Рішення № 72208211, 13.02.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9481/17

2/357/556/18

Категорія 43

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Цуранова А. Ю. , при секретарі - Солом'яна Л. М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_2 до: 1) ОСОБА_3, 2) ОСОБА_4, 3) ОСОБА_5, 4) Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року до суду надійшла вказана вище позовна заява, в якій позивач просив: 1) усунути перешкоди для ОСОБА_2 в користуванні належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення з цієї квартири без надання жилого приміщення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5; 2) зобов'язати Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області зняти відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: квартира АДРЕСА_1; 3) стягнути на користь ОСОБА_2 з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 80 677 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; 4) стягнути на користь ОСОБА_2 з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судовий збір.

Позовна заява пред'явлена позивачем на підставі ст. 391 ЦК України та обґрунтована небажанням відповідачів звільнити вказану вище кватиру, яка повністю належить позивачу, а також понесенням ним, у зв'язку з цим, збитків.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідачі повторно не з'явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що вбачається з наявних у справі зворотних поштових повідомлень, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів на підставі наявних у ній доказів та провести заочний розгляд в порядку ст. 281 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та покази свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

15.11.2010 року між ОСОБА_6 (покупець) відповідачами у справі (продавці) був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що вбачається з наявної у справі копії свідоцтва про смерть.

30.05.2017 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 в порядку спадкування за заповітом, зокрема на вищевказану квартиру.

Згідно наявної у справі копії витягу від 21.06.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач є власником спірної квартири.

У даній квартирі зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується копією довідки про місце проживання та склад сім'ї № 5155 від 04.07.2017 року Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради.

02.07.2016 року дільничним офіцером поліції Білоцерківського відділу поліції був складений висновок за результатами розгляду звернення ОСОБА_7, яким встановлено, що ОСОБА_5 проживає у вищевказаній квартирі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надала покази про те, що вона являється матір'ю позивача. Її покійний чоловік придбав спірну квартиру у відповідачів, однак протягом тривалого часу вони не бажають виселятись з квартири. З цього приводу вона зверталась до правоохоронних органів, де їй порадили звернутись до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

При цьому із змісту частини першої ст. 402 ЦК України вбачається, що право користування чужим майном може бути встановлене договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні посилались на вищевказану норму як правову підставу для виселення відповідачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини в частині необхідності усунення перешкод позивачу у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів з квартири, а доказів на їх спростування суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідачів немає встановлених законом підстав користуватися житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Відтак, суд вважає, що заявлений позов в наведеній частині вимог знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та підлягає задоволенню, а відповідачів необхідно виселити із зазначеного приміщення без надання їм іншого житла.

Виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про позбавлення особи права власності або права користування жилим приміщенням, зокрема, про її виселення, є підставою для зняття її з реєстраційного обліку, отже заявлені, як окремі, вимоги позивача щодо зняття відповідачів з реєстрації не є передбаченим вказаним Законом способом захисту, а тому задоволенню не підлягають.

На підтвердження вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 80 677 грн. позивачем долучені до матеріалів справи: копія довідки № 186 від 06.07.2017 року КП «ЖЕК № 1» про наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 01.01.2017 року в розмірі 3 019,36 грн., копія довідки № 230 від 05.07.2017 року КП «Білоцерківтепломережа» про наявність боргу за послуги з теплопостачання станом на 01.07.2017 року в розмірі 11 636,42 грн., копія довідки ТОВ «Київоблгаз Збут» про наявність заборгованості за спожитий газ станом на 01.07.2017 року в розмірі 3 422,65 грн., а також копія рахунку за електроенергію за червень 2017 року на суму 800,51 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач посилається на середню вартість оренди однокімнатної квартири по місту Біла Церква, надавши копію довідки № 6 від 10.10.2017 року Приватного підприємства «Гриф», відповідно до якої визначена вартість оренди квартири за три роки, що за період з серпня 2014 року по липень 2017 року становить 61 800 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України закріплено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зі змісту ст.ст. 614, 623 ЦК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності судом не встановлено, а представником позивача не доведено в судовому засіданні про наявність причинного зв'язку між діями відповідачів та наявністю завданої позивачу майнової шкоди за вказаний період, враховуючи набуття останнім права власності на квартиру за рішенням суду від 30.05.2017 року, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволених вимог за вимогою немайнового характеру в розмірі 640 грн., стягнувши по 213 грн. 33 коп. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належної йому на праві власності квартири шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 Київської області без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 640 грн. судового збору, стягнувши з кожного з них по 213 грн. 33 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. Ю. Цуранов