Постанова № 72205162, 15.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/4012/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 лютого 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кожух О.А. та Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» на ухвалу судді Виноградівського районного суду від 27 грудня 2017 року (у складі судді Бак М.Д.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Закарпатгаз Збут» (надалі - Товариство) звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу в грудні 2017 р.

Просило видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь:

-13 504,50 грн. основного боргу;

-1 669,76 грн. інфляційних витрат;

-408.26 грн. - 3% річних, і вирішити питання розподілу судових витрат.

На обґрунтування зазначило, що в період із липня 2015 р. по червень 2017 р. ОСОБА_1 здійснював фактичне споживання природного газу, про що свідчить різниця показників лічильника. Боржник фактично користувався послугами із газопостачання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав та обов'язків, що з них випливають. Однак, належним чином не виконував узятих на себе зобов'язань по оплаті отриманих послуг із газопостачання. У зв'язку з цим заявником був здійснений розрахунок за надані послуги з газопостачання (відповідно до показників лічильника та встановлених цін на газ) і станом на 07 грудня 2017 р. у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка складає 13 504,50 грн. Також, згідно з вимогами Закону з боржника підлягає стягненню 1 669,76 грн. - інфляційних витрат і 408,26 грн. - 3 % річних.

Ухвалою судді від 27 грудня 2017 р. у видачі судового наказу за заявою Товариства було відмовлено.

Товариство просить скасувати цю ухвалу, а матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права. Указує, що заборгованість виникла у зв'язку з несплатою боржником вартості, наданих Товариством послуг із газопостачання у період із липня 2015 р. по вересень 2017 р., що підтверджується доданими до матеріалів справи актом про порушення і актом про припинення газопостачання, що в свою чергу свідчить про фактичне виникнення цивільних прав і обов'язків між сторонами. Зазначає, що єдиними постачальником природного газу в Закарпатській області є Товариство, що підтверджується постановою НКРЕКП № 1643 від 28.05.2015 р., згідно з якою Товариству видано ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Закарпатської області в період із 01.07.2015 р. по 30.06.2020 р.Цей факт спростовує висновок суду першої інстанції про те, що Товариство набуло право постачальника природного газу лише з 01.10.2015 р. Указує, що Товариство виконало свої зобов'язання і надало споживачу (ОСОБА_1) послуги з постачання природного газу, у зв'язку з чим споживач зобов'язаний оплатити вартість наданих йому послуг у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню із направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, із таких мотивів.

Суд дійшов висновку, що із поданої Товариством заяви вбачається спір про право.

Як видно з матеріалів справи, Товариствояк постачальник природного газу звернулося у грудні 2017 р. до Виноградівського районного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані комунально-житлові послуги з постачання природного газу з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Відмовляючи у прийнятті заяви, суд першої інстанції зазначив, що нарахування боржникові оплати за природний газ із липня 2015 р. за відсутності договору постачання із заявником, інших документів щодо фактичного надання заявником боржникові послуг постачання природного газу, тобто документів, які б підтверджували наявність у заявника права грошової вимоги до боржника, свідчить про існування спору про відповідне право. Заявником не обґрунтовано в заяві правильність проведених розрахунків заборгованості за природний газ, не наведено дані щодо застосованих цін, до заяви додано нечитабельну копію з газети, у якій опубліковано типовий договір.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції через порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано в разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення із урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У п.п.9,13 постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №14 від 23 грудня 2011 р. «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснено, що наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги та документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України. Разом із цим, лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право. Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Як убачається із матеріалів справи, заявник обґрунтував свої вимоги та додав відповідні документи на підтвердження того, що він є фактичним постачальником природного газу та надавав боржнику ОСОБА_1 послуги з постачання природного газу за вказаний період. Зокрема, до заяви додано фінансовий стан (розрахунки боржника), що свідчить про те, що між Товариством і ОСОБА_1 склалися та існують цивільно-правові стосунки з приводу надання і споживання житлово-комунальних послуг, в тому числі й до оприлюднення публічного договору.При цьому заявник надсилав боржнику вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ і ОСОБА_1 таку отримав 07.11.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Належить відмітити, що навіть за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Заявник надав інші письмові докази, що підтверджують фактичне надання й отримання таких послуг з постачання природного газу. Зокрема, акт про припинення газопостачання № 343 від 19.06.2017 р. і акт про порушення № 343 від 19.06.2017 р.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У матеріалах справи наявні документи, що підтверджують суб'єктивне право у заявника на звернення до суду із відповідною заявою, із доданих до матеріалів справи документів не вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу.

Керуючись п.3 ч.1 ст.161, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.382,384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» задовольнити.

2.Ухвалу судді Виноградівського районного суду від 27 грудня 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4.Повне судове рішення складено 15 лютого 2018 р.

Судді: