн. 3 моменту визнання банку неплатоспроможним, вказані позичальники не обслуговують свої договори. Будь-якого майна, на яке банк міг би звернути стягнення та погасити кредитну заборгованість у таких підприємств немає, а в заставу за ними надано неліквідне забезпечення, або сума застави мізерно мала і зовсім не покриває суму заборгованості (тобто, кредити практично бланкові).»

«На сьогодні проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях за фактами розкрадання грошових коштів ПАТ «ТЕРРА БАНК» за участю власників банку (ОСОБА_2, ОСОБА_3) та пов'язаних з банком осіб, що призвело до його неплатоспроможності та подальшої ліквідації.».

Вказане інформація поширена в мережі Інтернет на веб-сайті http://www.fg.gov.ua/, а відтак, стала доступною необмеженому колу осіб.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що власником веб-сайту http://www.fg.gov.ua/ є реєстрант доменного імені fg.gov.ua - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, інформація викладена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет на власному веб-сайті за адресою: http://www.fg.gov.ua/, ІНФОРМАЦІЯ_2, розміщена стосовно позивача.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, яка міститься, зокрема, в Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.07.1986 року № 12/1984/84/131 «Справа Лінгенса», «на думку Суду, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна».

Тобто, критерієм відмежування «тверджень» від «суджень», є можливість перевірки інформації на предмет правдивості.

Таким чином, інформація, поширена в мережі інтернет на веб-сайті http://www.fg.gov.ua/, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно ОСОБА_2, перевірена судом на предмет її достовірності, а отже, є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

Судом встановлена відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач причетний до розкрадання грошових коштів ПАТ «ТЕРРА БАНК» та інших дій, викладених в прес-релізі Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на власному веб-сайті за адресою: http://www.fg.gov.ua/, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки підозра ОСОБА_2 вручена не була, та вироків суду по кримінальних провадженнях на які посилається відповідач, відсутні.

При цьому, слід зазначити, що згідно з першим абзацом статті 11 Загальної декларації прав людини від 1948, Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950, статті 62 Конституції України існує правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється У вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 21.09.2006 року справа «Грабчук проти України», Європейський суд з прав людини чітко втримується тієї позиції, що презумпція невинуватості порушується у спадку, якщо твердження посадової особи стосовно обвинуваченого відображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відповідно до закону. Навіть за відсутності формальної думки про винуватість особи, достатньо, аби були певні підстави вважати, що суд чи посадова особа ставиться до обвинуваченого як до винуватого у вчиненні злочину (A.L. v Germany, § 31 ).

Вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила. Суд неодноразово наголошував на важливості вибору слів у твердженнях посадових осіб про обвинуваченого (Bohmerv. Germany, §§54, 56; Nestakv. Slovakia, §§88-89)...».

Ураховуючи викладене, судом встановлено, що недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, є наступна інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет на веб-сайті http://www.fg.gov.ua/, поширену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: «Активи ПАТ «ТЕРРА Банк», напередодні запровадження тимчасової адміністрації, були виведені через «схемне» кредитування юридичних осіб, які пов'язані з власниками банку (ОСОБА_2), придбання «сміттєвих» цінних паперів (під час діяльності БАНКУ, коли власником був ОСОБА_2) та через операції з Meinl Bank Aktiengesellschaft (Австрія).»

«На кореспондентському рахунку ПАТ «ТЕРРА БАНК» в Meinl Bank на день введення тимчасової адміністрації було розміщено 40,0 млн. дол. США. Ці кошти з процентами (загалом 40,4 млн. дол. США) на початку вересня 2014 року були списані австрійським банком в рахунок виконання зобов'язань та погашення боргу компанії-нерезидента, пов'язаної з колишніми власниками банку. На сьогодні, за фактом протиправного заволодіння коштами колишніми власниками, за заявою уповноваженої особи Фонду, правоохоронні органи здійснюють кримінальне провадження.»

«Найбільшу різницю між оціночною та балансовою вартістю має портфель корпоративних позичальників банку. При тому, що «на папері» його вартість зафіксована на рівні 2 602,9 млн. грн., його незалежна оцінка виявилась у понад 26 разів меншою - 96,7 млн. грн. Справа в тому, що майже 97% від загального кредитного портфелю юросіб - кредити надані компаніям, які пов'язані з власниками банку. Вони були створені без мети здійснення господарської діяльності та використовувались для отримання кредитів без наміру їх повернення.»

«Сума заборгованості за ними становить на дату затвердження ліквідаційної маси 2 532,9 млн. грн., зокрема: група компаній ОСОБА_2 заборгувала 1 166,4 млн. грн.; група компаній ОСОБА_3 - 1 366,5 млн. грн. Оціночна вартість цих кредитів 83,7 млн. грн., що становить лише 3,3% від їх балансової вартості, а саме: група компаній ОСОБА_2 - 64,4 млн. грн.; група компаній ОСОБА_3 - 19,2 млн. грн. 3 моменту визнання банку неплатоспроможним, вказані позичальники не обслуговують свої договори. Будь-якого майна, на яке банк міг би звернути стягнення та погасити кредитну заборгованість у таких підприємств немає, а в заставу за ними надано неліквідне забезпечення, або сума застави мізерно мала і зовсім не покриває суму заборгованості (тобто, кредити практично бланкові).»

«На сьогодні проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях за фактами розкрадання грошових коштів ПАТ «ТЕРРА БАНК» за участю власників банку (ОСОБА_2, ОСОБА_3) та пов'язаних з банком осіб, що призвело до його неплатоспроможності та подальшої ліквідації.».

За визначенням п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що інформація розміщення в мережі Інтернет відносно позивача є такою, що принижує його честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації позивача та ганьбить її, оскільки відповідних доказів на підтвердження розміщеної інформації відповідачем не надано.

Щодо посилань відповідача на ст. 302 ЦК України, що інформація не потребувала перевірки, оскільки є інформацією органів державної влади, суд критично ставиться до таких суджень, оскільки дана стаття стосується фізичних осіб та їх право на інформацію. Інформація, яка була викладена відповідачем на своєму веб-сайті, не містить посилань на будь які джерела.

Як роз'яснено у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України» від 05.05.2011 року (п. 32) вказується про те, ніхто не може нести відповідальність за інформацію, що міститься в Інтернеті, автором якої він не є, якщо він або не привласнив цю інформацію як свою, або не відмовився виконати судовий припис щодо видалення зазначеної інформації.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Згідно із ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пункт 5 Постанови Пленуму ВСУ визначає, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При спростуванні поширена інформація визнається недостовірною.

Як визначено статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач вважає, що оскільки його честі, гідності та діловій репутації було завдано шкоду, з відповідача підлягає стяненню моральна шкода у розмірі 1,00 грн.

Однак, доказів на підтвердження факту завдання моральної шкоди позивач не надав, а тому вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст.ст. 277 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, інформацію поширену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет на сайті : http://www.fg.gov.ua/ під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій зазначають відомості про те, що: «Активи ПАТ «ТЕРРА Банк», напередодні запровадження тимчасової адміністрації, були виведені через «схемне» кредитування юридичних осіб, які пов'язані з власниками банку (ОСОБА_2), придбання «сміттєвих» цінних паперів (під час діяльності БАНКУ, коли власником був ОСОБА_2) та через операції з Meinl Bank Aktiengesellschaft (Австрія).»

«На кореспондентському рахунку ПАТ «ТЕРРА БАНК» в Meinl Bank на день введення тимчасової адміністрації було розміщено 40,0 млн. дол. США. Ці кошти з процентами (загалом 40,4 млн. дол. США) на початку вересня 2014 року були списані австрійським банком в рахунок виконання зобов'язань та погашення боргу компанії-нерезидента, пов'язаної з колишніми власниками банку. На сьогодні, за фактом протиправного заволодіння коштами колишніми власниками, за заявою уповноваженої особи Фонду, правоохоронні органи здійснюють кримінальне провадження.»

«Найбільшу різницю між оціночною та балансовою вартістю має портфель корпоративних позичальників банку. При тому, що «на папері» його вартість зафіксована на рівні 2 602,9 млн. грн., його незалежна оцінка виявилась у понад 26 разів меншою - 96,7 млн. грн. Справа в тому, що майже 97% від загального кредитного портфелю юросіб - кредити надані компаніям, які пов'язані з власниками банку. Вони були створені без мети здійснення господарської діяльності та використовувались для отримання кредитів без наміру їх повернення.»

«Сума заборгованості за ними становить на дату затвердження ліквідаційної маси 2 532,9 млн. грн., зокрема: група компаній ОСОБА_2 заборгувала 1 166,4 млн. грн.; група компаній ОСОБА_3 - 1 366,5 млн. грн. Оціночна вартість цих кредитів 83,7 млн. грн., що становить лише 3,3% від їх балансової вартості, а саме: група компаній ОСОБА_2 - 64,4 млн. грн.; група компаній ОСОБА_3 - 19,2 млн. грн. 3 моменту визнання банку неплатоспроможним, вказані позичальники не обслуговують свої договори. Будь-якого майна, на яке банк міг би звернути стягнення та погасити кредитну заборгованість у таких підприємств немає, а в заставу за ними надано неліквідне забезпечення, або сума застави мізерно мала і зовсім не покриває суму заборгованості (тобто, кредити практично бланкові).»

«На сьогодні проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях за фактами розкрадання грошових коштів ПАТ «ТЕРРА БАНК» за участю власників банку (ОСОБА_2, ОСОБА_3) та пов'язаних з банком осіб, що призвело до його неплатоспроможності та подальшої ліквідації.».

Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 у спосіб, ідентичний способу її поширення, для чого не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом опублікувати в мережі Інтернет на сайті http://www.fg.gov.ua/ під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місті шпальти, де міститься стаття, вступну та резолютивну частини цього рішення.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: