Ухвала суду № 72207195, 14.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

14.02.2018 м.Дніпро Справа № 904/5618/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

секретар: Манчік О.О.

за участю:

від ОСОБА_1: Левківський С.В. (в режимі відеоконференції), адвокат, посвідчення №181 від 31.03.1998 р.;

від відповідача: Палкін А.Ю., ліквідатор, посвідчення №106 від 04.02.2013 р.;

представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року (суддя Петренко І.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 08.06.2017 року)

у справі № 904/5618/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології", м. Дніпро

про стягнення 61 814 751,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та судового рішення місцевого господарського суду:

11.05.2017 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" про стягнення 100 000,00 грн. основної заборгованості.

23.05.2017 року позивач подав до господарського суду Дніпропетровської області заяву про збільшення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року у справі № 904/5618/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" 59 338 000,00 грн. зворотної фінансової допомоги, 199961,00 грн. 3 % річних, 231 168,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано:

- в частині задоволення позовних вимог неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо повернення у встановлений договором строк грошових коштів за договором фінансової допомоги (позики); наявністю, в зв`язку з цим, у позивача права для нарахування трьох відсотків річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України;

- в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені - відсутністю в договорі такого виду майнової відповідальності та не визначенням його розміру; щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат - не визначенням на момент прийняття оскаржуваного судового рішення Державною службою статистики України індексу споживчих цін (індексу інфляції) за травень місяць 2017 року, та, відповідно, неможливістю його застосувати у спірних відносинах.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення:

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у даній справі; зупинити провадження у цій справі до розгляду грошових вимог ТОВ "Олтрейд 2016" в межах справи про банкрутство № 904/9119/17.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалась на те, що:

- судом першої інстанції прийнято рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, зокрема скаржниці, що за п.4 ч.3 ст.277 ГПК України є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підставою для скасування рішення;

- особа, що подала апеляційну скаргу вважає, що вказане рішення стосується її інтересів як контрагента та кредитора відповідача, а використання цього рішення для відкриття процедури банкрутства позбавило можливості отримати виконання зобов`язань за договорами та задоволення вимог кредитора за рахунок майна боржника, оскільки ТОВ "Олтрейд 2016" (позивач) на підставі оскаржуваного рішення отримало безспірну вимогу на значну суму, що надало йому переваги перед іншими конкурсними кредиторами;

- незалучення до участі у справі в якості третьої особи позбавило її можливості доводити недійсність договору від 02.03.2017 року № 02-03/2017, відсутність заборгованості за ним, а також можливості переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами у разі визнання договору недійсним у справі про банкрутство;

- аналіз матеріалів справи дозволяє зробити висновок про значну суперечність між змістом позовних вимог, відзиву та наданих доказів, що свідчить про штучність договору та додатків до нього, завчасну домовленість сторін та відсутність реальної заборгованості за договором, зокрема: в матеріалах справи містяться довіреності від обох підприємств, видані в різні дати, в різних містах, але їх зміст є ідентичним, що, на думку скаржниці, вказує на виготовлення їх однією особою; судом не встановлено чи здійснює позивач господарську діяльність, визначену статутом, та чому відсутній за місцем державної реєстрації, з урахуванням повернення поштового відправлення, надісланого судом; підставою первісної позовної заяви є надання позивачем відповідачу фінансової допомоги 05.04.2017 року на суму 866 000 грн., але вимога заявлена лише на 100 000 грн., при цьому будь-яких угод та доказів про погашення заборгованості позовна заява не містить; в заяві про збільшення позовних вимог позивач вказує вже на існування договору фінансової допомоги (позики) та збільшує вимоги до 59 338 000 грн., при цьому зазначаючи в заяві, що 9338000 грн. надані за усною домовленістю між сторонами, а у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує про існування додаткової угоди № 2 від 30.03.2017 року, за якою сума позики була збільшена до 59 338 000 грн.; на копії статуту позивача та на спірному договорі, угодах до нього, підпис засновника та директора підприємства ОСОБА_4 відрізняється візуально; надані позивачем копії платіжних доручень №№ 2-4 від 21.03.2017 року, № 5 від 22.03.2017 року не містять штампу банку та підпису працівника про проведення виплат, а оригіналів всіх платіжних доручень суд не оглядав; у відзиві на позов відповідач вказує на рейдерське захоплення підприємства, отже, у скаржника постає питання з якою метою оформлювалась фінансова допомога на вказану суму, якщо підприємство не працювало; перерахування фінансової допомоги здійснювалось 37 разів, з яких сума в 55 836 000 грн. перерахована за 4-7 днів до дати повернення допомоги, всі перерахування здійснювались в межах одного банку - у березні ПАТ "Банк "Грант", у квітні ПАТ КБ "Правекс-Банк"; скаржниця зауважує, що судом не була здійснена перевірка підприємства позивача на предмет можливості надання такої значної фінансової допомоги, оскільки розмір статутного внеску до підприємства позивача, яке, до речі, почало свою діяльність лише 23.12.2016 року, становить 10 000 грн., не встановлено джерело походження цих коштів, чому перерахування коштів почалось лише через 20 днів після укладення спірного договору, не встановлено з якою метою відповідач взяв позику, яка перевищує активи товариства у 5900 разів та їх подальшу долю, відповідність угоди Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", не надано оцінки тим обставинам, що на момент укладення спірного договору позивач не міг виконати умов договору, оскільки відповідно до ст.15 вищевказаного Закону подібна операція підлягала обов`язковому фінансовому моніторингу, зокрема, при зарахуванні чи списанні коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи - підприємця, період діяльності якого не перевищував трьох місяців з дня реєстрації; подальша кількість перерахувань в межах одного банку, на думку скаржника, свідчить про постійний оборот однієї суми в межах 2200000 грн. з метою досягнення видимості надання суми, визначеної договором, для узаконення заборгованості судовим рішенням шляхом пред`явлення позову позивачем та визнання його відповідачем, з метою подальшої ліквідації товариства; скаржниця також зазначає, що з метою спростування дійсних намірів щодо надання фінансової позики, нею, у відповідності до ст.214 КПК України, подано заяви до правоохоронних органів щодо вчинення правопорушення засновниками/керівниками відповідача і позивача, передбаченого ст.219 КК України, та об"єднання вказаної заяви з кримінальним провадженням №12017150170000012 за фактом незаконного заволодіння майном відповідача та незаконних дій щодо зміни учасників вказаного товариства, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.3 ст.190 КК України, відкритого за заявами колишніх учасників товариства відповідача по факту рейдерського захоплення підприємства;

- відносно пропуску строку на апеляційне оскарження скаржниця послалась на незалучення її до участі у справі, необізнаність з наявним рішенням у справі, ознайомлення з матеріалами справи № 904/5618/17 та отримання рішення у цій справі лише 20.12.2017 року;

- необхідність зупинення провадження у справі скаржниця обґрунтовує нормами частин 2, 4 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до яких після офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна має повідомити про це суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника, який має зупинити провадження у справі та роз`яснити позивачу зміст ч.4 ст.23 цього Закону; у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників справи:

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить відмовити: в задоволенні апеляційної скарги, в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі; рішення у справі просить залишити без змін. Позивач у відзиві вказує на те, що доводи скаржниці про порушення оскаржуваним рішенням її прав, обов`язків та інтересів є безпідставними, оскаржуване рішення жодним чином не стосувалось ОСОБА_1, оскільки спір виник між сторонами договору зворотної фінансової допомоги (позики) № 02-03/2017 від 02.03.2017 року - ТОВ "Олтрейд 2016" та ТОВ "Нові енергозберігаючі технології" (ТОВ "НЕСТ"); жодного відношення до цього договору скаржниця не має, а справа про банкрутство була порушена після ухвалення оскаржуваного рішення; крім того, скаржниця не довела, що володіє таким правом на предмет спору, який робить необхідним її залучення до участі у справі, а також те, що порушення її прав ухваленим рішенням є реальним і в наявності; при цьому ст.27 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) надавала можливість вступити у справу третій особі, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача або відповідача, в разі, якщо рішення з господарського спору могло вплинути на права або обов`язки цієї особи щодо однієї із сторін; також Господарський процесуальний кодекс України надавав право третій особі, яка вважала, що саме їй належить право на предмет спору, за ст.26 ГПК України подати самостійну позовну заяву і вступити у справу, при цьому позовні вимоги в обов`язковому порядку мали бути тотожними предмету спору; з огляду на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором № 02/03-2017 від 02.03.2017 року, укладеним між ТОВ "Олтрейд 2016" та ТОВ "НЕСТ", вказані обставини виключають можливість заявлення самостійної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання укладеного між сторонами правочину недійсним, оскільки зазначена вимога виходить за межі предмету справи, а оскарження спірного правочину можливе за умови подачі окремого позову. Крім того, позивач вказує на те, що ОСОБА_1 не є контрагентом ТОВ "НЕСТ", оскільки набула право вимоги до боржника по договорам відступлення права вимоги та не була кредитором на момент ухвалення оскаржуваного рішення; ні ОСОБА_1, ні ТОВ "Юнайтед Кемікалс" не є учасниками або засновниками ТОВ "Олтрейд 2016" та ТОВ "НЕСТ", у вказаних осіб відсутні будь-які правові підстави впливати на господарську діяльність позивача та відповідача. Щодо вимоги про визнання недійсним правочину, позивач вказує на те, що крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі про визнання правочину недійсним може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує правочин; при вирішенні такого виду спорів суд має встановлювати не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й з`ясовувати чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права. Позивач зазначає, що наявність сумнівної заборгованості ТОВ "НЕСТ" перед ТОВ "Юнайтед Кемікалс" на час укладення договору зворотної фінансової допомоги від 02.03.2017 року жодним чином не може зачіпати інтересів ОСОБА_1; крім того, вважає передчасною вказану апеляційну скаргу, оскільки на даний час в межах справи про банкрутство ТОВ "НЕСТ" позивач оскаржує укладені між ТОВ "Юнайтед Кемікалс" та ОСОБА_1 договори відступлення права вимоги; у разі задоволення вказаних заяв скаржниця взагалі не буде мати підстав для заявлення вимог до боржника. Також позивач звертає увагу, що в розумінні ст.25 ГПК України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) скаржниця є правонаступником ТОВ "Юнайтед Кемікалс"; однак, процесуальне правонаступництво фізичних осіб має свої особливості; стосовно фізичних осіб - підприємців, що є сторонами у справах або третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, таке правонаступництво можливе за одночасної наявності двох умов: по-перше, коли відповідні правонаступники мають аналогічний правовий статус (зокрема, фізичних осіб - підприємців), і, по-друге, існування даного статусу на момент вирішення господарським судом питання про процесуальне правонаступництво; скаржниця не має правового статусу юридичної особи, який має ТОВ "Юнайтед Кемікалс", права вимоги від якого перейшли до скаржниці за договорами відступлення права вимоги, тому жодних підстав для пред`явлення своїх вимог до ТОВ "НЕСТ" скаржник взагалі не має. ТОВ "Олтрейд 2016" вважає безпідставним відновлення скаржниці строку на апеляційне оскарження, з огляду на його пропуск, а підставу для відновлення строку на апеляційне оскарження, яка пов`язана з ненаданням для ознайомлення цієї справи, вважає неповажною. Стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з огляду на задоволення позову з підстави визнання його відповідачем та по копіям документів, то вказані обставини також не відповідають дійсності, оскільки місцевим господарським судом під час розгляду справи були оглянуті в судовому засіданні всі оригінали первинних документів, наявних у справі, та на підставі належних і допустимих доказів прийнято законне рішення; при цьому позивач вказує на те, що скаржниця, в порушення ч.5 ст.124 та п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, практики Європейського суду з прав людини щодо принципу юридичної визначеності та законності остаточного рішення, ставить під сумнів обов`язкове до виконання рішення, яке набрало законної сили, що є порушенням принципів верховенства права та зловживанням своїми процесуальними правами. Також позивач зазначив, що суперечності між змістом позовної заяви, відзиву та наданими у справі доказами скаржниця обґрунтовує штучністю договору та додатків до нього, домовленістю сторін та відсутністю реальної заборгованості на спірну суму, вказуючи свої припущення у восьми пунктах, які жодним чином не підтверджені належними та допустимими доказами, які, тим більше, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач у цій справі визнаний боржником і до нього застосовуються вимоги спеціального Закону, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів; в межах справи про банкрутство відповідача, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2017 року, прийняті до розгляду заява ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 02/03-2017 від 02.03.2017 року та клопотання про витребування доказів, розгляд заяви і клопотання призначений на 13.02.2018 року, отже, на думку позивача, обрання такого засобу судового захисту, як подача апеляційної скарги на рішення господарського суду з аналогічними вимогами, є порушенням процесуальних прав, тим більше, що скаржниця намагається оскаржити рішення передчасно та окремо від ліквідаційної процедури, що не передбачено законодавством, а подача нею клопотання про зупинення провадження у справі - є намаганням затягнути розгляд справи; Верховний Суд України висловив правову позицію, що відповідно до ч.4 ст.10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує всі майнові спори з вимогами до боржника; отже, здійснена господарським судом оцінка наданих сторонами доказів свідчить про повне дотримання судом вимог процесуального права, а всебічне дослідження обставин справи про повноту її розгляду, скаржниця же, в порушення ст.74 ГПК України (в ред. з 15.12.2017 року) подала апеляційну скаргу, яка ґрунтується на припущеннях, неточностях, на вільному тлумаченні окремих норм права, викривляє та перекручує факти, що були встановлені судом першої інстанції, та не підтверджена жодним доказом.

Ліквідатор відповідача у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилаючись на її необґрунтованість, зазначаючи, що основними доводами про порушення прав скаржниці винесеним рішенням у даній справі є те, що скаржниця подала заяву про кредиторські вимоги в межах справи про банкрутство ТОВ "Нові енергозберігаючі технологія" (ТОВ "НЕСТ"), однак, на момент винесення оскаржуваного рішення провадження у справі про банкрутство відповідача порушено не було, а відтак, права ОСОБА_1 не могли бути порушені оскаржуваним рішенням об`єктивно, з огляду на відсутність статусу кредитора у справі про банкрутство, у зв`язку з чим питання про права, обов`язки та інтереси скаржниці оскаржуваним рішенням не вирішувались; також ліквідатор звертає увагу суду, що кредиторські вимоги ОСОБА_1, які заявлені в межах справи про банкрутство, не є безспірними та на даний час не включені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю; крім того, скаржниця вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог є необґрунтованим, виходячи з припущень апелянта про недійсність договору № 02-03/2017 від 02.03.2017 року; в свою чергу, в межах справи про банкрутство відповідача було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним (спростування) договору № 02-03/2017 від 02.03.2017 року з додатковими угодами до нього, укладених між позивачем та відповідачем у цій справі та клопотання про витребування доказів; на даний момент та на момент винесення оскаржуваного рішення від 08.06.2017 року було відсутнє будь-яке рішення про визнання недійсним договору № 02-03/2017 від 02.03.2017 року, а, отже, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленого ст..204 ЦК України, договір є правомірним, таким чином під час ухвалення рішення від 08.06.2017 року у місцевого господарського суду були наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог; також скаржниця посилається на фіктивність укладеного між сторонами договору, проте за своєю правовою природою договір фінансової допомоги є тотожним договору позики; договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України), ця особливість реальних договорів зазначена у частині 2 ст.640 ЦК України, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику, договір позики в письмовій формі може укладатись як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК України), даної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 24.02.2016 року у справі № 6-50цс16, постанові від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15, постанові від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13; при цьому відповідно до п.24 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин не може бути кваліфікованим як фіктивний, в разі якщо на виконання правочину було передане майно; ліквідатор зазначає, що рішенням було встановлено, що на виконання укладеного між сторонами правочину були передані грошові кошти у розмірі 59 338 000 грн., вказані обставини підтверджуються і ліквідатором, який проаналізував банківські виписки ТОВ "НЕСТ", отримані за результатами вжиття заходів з переоформлення та закриття банківських рахунків підприємства; таким чином, ліквідатор відповідача вважає, що скаржницею обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, а саме апеляційного оскарження судового рішення за результатами розгляду справи, у якій ОСОБА_1 не має жодного процесуального статусу, водночас, ліквідатор вважає, що скаржниця не позбавлена процесуального права на подання заяви про перегляд рішення від 08.06.2017 року у цій справі за нововиявленими обставинами у разі визнання недійсним у судовому порядку договору № 02-03/2017 від 02.03.2017 року; щодо клопотання про зупинення провадження у справі, ліквідатор вважає безпідставним посилання скаржниці на ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки дана норма врегульовує питання зупинення провадження у справі по позовним заявам конкурсних кредиторів до боржника, який перебуває на стадії розпорядження майном, в даному випадку боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі, крім того, ліквідатор вважає, що зібраних у справі доказів достатньо для встановлення та оцінки обставин , які є предметом розгляду.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року у складі колегії суддів: Вечірко І.О. (головуючий, доповідач), судді Чимбар Л.О. Антонік С.Г., скаржнику відновлено строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження у справі; розгляд скарги призначений у судовому засіданні на 07.02.2018 року; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.

31.01.2018 року скаржником заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з покладенням обов`язку її проведення у Господарському суді Житомирської області.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 31.01.2018 року № 106/18 призначено автоматичну зміну колегії суддів в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Чимбар Л.О.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №904/5618/17 від 31.01.2018 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Вечірко І.О. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 року справу прийнято до провадження вищевказаною колегією суддів, задоволено клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

02.02.2018 року від особи, що подала апеляційну скаргу надійшли пояснення стосовно необхідності зупинення провадження у цій справі, в яких зазначено, що норми Господарського процесуального кодексу України мають застосовуватись у взаємозв`язку із спеціальними нормами права - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; оскільки дослідження доказів та обставин формування заборгованості ТОВ "НЕСТ" перед ТОВ "Олтрейд 2016" можливе лише у справі про банкрутство №904/91919/17, а судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального та матеріального права, які є підставою для скасування рішення, тому провадження у цій справі слід зупинити.

Також 02.02.2018 року скаржницею заявлено клопотання про витребування доказів у справі, зокрема, від відповідача: протоколу зборів учасників товариства, на підставі якого 13.01.2017 року проведено зміну учасників ТОВ "НЕСТ", договору фінансової позики від 02.03.2017 року, платіжних документів про отримання фінансової позики, фінансових документів про рух коштів по рахунку відповідача, фінансових документів про здійснену господарську діяльність в період з 13.01.2017 року по 20.04.2017 року, протокол зборів учасників ТОВ "НЕСТ" про ліквідацію товариства; від позивача: платіжні документи про надходження коштів на рахунки позивача в оспорюваній сумі, платіжних документів про перерахування позики відповідачу.

В судовому засіданні 07.02.2018 року була оголошена перерва до 14.02.2018 року, задоволене усне клопотання скаржника та вирішено провести судове засідання 14.02.2018 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.02.2018 року в задоволенні клопотання скаржниці про зупинення провадження у справі відмовлено у зв`язку з його безпідставністю.

09.02.2018 року від скаржниці надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження, яке обґрунтоване необхідністю розгляду кредиторських вимог апелянта у межах справи про банкрутство, також у межах справи про банкрутство встановлюються та досліджуються обставини щодо наявності заборгованості ТОВ "НЕСТ" перед ТОВ "Олтрейд 2016" за договором фінансової позики від 02.03.2017 року, що може вплинути на розгляд цієї справи.

Представник скаржника в судових засіданнях 07.02.2018, 14.02.2018 року надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

13.02.2018 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання без участі представника, обґрунтоване відсутністю можливості забезпечити явку в судове засідання представника, який би мав свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю; доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу позивач підтримав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника скаржника (в режимі відеоконференції), відповідача, присутніх в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційне провадження слід закрити з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції:

11.05.2017 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтрейд 2016" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології" про стягнення 100 000,00 грн. основної заборгованості.

Вказана позовна заява обґрунтована наданням 05.04.2017 року позивачем відповідачу зворотної фінансової допомоги у розмірі 866 000 грн. за платіжним дорученням № 28, зі строком повернення до 10.04.2017 року, невиконанням вказаного зобов`язання відповідачем, що і стало підставою звернення з позовом; матеріально-правовою вимогою позивачем визначено стягнення грошових коштів у розмірі 100 000 грн. (а.с.3-4).

Вказану позовну заяву ухвалою суду першої інстанції від 12.05.2017 року прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 904/5618/17, судове засідання призначено на 06.06.2017 року (а.с.1). Від позивача витребувані документи, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини, банківські виписки (платіжні доручення), документи, підтверджуючи повне або часткове погашення відповідачем заборгованості, здійснене до і після порушення провадження у справі; від обох сторін витребувано розгорнутий акт звірки взаємних розрахунків.

23.05.2017 року позивачем подана заява в порядку ст.22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 61 814 751,93 грн., з яких: 59 338 000,00 грн. основної заборгованості, 1 742 748,93 грн. пені, три відсотки річних у розмірі 199 961,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 534 042,00 грн. (а.с.36-39).

Вказані вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансової допомоги (позики) № 02-03/2017 від 02.03.2017 року, укладеного між сторонами, та додатків до нього.

Як встановлено місцевим господарським судом, 02.03.2017 між ТОВ "Олтрейд 2016" (позикодавець) та ТОВ "Нові енергозберігаючі технології" (позичальник) укладено договір №02-03/2017 зворотної фінансової допомоги (позики), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику зворотну фінансову допомогу, а позичальник приймає її та зобов'язується повернути позикодавцеві обумовлену суму фінансової допомоги (п.1.1 договору (а.с.44).

За пунктом 1.3 договору сума цільової зворотної фінансової допомоги складає 20000000,00 грн.

Пунктом 2.2 договору визначено обов'язок позичальника повернути надану суму фінансової допомоги у повному обсязі не пізніше 27.03.2017 року.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що строк дії договору - визначається з моменту підписання договору сторонами та діє до 27.03.2017, а відносно повернення позики - до моменту повернення.

20.03.2017 року між сторонами підписано додаткову угоду №1, за якою сторони домовилися змінити пункт 1.3 договору та збільшили суму цільової зворотної фінансової допомоги до 50000000,00 грн., крім того, сторонами узгоджено обов'язок позичальника повернути надану суму фінансової допомоги у строк не пізніше 10.04.2017 року (а.с.45).

30.03.2017 року між сторонами підписано додаткову угоду №2, за якою сторони домовилися змінити пункт 1.3 договору та збільшили суму цільової зворотної фінансової допомоги до 59 338 000,00 грн., строк повернення суми фінансової допомоги залишився незмінним - не пізніше 10.04.2017 (а.с.69).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач у період з 21.03.2017 по 06.04.2017 перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 59338000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.46-55).

Відповідач своїх договірних зобов`язань не виконав, суму позики у встановлений строк не повернув, у відзиві на позов наявність заборгованості визнав, вказав про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань в зв`язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства (а.с.66-67).

Позивачем також надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2017 року, підписанням якого відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 59 338 000 грн. (а.с.56).

Судом спірні правовідносини віднесено до договорів позики, які регламентуються ст.1046 параграфа 1 глави 71 підрозділу 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року у справі № 904/5618/17 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 59 338 000,00 грн. зворотної фінансової допомоги, 199961,00 грн. 3 % річних, 231168,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили, жодною стороною в апеляційному та касаційному порядку оскаржено не було.

Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи:

Як вже зазначалось вище, з апеляційною скаргою на рішення господарського суду від 08.06.2017 року звернулась ОСОБА_1, яка вказала про порушення її інтересів при прийнятті оскаржуваного рішення, зазначивши, що з оголошення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України № 47037 від 08.11.2017 року дізналась про початок процедури банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергозберігаючі технології", яке має невиконані зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс" за договорами № 131106 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 06.11.2013 року (а.с.131-135), договору займу № 45/13-ФП від 14.11.2013 року (а.с.138-139), договору поставки № 49/13 від 24.12.2013 року (а.с.142-143), право вимоги за якими перейшло до скаржниці за договорами про відступлення права вимоги від 30.03.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 595 (а.с.136-137), договорами від 24.04.2017 року (а.с.140-141, 144-145); в місячний термін скаржниця звернулась з кредиторськими вимогами до боржника на суму 39 811 674,80 грн., з яких основна заборгованість 27 898 874,75 грн. та 11 912 800,05 грн. сума неустойки; ухвалою від 08.12.2017 року у справі № 904/9119/17 її заяву прийнято до розгляду, а ухвалою від 19.12.2017 року розгляд вимог відкладений на 13.02.2018 року. В межах справи про банкрутство скаржниця дізналась про наявність рішення у справі №904/5618/17, вважає справу про банкрутство такою, що виникла за штучних обставин, забезпечених судовим рішенням, чим порушені її інтереси як контрагента та кредитора боржника (ТОВ "Нові енергозберігаючі технології").

Частиною 1 статті 254 ГПК України регламентовано, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

При цьому при розгляді апеляційним господарським судом апеляційної скарги особи, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції, але вважає що господарським судом вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки, суд, відкривши апеляційне провадження (за відсутності інших підстав повернення скарги згідно з Господарським процесуальним кодексом України), повинен з`ясувати наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, наявність у вказаної особи порушеного законного інтересу щодо предмету спору.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.2008 року по справі № 2/164-35/246, від 02.09.2008 року, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Щодо питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі, постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема пунктом 1.6 роз`яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, ні його мотивувальна частина, ні його резолютивна частина не містять жодних висновків щодо ОСОБА_1, про зобов`язання її вчинити будь-які юридично значимі дії або утримання від їх вчинення щодо жодної із сторін, предмету спору, крім того, матеріали справи не містять й інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржника; учасником спірних правовідносин скаржниця також не є.

Судом, при розгляді справи, також не встановлено обставин, за якими для участі у справі слід залучити будь-яку особу, зокрема і скаржницю, та що оскаржуване рішення вплине на права або обов`язки такої особи.

Більш складною є ситуація з визначенням інтересу, оскільки в законодавчих актах не дається його визначення.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 по справі №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Конституційний суд у своєму рішенні чітко не розмежовує способи захисту суб`єктивного права від способів захисту інтересу, який існує поза конкретним суб`єктивним правом. Як зазначає Конституційний суд України, прагнення особи користуватися благом на підставі законного інтересу, але поза суб`єктивним правом, відрізняється від того ж самого прагнення, але в межах наявного у особи суб`єктивного права. Тобто, в першому випадку законний інтерес не передбачає певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки, в іншому випадку - при суб`єктивному праві - інтерес задовольняється шляхом покладення на певних осіб відповідного суб`єктивному праву обов`язку. Тому способів захисту інтересу об`єктивно буде значно менше, адже менше буде реальних життєвих випадків, коли цей інтерес дійсно буде підлягати захисту з боку закону та права.

Слід зазначити, що охорона приватного інтересу законом надає носію цього інтересу право на захист. Висновок про те, що захист охоронюваного законом інтересу реалізується правом на захист, логічно слідує із норм цивільного законодавства.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зміст зазначених у ст. 15 ЦК України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Саме здійсненням права на захист запускається механізм захисту безпосередньо інтересів. Механізм захисту охоронюваних законом інтересів - це підтримувана державним примусом система взаємообумовлених правових засобів, реалізація яких направлена на відновлення можливостей здійснення порушених легітимних інтересів. Елементами даного механізму захисту є: 1) об`єкт захисту - конкретизований легітимний інтерес; 2) суб`єкт захисту - уповноважена особа, інтерес якої порушений, компетентні державні органи та представники виконавчої влади, суспільні інституції, нотаріус, суд; 3) виникнення права на захист охоронюваного законом інтересу; 4) застосування форм і способів захисту.

Розглянувши вказані елементи захисту законного інтересу, колегія суддів зазначає, що в даному випадку об`єктом захисту (конкретизованим легітимним інтересом) є право скаржниці на отримання грошових коштів від ТОВ "Нові енергозберігаючі технології" (відповідача) за договорами про відступлення права вимоги від 30.03.2017, від 24.04.2017 року. Вказані договори укладені скаржницею із Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс" (одним із контрагентів відповідача, таким як і позивач) вже після виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем за договором фінансової допомоги (позики). Саме після укладення договорів про відступлення права вимоги у скаржниці виникло суб`єктивне право, а отже інтерес, відносно відповідача. При цьому жодного відношення (ні суб`єктивного, ні об`єктивного) ні ТОВ "Юнайтед Кемікалс", ні скаржниця до предмету спору у цій справі (договору про надання фінансової допомоги (позики)) не мають, а оскаржуваним рішенням питань про права, обов`язки й інтереси вказаних осіб відносно предмету позову не приймалось.

Матеріали справи також не містять доказів, що скаржниця зверталась з окремою позовною заявою до суду за захистом своїх порушених інтересів за договорами, право вимоги по яким нею отримано.

Крім того, колегія суддів вказує на те, що господарський суд обмежений суб`єктним складом учасників провадження у справі, пов`язаним з предметною юрисдикцією справ, оскільки справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності розглядаються господарським судом, за виключенням правочинів, стороною яких є фізичні особи, які не є підприємцями.

Скаржницею не надано жодного доказу, який свідчить про те, що вона має статус фізичної особи - підприємця, тобто особою, яка в межах господарської юрисдикції може звернутись за захистом порушених прав та інтересів.

Також щодо доводів апеляційної скарги про прийняття господарським судом рішення у справі, що стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів скаржниці, незалучення її до участі у справі в якості третьої особи, колегія суддів вказує на те, що у скарзі скаржником ставиться питання про недійсність укладеного між сторонами правочину, при цьому, як обґрунтовано зауважив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, предметом спору у справі № 904/5618/17 є стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги (позики) від 02.03.2017 року № 02-03/2017, укладеного між позивачем та відповідачем, що виключає можливість заявлення самостійної вимоги скаржницею про визнання вказаного правочину недійсним, оскільки зазначена вимога знаходиться поза межами предмету справи, а оскарження спірного правочину можливе лише за умови подачі окремого позову.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 скористалась наданим їй законом способом захисту свого права й інтересу, звернувшись з грошовими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство відповідача (ТОВ "Нові енергозберігаючі технології"), нарівні з позивачем у цій справі, після публікації оголошення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство № 904/9119/17 (08.11.2017 року), а також подавши в межах справи про банкрутство заяву про визнання недійсним правочину від 02.03.2017 року, укладеного між ТОВ "Олтрейд 2016" та ТОВ "НЕСТ".

Доводи позивача, викладені у відзиві, щодо неможливості пред`явлення скаржницею своїх вимог до ТОВ "НЕСТ" в зв`язку з неналежним статусом правонаступника за договорами про відступлення права вимоги, не приймаються колегією суддів оскільки не стосуються питання дослідження порушеного інтересу скаржника у цій справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.

Оскільки колегією суддів з`ясовано, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 щодо жодної із сторін та відносно предмету спору, то апеляційне провадження підлягає закриттю.

В зв`язку з викладеними обставинами, не підлягають задоволенню клопотання скаржниці про зупинення апеляційного провадження у цій справі та витребування доказів від сторін по справі.

Керуючись ст.ст. 234, 235, п.3 ч.1 ст.264, п.3 ч.1 ст.287, ст.288 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року у справі № 904/5618/17- закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов