Вирок № 72206106, 14.02.2018, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 290/185/17

Провадження № 1-кп/273/12/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань ОСОБА_1, за участю прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5, представників потерпілої ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника цивільного відповідача ТОВ "Золотий коровай" ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2016 року за №12016060150000308, по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого водієм в ТОВ «Золотий Коровай», одруженого, на утриманні має двоє малолітніх дітей, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5, не військовозобов’язаного, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2016 року, близько 06:00 години, ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем марки ГАЗ-3302 державний номерний знак AM 5146 ВО.

Рухаючись вказаним транспортним засобом по автодорозі «Дубрівка - Баранівка-Висока Піч» на 54км.+680 м, в напрямку с. Залужне Романівського району Житомирської області, в порушення вимог пунктів 2.3б, 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, був неуважний до дорожньої обстановки та її змін, виїхав на зустрічну смугу руху не переконавшись, що його маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого передньою лівою кутовою частиною автомобіля зіткнувся із лівою боковою частиною автомобіля НОМЕР_1, на якому рухався водій ОСОБА_9.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді: закритої травми грудної клітки, крововиливів в корені правої та лівої легені, переломів 4, 5, 6, 7, 8-го ребер праворуч, переломів 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9-го ребер ліворуч, множинних саден обличчя, синців тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, травматичного шоку від яких загинув на місці.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3б, 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілої та показав, що він працює водієм в ТОВ «Золотий Коровай» за графіком роботи з 00:00 год. до 12:00 год. два дні через два дні. Освідувавшись перед виїздом, на технічно справному автомобілі, завантаживши 1200 хлібин, 01.10.2016 року близько 06:00 год. їхав в сторону смт.Полонне, розвозити хліб. В с. Залужне Романівського району Житомирської області через свою необережність, яка була викликана перевтомою через те, що за кермом шостий день підряд, допустив ДТП з автомобілем водія ОСОБА_9. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_9 загинув на місці, оскільки коли намагався витягнути його з автомобіля, то бачив, що потерпілий не подавав ознаки життя. Сам намагався підняти автомобіль потерпілого, в наслідок ДТП він теж отримав травми - рвані рани та черепно-мозкову травму. Після ДТП освідувався, освідування підтвердило, що він не був в стані алкогольного сп’яніння і мав фізичний стан в нормі. Дружину потерпілого - ОСОБА_5 добре знає, оскільки їй привозив хліб. В рахунок відшкодування завданої шкоди, надавав їй грошову допомогу в сумі 3000,00 грн. і 5000,00 грн., а також саме товариство виплатило їй 22000,00 грн. Цивільний позов визнав в частині доведеності.

Учасники даного судового провадження правильно розуміють і не оспорюють фактичні обставини кримінального правопорушення, їхня позиція є добровільною. Судом роз'яснено учасникам судового провадження положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що в разі визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Оскільки інші учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини провадження, беручи до уваги те, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд, вислухавши думку інших учасників процесу, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення, як таких, що ніким не оспорюються, окрім допиту обвинуваченого, допиту потерпілої та дослідженням характеризуючих особу ОСОБА_3 матеріалів.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що 01.10.2016 року близько 05:00 год. виїхали з чоловіком ОСОБА_9 з дому з Понінки на технічно справному автомобілі. Дорога була у хорошому стані, без вибоїн. Чоловік пристебнувся ременем безпеки і їхав зі швидкістю 60-70 км/год. Порівнявшись із зустрічним автомобілем, останній раптово в’їхав в їх автомобіль з боку водія, хоч її чоловік намагався уникнути зіткнення, від чого автомобіль перекинувся. Вважає, що зіткнення відбулося через те, що водій іншого автомобіля заснув за кермом. Вказує, що ОСОБА_3 привозив хліб 6 днів підряд, а отже працював без відпочинку. Обвинувачений ОСОБА_3 намагався витягнути її чоловіка з-під автомобіля, який не подавав ознак життя, та підняти їх автомобіль. Викликали швидку разом. Обвинувачений ОСОБА_3 надав їй грошову допомогу в сумі 3000,00 грн. і 5000,00 грн., а також саме товариство виплатило ще 22000,00 грн. Уточнені вимоги цивільного позову підтримує повністю, вважає, що їй завдана моральна шкода тим, що вона залишилася без чоловіка, який матеріального забезпечував її та сина, який навчається на платній основі. Просить призначити міру покарання обвинуваченому не пов’язану з позбавленням волі.

Суд, оцінивши сукупність доказів у справі, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3, дії якого підлягають кваліфікації за ч.2 ст. 286 КК України, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли смерть ОСОБА_9

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_3 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 в силу ст.89 КК України раніше не судимий, вчинив необережний тяжкий злочин, вину у вчиненні злочину визнав, частково відшкодував завдану шкоду, на даний час працює водієм автотранспортних засобів ТОВ «Золотий коровай», на утриманні має двох малолітніх дітей.

За місцем роботи характеризується виключно позитивно, зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим спеціалістом, добросовісно ставиться до виконання своїх службових обов’язків (характеристика №87 від 27.02.2017 року).

Згідно довідок Комунальної установи Центральної районної лікарні «Пулинської районної ради» від 27.02.2017 року ОСОБА_3 на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває.

Обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Суд також враховує висновки досудової доповіді Баранівського районного сектору з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо обвинуваченого ОСОБА_3, згідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як низький, виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства.

З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без його ізоляції від суспільства, беручи також до уваги думку потерпілої сторони.

Вирішуючи питання щодо застосування додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує ту обставину, що обвинувачений фактично має на утриманні двох малолітніх дітей, маючи право керування транспортними засобами матиме змогу, працюючи водієм, отримувати певні доходи для себе та на утримання своєї родини, тому суд вважає за необхідне призначити покарання без застосування додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 про відшкодування шкоди завданої злочином з ТОВ «Золотий Коровай», а саме матеріальної шкоди в сумі 587106,78 грн. та моральної шкоди в сумі 150000,00 грн. на користь ОСОБА_5 та 230000,00 грн. на користь ОСОБА_10, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред’явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_3 під час вчинення злочину перебував в трудових відносинах з ТОВ «Золотий Коровай», автомобіль НОМЕР_2, належить вказаному товариству на підставі договору оренди транспортних засобів №0512/14-ТР від 05.12.2014 року, злочин вчинений під час виконання трудових обов’язків.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу дизпозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Тому шкоду, яку ОСОБА_3 спричинив потерпілим, має відшкодувати саме ТОВ «Золотий Коровай» , працівником якого є обвинувачений.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може пов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно висновку №4338 судової автотоварознавчої експертизи, складеного 23.10.2017 року судовим експертом ОСОБА_11, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля НОМЕР_3 в результаті ДТП, що сталося 01.10.2016 року, становить 375254,00 грн. Зокрема зазначено, що вартість відновлювального ремонту даного автомобіля складає 575289,61 грн., а ринкова вартість даного автомобіля - 375254,00 грн.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлюваного ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження, яка становила 375254,00 грн.

Тому саме 375254,00 грн. має бути відшкодовано ОСОБА_5 за пошкоджений автомобіль.

Одночасно суд враховує, що TOB «Золотий коровай» було перераховано ОСОБА_5 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 22000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28223 від 06.10.2016 року з фіскальним чеком ВПЗ-6 та поштовою квитанцією від 06.10.2016 pоку. Відтак суд вважає можливим зарахувати вказану суму коштів в рахунок часткового погашення завданої матеріальної допомоги, відкидаючи доводи цивільного позивача, що вказані кошти були витрачені на поховання, так як на підтвердження вказаних доводів не надано жодних підтверджуючих документів.

Відшкодовану шкоду ОСОБА_5 ОСОБА_3 в сумі 8000,00 грн., суд не зараховує в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за даним цивільним позовом, так як відповідачем у справі є ТОВ «Золотий коровай», жодних матеріальних вимог до ОСОБА_3 у рамках вказаного цивільного позову не заявлено.

Крім того, відповідно до статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-IV від 01.07.2004 року (зі змінами та доповненнями) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що автомобіль ГАЗ3302, державний номерний знак НОМЕР_4, яким керував обвинувачений ОСОБА_3, належить на праві власності ТОВ «АККОМОДЕЙШН ПРОДЖЕКТ». Відповідач ТОВ «ЗОЛОТИЙ КОРОВАЙ» використовував даний автомобіль у своїй господарській діяльності на підставі договору оренди транспортних засобів № 0512/14-ТР від 05.12.2014 року та застрахувало свою цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну вищевказаним автомобілем у ПрАТ «Арсенал Страхування» (поліс №АІ/8563024 від 05.11.2015 року, строк дії з 08.11.2015 року по 07.11.2016 рік; ліміт відповідальності страховика 100000,00 грн. за шкоду заподіяну життю і здоров’ю; 50000,00 грн. – за шкоду заподіяну майну).

Відповідач ТОВ «ЗОЛОТИЙ КОРОВАЙ» у встановленому порядку та в установлений строк подав страховику Заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку, згоди на відшкодування шкоди в межах страхової виплати не надає, тому матеріальна шкода завдана потерпілим підлягає відшкодуванню страховиком у межах, передбачених договором страхування страхового відшкодування.

Ухвалою від 15.08.2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 в частині до ТОВ «Акомодейшн прожект» та СК «Арсенал» в цивільному позові ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальність «Золотий Коровай», Товариства з обмеженою відповідальність «Акомодейшн проджект», Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду. Відповідачем у зазначеному цивільному позові є ТОВ "Золотий коровай".

З огляду на вищевикладене, відшкодуванню за пошкоджений автомобіль Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Коровай» підлягає сума 303254,00 грн., виходячи з розрахунку:

375254,00 грн. (матеріальний збиток завданий власникові автомобіля) – 22000,00 грн. (відшкодовано ТОВ «Золотий коровай») – 50000,00 грн. (підлягає відшкодуванню з ПрАТ «Арсенал Страхування» у межах ліміту) = 303254,00 грн.

Крім того, суд вважає, що після відшкодування збитку, заподіяного ушкодженням автомобіля, ОСОБА_5 повинна передати ТОВ «Золотий Коровай» пошкоджений автомобіль НОМЕР_3.

При вирішенні позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд виходить з того, що ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд виходить з приписів п. 9 ППВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно яких, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Потерпілою на обґрунтування розміру моральної шкоди зазначено, що їй та її сину ОСОБА_10 завдано моральної шкоди, яка пов’язана з втратою близької людини – чоловіка та батька, що зумовило тяжкі страждання та переживання, необхідності суттєво докладати зусиль на все послідуюче життя щодо організації свого життя, переживання за своє та чоловіка життя в момент ДТП, глибокі переживання дитини у зв’язку з втратою батька, які не припиняються і на даний час.

Суд вважає встановленим, що в результаті дорожньо – транспортної пригоди з вини ОСОБА_3 потерпілим завдана моральна шкода, оскільки докорінно і непоправно був порушений їх звичний спосіб життя, вони втратили близьку людину, пережили нервовий стрес, тому суд вважає встановленим, що в результаті ДТП потерпілим була завдана і моральна шкода, яку необхідно стягнути з цивільного відповідача.

Разом з тим, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Виходячи з обсягу моральних страждань, які зазнала потерпіла та ступень вини обвинуваченого, суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 150000 грн. на користь кожного з позивачів. При цьому суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних, психологічних страждань, яких зазнали позивачі, їх нервове потрясіння, характер немайнових втрат, їх тривалість, виниклі внаслідок цього зміни у життєвих стосунках, обумовлені загибеллю їх рідної людини, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу потерпілої ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (зі змінами та доповненнями на день ухвалення рішення судом) закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу за умови дотримання вимог ст. 137 ЦПК України.

Згідно з даною статтею ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141 ЦПК України).

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат відносяться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву . У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

З урахуванням вимог ЦПК України стороні судового процесу та її адвокату необхідно надати суду наступні докази про понесені витрати на правничу допомогу, а саме письмовій договір цивільних позивачів із адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, в якому має бути зазначено умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення відповідної судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо); посилання на реквізити або сторін судової справи, у якій надається правнича допомога; детальна фіксація послуг, які надаються у рамках ведення відповідної судової справи, їх обсяг (витрачений час) та вартість (якщо окремі послуги мають різну вартість); детальне фіксування витрат, які понесені адвокатом у зв’язку із наданням послуг щодо ведення відповідної судової справи (витрати на відрядження, нотаріальні послуги, переклад документів тощо); належно оформлені документи, що підтверджують такі витрати; належним чином оформлені платіжні документи під час здійснення оплати послуг адвоката, тощо.

В зв’язку з невиконанням цивільним позивачем вимог ст. 137 ЦПК України суд позбавлений можливості вирішити питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу лише за наявності квитанцій, наданих цивільним позивачем, тому відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України вважає, що вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу слід залишити без розгляду.

Судові витрати в частині підготовлення експертного висновку на замовлення цивільного позивача, суд вважає доведеними в частині сплаченої вартості експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, а саме 3400,00 грн., відповідно до квитанції №ПН524 від 30.03.2017 року. В іншій частині суд відмовляє, так як на їх підтвердження надано оригінал квитанції неналежної якості, з якої неможливо встановити жодних даних (т.1 а.с.51б).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Запобіжний захід в кримінальному провадженні не обирався.

Судові витрати по кримінальному провадженню за проведення судових експертиз становлять 3168,24 грн. (авто технічна експертиза (висновок від 01.11.2016 за №3/1000) – 703,68 грн.; авто технічна експертиза (висновок від 24.10.2016 за №3/1002) -703,68 грн.; автотехнічна експертиза (висновок від 21.10.2016 за №3/1001) – 703,68 грн.; автотехнічна експертиза ( висновок від 15.02.2017 за №79/17-25) – 1 057,20 грн.) та підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3

Питання щодо речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області Бабич С.В. від 05.10.2016 року накладено арешт на автомобіль марки ГАЗ-3302, державний номерний знак AM 5146 ВО, що належить на праві власності ТОВ «Аккомодейшн проджект».

Відповідно до положень статті 174 КПК України, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області Бабич С.В. від 05.10.2016 року, оскільки в подальшому у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання в частині позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироку законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 3168,24 грн. (три тисячі сто шістдесят вісім грн. 24 коп.).

Цивільний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Золотий Коровай» (код ЄДРПОУ 38373620) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) майнову шкоду в розмірі 303254,00 грн., моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Золотий Коровай» (код ЄДРПОУ 38373620) на користь законного представника ОСОБА_10 - ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Золотий Коровай» (код ЄДРПОУ 38373620) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) витрати за проведення експертизи в розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста грн. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Золотий Коровай» (код ЄДРПОУ 38373620) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) витрати понесені при сплаті судового збору розмірі 4736,84 грн. (чотири сімсот тридцять шість грн. 84 коп.).

Вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Пошкоджений автомобіль НОМЕР_1 після відшкодування збитків Товариством з обмеженою відповідальність «Золотий Коровай» ОСОБА_5, передати у власність Товариства з обмеженою відповідальність «Золотий Коровай».

Арешт автомобіля марки марки ГАЗ- 3302, державний номерний знак AM 5146 ВО, що належить ТОВ «Аккомодейшн прожект», накладений згідно ухвали слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області Бабич С.В. від 05.10.2016 року скасувати.

Речові докази:

- автомобіль НОМЕР_1, який знаходиться на штраф майданчику Романівського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області, передати ОСОБА_5;

- автомобіль марки ГАЗ - 3302, державний номерний знак AM 5146 ВО, що належить ТОВ «Аккомодейшн прожект» повернути власнику за належністю.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Д.С. Бєлкіна