Постанова № 72218430, 15.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/304/18Головуючий по 1 інстанції - Романенко В.А. Категорія: 19 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Храпка В.Д.

за участю секретаря Торопенко Н.М.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою, -:

в с т а н о в и в :

У грудні 2013 року позивач звернулася до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що відповідачі, які є подружжям під розписку від 16 червня 2010 року отримали від позивача гроші в розмірі 100400 грн. з датою їх повернення 16 лютого 2011 року.

Проте гроші відповідачами не повернуті, хоча з лютого 2011 року позивач пред'являє до відповідачів усні вимоги згідно розписки, однак вони ухиляються від повернення боргу, чим порушують взяті на себе зобов'язання.

На підставі викладеного ОСОБА_5 просила суд стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на її користь грошові кошти в сумі 100400 грн. та понесені судові витрати в розмірі 1004 грн.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2014 року позов задоволено та стягнуто з солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 борг у сумі 100400 грн., а також судових витрат в сумі 1004 грн., а всього 101404 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права та неповноту встановлених обставин по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідач ОСОБА_3 була позбавлена права на встановлення об'єктивної істини та права на спростування намірів позивача стягнути кошти, які вона не отримувала, у зв'язку з неповідомленням її про розгляд вказаної справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 16 червня 2010 року позичили у ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 100400 грн., про що відповідачі власноручно склали письмову розписку.

Вказані грошові кошти взято у борг терміном на вісім місяців, тобто до 16 лютого 2011 року (а.с. 17).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції жодних повісток про виклик у судове засідання нею отримано не було, між тим дані твердження не відповідають матеріалам справи.

Судом першої інстанції направлялася відповідачам ухвала про відкриття провадження у справі, в якій, зокрема, зазначено про призначену дату судового засідання та яку відповідачі отримали 21.01.2014 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 14, 15).

Відповідачі були повідомлені і про розгляд справи відкладений на 13 лютого 2014 року, що також підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та які містяться в матеріалах справи (а.с. 21, 22).

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги в частині того, що заочне рішення ОСОБА_3 судом не направлялося, так як лист від суду отримано особою «Жилін», а не відповідачем по справі ОСОБА_3, при цьому суд керується наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 ЦПК України (в редакції яка діяла на час відправлення кореспонденцій) якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сімї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

За таких обставин ОСОБА_3 вважається такою, що належним чином повідомлена про наявність заочного рішення у справі та отримала його у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник ОСОБА_3 зазначає також, що під час прийняття оскаржуваного рішення судом порушено інститут допустимості та належності засобів доказування, оскільки у випадку заперечення стороною отримання грошових коштів у позивача єдиним належним доказом на підтвердження або спростування заявлених вимог є експертний висновок про автентичність підпису ОСОБА_3 із підписом невідомої особи на розписці від 16.06.2010 року, який би спростував належність підпису на розписці відповідачу.

Дослідивши вказані доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Таким чином, відповідач, який заперечує проти позовних вимог та вважає їх необґрунтованими повинен довести суд на підставі чого він прийшов до такого висновку та надати докази, які спростовують твердження позивача.

Як встановлено судом, при належному повідомленні про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з'являлася, докази на спростування вимог позивача до суду не надавала, заперечення проти позову також нею не подавалися, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи заявлено не було, а тому колегія суддів вважає, що відповідач свідомо не скористалася своїми процесуальними правами, які надані їй чинним законодавством.

Частиною 1 ст. 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Таким чином процесуальне законодавство надає право сторонам у справі надавати, як доказ висновки експерта на замовлення, проте такого висновку відповідачем надано до суду не було.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: