Ухвала суду № 72205148, 14.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/872/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І. В.,

суддів – Крегула М. М., Животова Є .Г.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду : прокурора – Попович І. І.,

підозрюваної ОСОБА_2 та її захисника – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження 11- сс / 777 / 93 / 18, за апеляційною скаргою, яку подала заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 (далі – прокурор) про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, 217, Міжгірського району Закарпатської області, гр. України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженої, не працюючої, не судимої,

підозрюваної у вчиненні передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України кримінальних правопорушень.

Цією ж ухвалою щодо підозрюваної ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання на строк до 21 березня 2018 року.

Зобов'язано підозрювану ОСОБА_2 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов’язки, передбачені статтею 194 КПК, а саме:

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з території Закарпатської області без дозволу слідчого прокурора та суду.

Роз’яснено підозрюваній ОСОБА_2, що в разі невиконання вище перерахованих обов’язків до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк дії ухвали встановлено до 21.03.2018 і ухвалу направлено для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.

З матеріалів за клопотанням убачається, що 26 січня 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_2. У клопотанні слідчий вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з особами, кримінальне провадження щодо яких виділено в окреме провадження, достовірно знаючи, що у відповідності до рішення 4 сесії 22 скликання від 13.04.1995 Пилипецької сільської ради вона не отримувала земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у приватну власність та 10.06.2003 нею не виготовлявся державний акт на право власності на земельні ділянки в урочищах «Пасіка» та «Імхатий» на території Пилипецької сільської ради, заволоділа земельними ділянками загальною площею 0, 5860 га. на праві власності. Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, на території с. Пилипець, Міжгірського району, ОСОБА_2, домовилась з іншими особами, кримінальне провадження щодо яких виділено в окреме провадження про те, що вона стане власником земельної ділянки в с. Пилипець. Таким чином, при невстановлених слідством обставинах, невстановленими особами було виготовлено завідомо підроблений офіційний документ - державний акт на право приватної власності на землю ІІІ ЗК №003886 від 10.06.2003, в який внесено відомості про те, що на підставі рішення 4 сесії 22 скликання від 13.04.1995 Пилипецької сільської ради ОСОБА_2 належить земельна ділянка в урочищі «Пасіка» загальною площею 0,2210 га. та земельна ділянка в урочищі «Імхатий» загальною площею 0,3561 га. Незважаючи, що вичерпний перелік підстав набуття права на землю із земель державної та комунальної власності та порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначених ст. 116 та ст. 118 Земельного Кодексу України, 01.02.2016, ОСОБА_2 звернулася до ТзОВ «Землемір» та замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для чого надала нотаріально завірені фотокопії підробленого державного акту, з визначенням земельних ділянок на місцевості, достовірно знаючи, що земельні ділянки їй не належать, а також, що земельна ділянка в урочищі «Пасіка» розміром 0,07 га. належить іншій фізичній особі ОСОБА_5. За результатами виготовлення технічної документації, на підставі підробленого державного акту на право приватної власності на землю ІІІ ЗК № 003886 від 10.06.2003, державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру в Міжгірському районі ОСОБА_6 06.04.2016 внесено дані про формування земельних ділянок на землях комунальної та приватної власності до Єдиної державної геоінформаційної системи - Державного земельного кадастру, присвоєно кадастрові номери, відкрито Поземельні книги та зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,2210 га. для ведення особистого селянського господарства в с. Пилипець, Міжгірського району урочище «Пасіка» із кадастровим номером 2122485200:09:002:0045 та площею 0, 3561 га. для ведення особистого селянського господарства в с. Пилипець, Міжгірського району урочище «Імхатий» із кадастровим номером 2122485200:09:001:0104. ОСОБА_2, разом з особами, кримінальне провадження щодо яких виділено в окреме провадження, заволоділа земельними ділянками, площею 0,2210 га. для ведення особистого селянського господарства в с. Пилипець, Міжгірського району урочище «Пасіка» із кадастровим номером 2122485200:09:002:0045, вартістю 829 000, 00 гривень та площею 0, 3561 га. для ведення особистого селянського господарства в с. Пилипець, Міжгірського району урочище «Імхатий» із кадастровим номером 2122485200:09:001:0104, вартістю 1 337 000 гривень, чим спричинила ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 552 000 гривень, а Пилипецькій сільській раді матеріальні збитки, всього на загальну суму 1 614 000 гривень. Разом із тим, прокурор посилається на те, що 21.11.2017 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України, останнє з яких віднесене кримінальним законом до категорії особливо тяжких, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Крім того, прокурор вказує на те, що 27.11.2017 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду щодо підозрюваної ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 22-ї години по 06-у годину наступної доби, а також покладено на неї наступні обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на першу їхню вимогу; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну. Вищенаведене, на думку прокурора, свідчить про те, що застосування запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_2 є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, метою якого визначено забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов’язків, один з яких прибувати на виклики до слідчого та суду, а також запобігання ризикам, а саме, спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, з огляду на те, що термін дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 у вигляді нічного домашнього арешту закінчився, а слідчим суддею не продовжено строк дії цього запобіжного заходу, оскільки клопотання було повернуто на доопрацювання, при тому, що ризики кримінального провадження не перестали існувати, і враховуючи те, що ОСОБА_2 може в будь який час виїхати за межі території України, застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є доцільним. Просить застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов’язків передбачених п. 1, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, однак, не доведено наявності достатніх підстав вважати, що для запобігання встановленим ризикам буде недостатнім застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, і при цьому, не обґрунтовано належними доказами ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки з матеріалів досудового розслідування вбачається, що підозрювана визнає вину в інкримінованих їй правопорушеннях, сумлінно виконувала обов’язки, покладені на неї ухвалою слідчого судді від 27.11.2017 про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Тому, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов’язків, а також запобігання ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, достатнім буде застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, у зв’язку із чим, у задоволенні клопотання прокурора відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, і такою, що постановлена з порушенням вимог ст. 370 КПК України. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити, застосувавши щодо підозрюваної ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці.

У доповненні до апеляційної скарги прокурор вказує на те, що при прийнятті рішення, слідчим суддею не враховано обставини вчинення інкримінованих підозрюваній ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, зокрема, те, що кримінальні правопорушення вчинено з іншими невстановленими особами, при цьому, ОСОБА_2 усвідомлювала злочинність своїх дій. Разом із тим, посилається на те, що поза увагою слідчого судді залишився і факт зухвалості дій ОСОБА_2, у результаті яких спричинено збитки ОСОБА_5 у розмірі 552000 грн. та Пилипецькій сільській раді у розмірі 1614000 грн., а також проігноровано доводи сторони обвинувачення про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершено, не встановлено співучасників вчинених кримінальних правопорушень, що в свою чергу може свідчити про те, що підозрювана, перебуваючи на волі, буде мати можливість узгоджувати свої дії із ще невстановленими співучасниками, вживати масимум заходів для перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, у тому числі, шляхом знищення можливих у даний час нездобутих доказів, впливати на думку та покази свідків у кримінальному провдаженні. Крім того, вказує й на те, що позиція сторони обвинувачення є обґрунтованою з огляду й на те, що стосовно ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду вже обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: прокурора Попович І. І., яка підтримала апеляційну скаргу; підозрюваної ОСОБА_2 та її захисника – адвоката ОСОБА_3, які судове рішення вважали законним та обґрунтованим і заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.

Згідно зі ст. 179 КПК України особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

З журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання щодо підозрюваної ОСОБА_2 участь у його розгляді приймали як підозрювана,так і її захисник – адвокат ОСОБА_3, що свідчить про дотримання слідчим суддею вимог ст. 193 КПК України.

Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КПК України кримінальних правопорушень.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, на підставі яких ст. слідчий в ОВС ГУНП в Закарпатській області Сингаєвська М. І. за погодженням заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області винесла повідомлення ОСОБА_2 про підозру в скоєнні кримінальних правопорушень, яка 23 січня 2018 року, з дотриманням вимог ст. 278 КПК України, їй вручена.

Разом з тим, колегія суддів погоджується і з висновком слідчого судді про те, що органом досудового розслідування не обґрунтовано належними доказами ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Погоджуючись з указаним висновком слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при обґрунтуванні цього висновку, вірно враховано матеріали досудового розслідування, з яких вбачається, що підозрювана визнає вину в інкримінованих їй правопорушеннях, сумлінно виконувала обов’язки, покладені на неї ухвалою слідчого судді від 27.11.2017 про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. При цьому, колегія суддів також враховує й те, що в ході розгляду апеляційної скарги, прокурор не посилалася на будь-які факти невиконання підозрюваною ОСОБА_2 процесуальних обов’язків під час перебування під домашнім арештом, а також із моменту застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання до часу розгляду апеляційної скарги.

Обґрунтованим колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування не доведено, що застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 більш м’яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт, буде недостатнім для запобігання ризику переховування підозрюваної ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та суду. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів враховує вищенаведене, а також наявні в матеріалах справи дані про особу підозрюваної (має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, раніше не судима, одружена, належним чином виконує свої процесуальні обов’язки ), які вважає такими, що дають підстави прийти до висновку про можливість застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, з метою запобігання встановленого під час досудового розслідування ризику.

Тому, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при розгляді клопотання були враховані вищенаведені обставини та вимоги кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, ґрунтуються на вимогах закону, визнаються апеляційним судом належним чином вмотивованими, у зв’язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання в повній мірі сприятиме запобіганню встановленому в даному кримінальному провадженні передбаченому ст. 177 КПК України ризику та виконанню підозрюваною покладених на неї обов’язків.

Доводи апеляційної скарги про те, слідчим суддею не враховано обставини вчинення інкримінованих підозрюваній ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, зокрема, те, що кримінальні правопорушення вчинено з іншими невстановленими особами, при цьому, ОСОБА_2 усвідомлювала злочинність своїх дій, - апеляційний суд з урахуванням вищенаведеного, відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів враховує те, що при прийнятті рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а відтак, і обставини їх вчинення.

Із цих підстав, такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги відхиляються й доводи апеляційної скарги про те, що поза увагою слідчого судді залишився і факт зухвалості дій ОСОБА_2, у результаті яких спричинено збитки ОСОБА_5 у розмірі 552000 грн. та Пилипецькій сільській раді у розмірі 1614000 грн..

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею проігноровано доводи сторони обвинувачення про те, що оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершено й не встановлено співучасників вчинених кримінальних правопорушень, то підозрювана, перебуваючи на волі, буде мати можливість узгоджувати свої дії із ще невстановленими співучасниками, вживати максимум заходів для перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, у тому числі, шляхом знищення можливих у даний час не здобутих доказів, впливати на думку та покази свідків у кримінальному провадженні, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами, у зв’язку з чим, визнаються надуманими і такими, що будь-яким чином не впливають на висновок слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів враховує й те, що в ході розгляду апеляційної скарги прокурором не надано будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження цих доводів, у тому числі й даних про заявлення у кримінальному провадженні ким-небудь цивільного позову, а також пояснення прокурора, відповідно до яких обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 направлений до місцевого суду для розгляду.

Із урахуванням вищенаведеного, як такі, що не спростовують висновку слідчого судді, колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги про те, що позиція сторони обвинувачення є обґрунтованою з огляду й на те, що стосовно ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду вже обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Разом з тим, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що, ставлячи у клопотанні про застосування запобіжного заходу та в апеляційній скарзі вимогу про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 цілодобового домашнього арешту, і при цьому, посилаючись на те, що позиція сторони обвинувачення є обґрунтованою з огляду на те, що стосовно ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду вже обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, прокурор не врахувала те, що нею ставиться вимога про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 більш суворого запобіжного заходу, оскільки вказаною ухвалою щодо підозрюваної ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період з 22-ї години по 06-у годину наступного дня, а не цілодобовий домашній арешт.

На інші доводи в обґрунтування апеляційної скарги, і які б могли свідчити про незаконність судового рішення, не вказується як в апеляційній скарзі, так і не посилалася прокурор у ході її розгляду.

Колегія суддів також вважає, що слідчим суддею обґрунтовано, з урахуванням постанови заступника прокурора Закарпатської області Василенка О. Ю. від 18.01.2018 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_2, визначено строк дії постановленої ним ухвали – до 21.03.2018, а також обґрунтовано покладено на ОСОБА_2 передбачені ст. 194 КПК України обов’язки -

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з території Закарпатської області без дозволу слідчого прокурора та суду, та зобов'язано підозрювану ОСОБА_2 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв’язку із чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли істотно вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 405, 407-408, 419, 422КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу, яку подала заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4,залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2018 року, якою відмовлено в застосуванні щодо підозрюваної за ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту й застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :