Постанова № 72212771, 13.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/9819/16-ц Номер провадження 22-ц/786/235/18Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Карпушина Г.Л. Гальонкіна С.А.

За участю секретаря судового засідання: Колодюк О.П.

Відповідача ОСОБА_2,

Представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у порядку спрощеного судового порядку у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства « Просто страхування»

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави ухваленого 23 травня 2017 року під головуванням судді Блажко І.О., повний текст судового рішення виготовлений 29 травня 2017 року,

в цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, прохаючи стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 11 902,70 гривень та витрати з оплати судового збору розмірі в розмірі 1 378,00 грн.

Підстави позову вмотивовував тим, що згідно з вимогами ст. 38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик вправі вимагати 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, чи якщо мало місце порушення вимог ст. 13.2. Закону.

Оскільки договір обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності укладений з власником застрахованого транспортного засобу, страхувальником ОСОБА_4, як а є пенсіонером, сплатила 50 % вартості страхового платежу, та 16 вересня 2015 року ДТП було скоєно за участю застрахованого транспортного засобу та з вини відповідача ОСОБА_2 , прохали задовольнити їх вимоги.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто з позивача на користь відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 640 грн.

В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство «Просто страхування» прохало рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.

Апелянт зазначає, що місцевим судом порушено вимоги ст. 27, п.13.2.ст.13, ст. 38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників транспортних засобів».

Вказує, що судом не було враховано того факту, що автомобілем керувала не власник транспортного засобу - страхувальник ОСОБА_4, , а саме відповідач у справі ОСОБА_2

Відповідач у справі проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказуючи на вірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, беручи до уваги межі перегляду справи, перевіривши зазначені апелянтом обставини апеляційний суд вважає, що скаргу належить задовольнити, зважаючи на таке.

Місцевим судом вірно встановлені фактичні обставини справи, що 29 травня 2015 року між приватним акціонерним товариством „ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_4 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс серії № АІ/7067955 , згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу „ЗАЗ-Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1.

При укладенні договору страхування та визначенню страхового платежу, було зазначено, що ОСОБА_4 є пільговик та згідно з ст. 13.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» має право на 50% знижку оплати страхового платежу.

16 вересня 2015 року на перехресті вул. Строна - вул. Горького в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу під керуванням відповідача у справі, а не власника автомобіля ОСОБА_4

Вказана подія була визнана страховим випадком та потерпілому 4 грудня 2015 року було виплачено приватним акціонерним товариством „ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування в розмірі 23805 грн.39 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не доведено що шкоду заподіяно саме під час використання транспортного засобу у сфері, яка передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначеного договором страхування.

Зазначені висновки місцевого суду в цій частині є вірними. Місцевий суд правильно взяв до уваги вимоги нормативно правових документів, які регулюють застосування коригуючих коефіцієнтів, зокрема: вимоги Розпорядження Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України від 27.10.2011 року № 673 (зареєстроване в Міністерства Юстиції У країни 20.11.2011 року за № 1483/20221) «Про затвердження Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» яким передбачено порядок застосування коригуючих коефіцієнти відповідно до схеми застосування коригуючих коефіцієнтів при укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та розпорядження Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України №566 від 09.07.2010 року» про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким врегульовано питання затвердження базових страхових платежів із врахуванням типу коригуючих коефіцієнтів (2.1.2).

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення.

Підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є за вимогами п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України (редакції на час розгляду справи місцевим судом) та вимог ст. 13 ЦПК України ( редакції 3 жовтня 2017 року) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Як вбачається з позовної заяви та з доводів апеляційної скарги, позивач зазначав, що підставою для стягнення шкоди в розмірі 50 % виплаченого страхової суми є і та обставина, що застрахованим автомобілем керував не страхувальник, а інша особа - відповідач у справі.

Зазначені доводи залишилися поза увагою місцевого суду, щодо цієї обставини місцевий суд в судовому рішенні взагалі не зробив жодних висновків.

Згідно з вимогами ст. 13.2. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України та ст. 38-1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Статтею 38-1.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. { Пункт 38-1.1 статті 38-1 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що при укладенні договору страхування із ОСОБА_4 при визначенні розміру страхового платежу було застосовано вимоги ст.13.2. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Таким чином, при керуванні застрахованим транспортним засобом іншою особою, а не ОСОБА_4 та у випадку настання страхового випадку у страхової компанії виникає право на відшкодування 50 % виплаченого страхового відшкодування.

Відповідач у справі, заперечуючи щодо даної обставини зазначив, що ОСОБА_4 не є пенсіонером, а лише власником автомобіля, а пенсіонером являється саме він.

При укладенні договору страхування було надано його пенсійне посвідчення. Вважав, що в даному випадку страховиком було допущено помилку, в результаті якої у страхової компанії є лише право на достягнення страхового платежу із ОСОБА_4

Разом з тим, ОСОБА_2 пояснив, що під час укладення договору страхування він знав, що договір страхування оформлений на ОСОБА_4 як власника автомобіля та вважав, що це помилка страхового агента.

Надаючи оцінку вказаним запереченням сторін, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності з вимогами ст.202 ЦПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ні спеціальними законами в сфері страхування, ні вимогами ст. 215 ЦК України не передбачено автоматичне визнання договору страхування нікчемним чи недійсним, із зазначених підстав.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з правилами ст.ст. 10, 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення судового рішення) кожна сторона зобов'язана довести в установленому законом порядку ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Особа, яка бере участь в справі розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Аналогічні норми передбачені ст. 12, 13 ЦПК України ( редакції кодексу від 3 жовтня 2017 року).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході судового розгляду справи належних, допустимих доказів, що укладений правочин ( договір страхування ) є недійсним в частині страхового платежу чи в частині сторони договору страхування (повністю чи частково) суду надано не було.

Жодних зустрічних позовних вимог про визнання правочину недійсним (повністю чи частково) чи з інших правових підстав ( для виправлення помилки), відповідачем заявлено не було, хоча відповідач користувався в процесі правовою допомогою адвоката.

Обставина, що ОСОБА_4 не є пенсіонером, а пенсійне посвідчення належить ОСОБА_2 не звільняє останнього від цивільно правової відповідальності, оскільки як зазначено вище, сторонами договору була ОСОБА_4 та страхова компанія, між якими укладено договір про цивільно-правову відповідальність саме за умовами пільгового сплачення страхового збору (ст. 13.2 Закону).

За таких обставин суд вважає, що права позивача у справі є порушеними, його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з підстав передбачених ст. .13.2. ст. 38-1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"та ст. 1191 ЦК України.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позову позивачем сплачено 1378 грн. судового збору та за апеляційне оскарження рішення місцевого суду 1760 грн , а всього 3138 грн. вказані судові витрати покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. п.2 ч.1 ст. 374, п.1, 4. ч.1 ст. ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 травня 2017 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 11 902,70 гривень та витрати з оплати судового збору розмірі в розмірі 3138 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст постанови складений 14 лютого 2018 року.

Головуючий суддя: /підпис/ П.С. Абрамов

Судді : /підпис/ Г.Л. Карпушин /підпис/ С.А. Гальонкін

З оригізалом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області П.С. Абрамов