Постанова № 72213611, 07.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2168/18

Номер справи місцевого суду: 495/8835/16-ц

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

при секретарі Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Боярського О.О. 12 грудня 2016 року в м. Білгород-Дністровський про встановлення порядку та способу виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми позики, -

встановила:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про встановлення порядку та способу виконання рішення суду від 16.11.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми позики (а. с. 18-20).

В обґрунтування своєї заяви посилалися на те, що рішенням суду від 16.11.2016 року з ОСОБА_3 стягнуто суму позики у розмірі 2 045 600 гривень на користь ОСОБА_2 Враховуючи те, що ОСОБА_3 не може повернути суму боргу, то між сторонами досягнуто наступні домовленості щодо способу погашення боргу: ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_2 приймає у власність земельну ділянку, площею 0,1157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1242 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Встановлено порядок і спосіб виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.11.2016 року у справі № 495/8835/16-ц шляхом передачі ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу в розмірі 2 045 600 гривень ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 0,1157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1242 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,1157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1242 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1/1 (а. с. 31-32).

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а. с. 41-48).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 16 листопада 2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики в розмірі 2 045 600 гривень.

Задовольняючи спільну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення порядку та способу виконання судового рішення про стягнення боргу за договором позики, суд першої інстанції виходив з того, що у боржника ОСОБА_3 відсутні будь-які кошти для повернення боргу заявнику, тому сторони дійшли згоди про те, що, в порядку ст. 600 ЦК України, ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_2 приймає у власність земельну ділянку, площею 0,1157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1242 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до статті 14 ЦПК України при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

У частині першій статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в ст. 373 ЦПК України.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зміну способу виконання судового рішення про стягнення боргу за договором позики з визнанням права власності на майно боржника за стягувачем, суд першої інстанції, по суті змінив своє рішення від 16 листопада 2016 року, в якому вирішувалось питання стосовно грошових зобов'язань позичальника перед позикодавцем.

Законом не передбачено такого захисту цивільного права, як визнання права власності на майно боржника за його грошовими зобов'язаннями, в тому числі на стадії виконавчого провадження.

Отже, розглядаючи питання щодо виконання остаточного судового рішення, яке має обов'язкову силу, суд першої інстанції змінив спосіб виконання рішення, не врахував того, що, що законом не передбачено визнання права власності на майно у справах стосовно грошових зобов'язань у процесі реалізації способу захисту цивільного права, оскільки це суперечить принципу верховенства права в сенсі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення з стягнення боргу (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на визнання права власності (визнання права - п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України) фактично змінив рішення суду по суті та самостійно змінив спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Суд, перевищивши свої повноваження, не може вважатися «судом встановленим законом» у контексті ст. 6 Конвенції щодо оскарженого провадження.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, оскаржуваним судовим рішення вирішені питання про права та обов'язки банку.

Так, рішенням апеляційного суд Одеської області від 20.10.2015 року, яке набуло законної сили 20.10.2015 року, апеляційну скаргу АТ «Імексбанк» задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за договором непоновленої кредитної лінії № 1303 від 19.12.2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 24.12.2007 року, а саме на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 1446,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,2400 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності за ПАТ «Імексбанк».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за АТ «Імексбанк» 17.06.2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2400 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Вищезазначені ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.12.2016 року та від 13.12.2016 року порушують права АТ «Імексбанк», оскільки АТ «Імексбанк» є власником земельної ділянки, загальною площею 0,2400 га, за адресою: АДРЕСА_1.

В разі незаконного продажу ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1157 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1242 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 АТ «Імексбанк» буде завдано збитків та Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» буде позбавлена законного права розпоряджатися власним активом, продати його, що в свою чергу потягне за собою невиконання зобов'язань по задоволенню акцептованих вимог кредиторів, в тому числі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року про встановлення порядку і способу виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.11.2016 року не може вважатись законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку та способу виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.11.2016 року слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» - задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку та способу виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.11.2016 року - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 12.02.2018 року.

Головуючий суддя: С.О.Погорєлова

Судді: А.П.Заїкін

А.А.Калараш