Рішення № 72204942, 09.02.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Стр. 1 із 4

Справа №303/3752/17

2/303/61/18

Номер рядка стат. звіту - 20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого - судді Камінського С.Е.

при секретарі Чудіна В.М.

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Біловар І.О., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки і піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Степанова О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Біловар І.О., орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання недійсним договору дарування квартири,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Біловар І.О., орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання недійсним договору дарування квартири.

Свої вимоги мотивує тим, що 17 липня 2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено заочне рішення по справі № 303/3863/15-ц провадження № 2/303/2154/15, за цивільним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7, ОСОБА_10, третя особа виконавчий комітет Мукачівської міської ради про визнання осіб таких, що втратили право користування житлом, відповідно до якого двох осіб визнали таким, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 Вищевказана квартира була до 11.12.2015 року в комунальній власності, в червні 2015 року квартира не зрозуміло ким і яким чином знята з балансу в ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс». Як стало відомо згодом, рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 292 від 20.10.2015 року дозволили ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» укласти договір житлового найму з ОСОБА_9. В Рішенні вказано: склад сім'ї - 1 чол., що проживає в квартирі АДРЕСА_2, основний квартиронаймач бабуся ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Далі рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради Мукачівської міської ради № 321 від 10.12.2015 року дозволили ОСОБА_9 приватизувати спірну квартиру. 11.12.2015 року ОСОБА_9 стала єдиним власником квартири, тобто отримала Свідоцтво про право власності

Стр. 2 із 4

на житло, яке записано в реєстрову книгу за № 12506. 23.12.2015 року ОСОБА_9 подарувала вже свою квартиру відповідачу - ОСОБА_3, який до цього, своїм підписом в Акті про не проживання ствердив, що особи (позивач та його внук) не проживають в квартирі, та завдяки якому ці люди залишились на вулиці. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 17.03.2016 року заочне рішення за заявою позивача - ОСОБА_7 скасоване. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 06 вересня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 відхилено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 травня 2016 року залишено без змін. Оскільки позивачу не відомо було про існування рішення суду щодо визнання його втратившим право користування на житло, яке дало можливість ОСОБА_9 звернутись до Мукачівського міськвиконкому та отримати відповідні рішення «Про укладення договору житлового найму» та «Про приватизацію квартири», на їх основі отримати Свідоцтво про право власності на житло, та в подальшому відчужити квартиру, уклавши Договір дарування. У зв'язку з тим, що першорядне рішення було скасоване, ОСОБА_9 відмовили у задоволенні позову, тобто ОСОБА_7 та його внук ОСОБА_12 залишились користувачами № 2 буд.74 по вул.Ужгородська. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року позов ОСОБА_7 задоволено повністю, скасовано рішення Мукачівського міськвиконкому від 20.10.2015 року та від 10.12.2015 року в частині, що стосується спірної квартири, скасовано свідоцтво про право власності від 11.12.2015 року та визнано недійсним договір дарування від 23.12.2015 року. Отже за той час, поки справа розглядалась апеляційною інстанцією, ОСОБА_3, якому на той час належала квартира на підставі Договору дарування (який в той час був визнаний недійсним), відчужував квартиру ОСОБА_8. Скориставшись тим, що не був накладений арешт на квартиру, ОСОБА_3 свідомо відчужив квартиру.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задоволити, з мотивів, викладених у позовній заяві, пояснила, що відповідач ОСОБА_3, знаючи, що стосовно спірної квартири розглядалася судова справа, незаконно за договором дарування відчужив її ОСОБА_8

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задоволити, з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання договору дарування квартири недійсним, оскільки позивач ОСОБА_7 не є особою, який має право пред'являти такий позов, тому що даний правочин не стосується його інтересів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Біловар І.О. вважає позов необгрунтованим, просить у його задоволенні відмовити з тих причин, що договір дарування квартири, посвідчений нею 06 квітня 2017 року був укладений з додержанням всіх вимог закону, вказана квартира під арештом не перебувала, тому в неї не було правових підстав відмовити особам, які до неї звернулися, посвідчити цей договір.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета - органу опіки і піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Степанова О.Р. вважає, що позов є безпідставним, оскільки органом опіки і піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради було дано згоду на укладення оспорюваного договору дарування квартири в користь неповнолітнього ОСОБА_8, оскільки законних підстав для відмови у наданні такої згоди не було.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх у сукупності суд прийшов до наступного.

У відповідності до вимог стаття 76 Цивільногго процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин

Стр. 3 із 4

(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами :

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно вимог ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до вимог частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України.

Згідно із положенням, викладеним у частині 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину.

Відповідно частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно частин 2, 3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст.215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У судовому засіданні належними і допустимими доказами встановлено, що 06 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_13, яка діяла як законний представник від імені малолітнього сина ОСОБА_8 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір дарування квартири був посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Біловар І.О., який був зареєстрований у реєстрі за №787.

Позивач та його представники не довели належними, достовірними доказами і у судовому засіданні не встановлено, що вказаний договір дарування квартири від 06 квітня 2017 року було укладено з недодержанням в момент вчинення даного правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, або хоча б одної з таких вимог.

З врахуванням всіх наведених обставин, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у даному позові.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати (сплачений судовий збір) необхідно віднести за рахунок позивача ОСОБА_7

Згідно вимог ст.158 ЦПК України, захід забезпечення позову - арешт на квартиру

Стр. 4 із 4

необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст.15, 16, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, із залученням третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Біловар І.О., орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання недійсним договору дарування квартири, посвідченого 06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Біловар І.О., зареєстрованого в реєстрі за №787, відмовити.

Захід забезпечення позову - арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_3, на підставі договору дарування квартири, посвідченого 06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І.О. серія та номер 787, накладений ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 24 липня 2017 року, скасувати.

Судові витрати (сплачений судовий збір) віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Головуючий С.Е. Камінський