Постанова № 72212779, 13.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5230/17 Номер провадження 22-ц/786/417/18Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

За участю секретаря судового засідання - Колодюк О.П.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в порядку скороченого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерійний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2017 року, ухваленого (без участі сторін, часу ухвалення матеріали справи не містять) під головуванням судді Васильєвої Л.М.,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги вмотивовував тим, що між сторонами 03 березня 2008 року укладено договір б/н, згідно умов якого відповідачу надано кредит в сумі 2000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки ОСОБА_2 не виконувала належним чином свої зобов'язання, станом на 31 липня 2017 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 16400 грн. 55 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 1363 грн. 07 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 13780 грн. 31 коп., а також штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) 757 грн. 17 коп.

На підставі вищевикладеного просив стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено.

З даним рішенням не погодився позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовну по причині пропуску ним строку позовної давності є необґрунтованим.

Вказує на те, що строк дії картки не припиняє строку дії договору, а строк дії договору та строк дії картки не є тотожними поняттями. Зобов?язання припиняються його виконанням. У разі застосування строку позовної давності, її наслідки можуть бути застосовані лише до тих зобов?язань та нарахувань, які були здійснені за межами строку позовної давності, водночас, суми нарахувань, здійснені у межах строку позовної давності, підлягають стягненню з відповідача.

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03 березня 2008 року ОСОБА_2 заповнено та підписано заяву б/н, на підставі якої в цей же день отримано платіжну карту, відкрито картковий рахунок, на який зараховано суму кредитного ліміту у розмірі 600 грн. 00 коп. з базовою відсотковою ставкою за користування кредитним лімітом 36,0 % на місяць з розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку її карти. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може здійснюватися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і шляхом списання Банком коштів з дебетної карти.

Згідно змісту вказаної заяви ОСОБА_2 ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді, виражає згоду з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

У подальшому, в ході користування карткою, кредитний ліміт був збільшений до 2000 грн., що не заперечується сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що останній платіж на виконання кредитних зобов?язань здійснений відповідачем 13 березня 2014 року, з того часу вона жодних дій з виконання зобов?язань перед банком не вчиняла, жодного платежу в рахунок погашення заборгованості, тобто на підтвердження факту визнання боргових зобов?язань перед позивачем, не здійснювала.

У цей же час, позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк", яка є предметом розгляду по даній справі, надійшла до суду 21 серпня 2017 року, тобто більше ніж через 3 років після вчинення відповідачем останньої дії, яка могла бути розцінена як визнання кредитних зобов'язань.

Суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності без поважних причин і відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд , вирішуючи питання обґрунтованості доводів апелянта, виходить з наступного.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У довідці про умови кредитування сторони визначили, що погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 7% залишку заборгованості (а.с. 8).

Тобто, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

( правові позиції ВСУ у справі №6-2520цс15 від 06 квітня 2016 року, справі №6-14цс14 від 19 березня 2014 року).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

(постанова ВСУ від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14)

Позивачем не надано доказів щодо строку дії картки.

Умовами кредитування сторонами було визначено обов?язковість внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку), яким установлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 зазначеного Кодексу)

Постанова ВСУ від 19 березня 2014 р. у справі № 6-14цс14 та від 18 червня 2014 р. у справі № 6-61цс14.

Сторони у справі не заперечують того факту, що відповідач належним чином не сплачувала кошти, у зв?язку з чим має невиконані кредитні зобов?язання.

З позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся 01 серпня 2017 року. У позовній заяві розрахунок заборгованості визначений станом на 30 липня 2017 року.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що встановлено і судом першої інстанції, що останній платіж на погашення заборгованості був вчинений ОСОБА_2 13 березня 2014 року.

Як зазналося вище, визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.Відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз даної норми та умов договору, укладеного між сторонами, призводить до висновку, що початок перебігу строку позовної давності мав місце після невнесення ОСОБА_2 чергового платежу у строк до 25 квітня 2014 року.

З урахуванням викладеного, висновок місцевого суду про пропуск позивачем строку позовної давності є вірним та обгрунтованим.

Доводи апелянта з приводу того, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості у межах строків позовної давності у будь-якому випадку підлягають задоволенню, не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності на звернення з вимогами про стягнення тіла кредиту, а отже і нарахування відсотків за користування цими коштами є неможливим.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2017 року не встановлено.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтами судові витрати відшкодуванню не підлягають. Відповідачем вимоги про відшкодування судових витрат на стадії апеляційного розгляду не заявлялись.

Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п.1, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення ( у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення), шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 14 лютого 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ П.С. Абрамов

Судді: /підпис/ С.Б. Бутенко /підпис/ О.В. Прядкіна

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області П.С. Абрамов