Постанова № 72204190, 09.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/21/2018(м)

263/3237/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Турченко О.В.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 50

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„09" лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Гаврилової Г.Л., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Сидельнікової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визначення заборгованості зі сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_3, яка у подальшому змінила прізвище на ОСОБА_1, звернулася з позовом до ОСОБА_2, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визначення заборгованості зі сплати аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21 серпня 1997 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину, починаючи з 18 серпня 1997 року, і до досягнення дитиною повноліття.

З 1 січня 2001 року по 23 серпня 2012 року відповідач належним чином не виконував покладені на нього обов'язки зі сплати аліментів, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, щодо розміру якої між нею та боржником існує спір. Тому просила суд визначити розмір заборгованості, що утворилась за вказаний період.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Жовтневого ВДВС Маріупольського міського управління юстиції про визначення заборгованості зі сплати аліментів - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 (зміна прізвища з ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про зміну імені від 16.05.2015 року ) просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначила, що судом не було надано належної оцінки доказам, не прийнято до уваги той факт, що при обчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем не враховані недоліки документів відповідача, яки він надав у підтримання його заперечень, а саме, що надані ОСОБА_2 квитанції та розписки про сплату ним аліментів не містили призначення платежу і ім'я особи платника. Також вважає безпідставним обґрунтування відмови суду в позові тим, що суд не володіє спеціальними знаннями у галузі бухгалтерії, які б дали можливість суду вирішити позовні вимоги.

Рішенням апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі від 04 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на дитину до досягнення повноліття на користь ОСОБА_1 у сумі 4 279,42 грн.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2017 року рішення апеляційного суду Донецької області від 04 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги . ОСОБА_1 у судове засідання не з*явилася ,належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи ,надала суду заяву про підтримання апеляційної скарги та про розгляд справи за її відсутністю (т.3 а.с.135 ).

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_6,адвокат ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу відхилити .

У судовому засіданні апеляційного суду представник Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Зіманов А.І. пояснив,що прийняв до свого провадження дублікат виконавчого листа ,виданий 10 вересня 2013 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, на підставі постанови від 18.12.2015 року ВП № 39393111 про скасування процесуального документу «постанова про закінчення виконавчого провадження (п.10 ч.1 ст.49 Закону України « Про виконавче провадження)», у зв*язку з тим,що порушена ст.74 Закону України « Про виконавче провадження» по п.10 ст.49 не викладена довідка заборгованості по аліментам. Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 39393111 від 01.01.2001 року винесена на підставі поданої 01.01.2001 року заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа.

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII, який набрав чинність 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 серпня 1997 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 18 серпня 1997 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Державним виконавцем зазначено, що станом на час досягнення дитиною повноліття існує борг зі сплати аліментів у розмірі 48 581,88 грн.

Згідно із довідкою-розрахунком Жовтневого відділу державної виконавчі служби Маріупольського міського управління юстиції від 21 липня 2014 року, з 1 січня 2001 року по 23 серпня 2012 року нараховано аліментів у сумі 48 921 грн., а сплачено останній 3 420 грн.

У довідці-розрахунку від 12 січня 2015 року, виданій Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, розмір нарахованих аліментів за цей же період складає 38 082,91 грн, а сплачено також 3 420 грн.

Отже, розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дитини до її повноліття остаточно не визначений.

На підставі даних документів представником позивача складений власний розрахунок заборгованості за аліментами, за яким її розмір становить 40 688 грн., а за розрахунком представника відповідача - борг відсутній.

На підставі зазначених документів державним виконавцем суду першої інстанції надані дві довідки-розрахунки заборгованості за аліментами від 3 грудня 2015 року, за якими всього нараховано за спірний період 42 305,67 грн. аліментів, а сплачено 1 525 грн. (за квитанціями позивачка) та 21 506,93 грн. (за квитанціями відповідача).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що справа містить різні розрахунки заборгованості за аліментами, але жоден з них, на думку суду, не відповідає вимогам законодавства, тому ухвалити рішення без проведення судово-бухгалтерської експертизи неможливо, але сторони від проведення такої експертизи відмовились.

З вказаним висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 26 липня 2017 року частково погодився із визначенням розміру заборгованості зі сплати аліментів ,що підлягали до сплати та встановив ряд обставин і зазначив про необхідність з*ясування судом при новому розгляді питання щодо визначення розміру заборгованості за період 2001 року по 2003 рік включно,необхідності зазначення заробітку (доходу) який одержував відповідач у цей період ,визначення розміру заборгованості за 2005 рік і 2006 рік,визначення розміру заборгованості за серпень 2012 року .

Частиною 4 статті 338 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи) передбачено,що висновки і мотиви,з яких скасовані рішення є обов*язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Аналогічні вимоги містить ч.1 ст.417 ЦПК України .

Згідно з ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

У п. 9 цієї статті зазначено, що спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 9 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Згідно з ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Обгрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, позивач посилалася на те, що розмір заборгованості держаним виконавцем визначений невірно.

Судом першої інстанції відмовлено в позові у зв*язку із неможливістю провести розрахунок заборгованості по аліментам без спеціальних знань і на підставі розрахунків сторін, що суперечать один одному.

Між тим, зі справи вбачається, що сторонами надані дані, на підставі яких можливо встановити розмір доходів відповідача, розмір нарахованих аліментів, а також письмові підтвердження сум аліментів, сплачених відповідачем позивачу, що дає можливість обчислити заборгованість.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні вимоги містить ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України .

Відповідно до п. 1 розд. VII Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Отже, за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України), норми СК застосовуються до сімейних відносин, які виникли після 1 січня 2004 року, тому при вирішенні позову в частині визначення заборгованості за період з 2001 по 31 грудня 2003 року слід застосовувати положення Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 93 КпШС України, заборгованість по аліментах визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного відповідачем за час, протягом якого не провадилося стягнення. Якщо відповідач у цей період не працював або якщо не будуть пред'явлені документи, які підтверджували б його заробіток (доход), заборгованість визначається, виходячи із заробітку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованості, а для осіб, які працювали за контрактом в іноземній державі, - виходячи з розміру ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час проведення розрахунків.

Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону України « Про виконавче провадження «.

Згідно з ч.3 ст. 74 Закону України « Про виконавче провадження « (в редакції від 07.08.2001 року) розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів),одержаного боржником за час,протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював,заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.

За положеннями статті 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Вирішуючи спір про визначення заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2001 року по серпень 2012 року , апеляційний суд вважає необхідним звернути увагу на те, що питання аліментних обов'язків регламентується КпШС України, СК України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими підзаконними актами.

Стягнення аліментів провадиться із суми заробітку (доходу) ,що належить особі,яка сплачує аліменти , після утримання з цього заробітку(доходу) обов'язкових податків (п.13), при цьому слід враховувати види доходів, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», які є об*єктом аліментних виплат,а також доходи,з яких виплати не утримуються,зазначені у Переліку (п.1,12),серед яких в п.12. утримання аліментів не проводиться з сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги (тобто аліменти не утримуються з виплат,які не є об*єктом оподаткування ). Відрахування провадяться з доходів ,одержаних як за основним місцем працевлаштування,так і на підприємстві ,де платник працює за сумісництвом. Матеріальна допомога - виплата невиробничого характеру,що не залежить від результату діяльності працівника.

Тобто , законодавець визначив простий принцип при вирішенні питання про стягнення аліментів з фінансової допомоги ,та зазначив ,що необхідно враховувати соціальну спрямованість виплати . Якщо гроші надаються для вирішення серйозних ,особистих питань платника,або для вирішення критичних проблем зі здоров*ям,аліменти не відраховуються. Передбачається ,що особа витратить кошти за цільовим призначенням. Якщо матеріальна допомога нецільова , а ще й прив*язана до джерела зарплати ,вона є доходом ,з якого утримуються аліменти.

Також апеляційний суд зауважує, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення .

Так ,враховуючи період визначення заборгованості зі сплати аліментів з січня 2001 року по серпень 2012 року , апеляційний суд вважає необхідним зазначити,що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину відбувалася:

ч. 2 ст. 182 СК (в чинній редакції з 01.01.2003 року ) - мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за неоподаткований мінімум доходів громадян ;

ч.2 ст.182 СК ( в чинній редакції з 01.01.2006 року )- мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як вбачається з матеріалів справи ,в ході розгляду справи були долучені надані сторонами,а також витребувані судом копії чеків поштових переказів та повідомлень, довідок про доходи ОСОБА_2, розписок ОСОБА_3 про отримання нею готівкових сум від відповідача, банківських квитанцій про внесення коштів та банківських виписок по рахунку ОСОБА_3, а також відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_2 та індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 з ПФУ за період з 01 січня 2001 року по 23 серпня 2012 року.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги містить частина третя статті 12 ЦПК України.

На виконання ухвали касаційного суду від 26 липня 2017 року апеляційним судом ,відповідно наданої відповідачем ксерокопії трудової книжки, встановлені наступні записи про звільнення та періоди роботи відповідача , а саме : - звільнення з 24 лютого 2000 року з металургійного комбінату ім. Ілліча у м.Маріуполі ; - з 22 лютого 2007 року по 26 червня 2007 року робота на посадах роздатчика нафтопродуктів 3 розряду бази топлива, помічника машиніста електровозу на Донецький залізниці - Локомотивне депо м.Волноваха ; з 03 липня 2007 року по 23 серпня 2007 року на посаді завідувача складом ТОВ « ІТЕС» ; з 03 вересня 2007 року по 30 вересня 2009 року на посаді завідувача складом ТОВ « ІТАЛ-ЕСТ» ; з 05 листопада 2009 року по 31 липня 2012 року на посаді завідувача складом ТОВ « Трейдинг КМС» ; з 12 липня 2013 року по 13 лютого 2015 року на посаді директора ТОВ « АМД ІМПЕКС » (т.3.а.с.154-159 ).

Встановлено, що з 2009 року відповідач має дохід від підприємницької діяльності .

Визначаючи заборгованість із сплати аліментів , на виконання ухвали касаційного суду від 26 липня 2017 року , суд апеляційної інстанції при нарахуванні , за період 2001 року,приймаючи до уваги докази,які входять до предмета доказування та надані сторонами, виходить з того,що відповідач у вказаний період не працював ,тобто розмір обчислення аліментів повинен відбуватися виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості, відповідно до ч.3 ст.74 Закону України « Про виконавче провадження» в редакції від 07.08.2001 року .

З 01.01.2001 р. по 01.04.2001 р. - 57 грн., з 01.05.2001 р. по 31.12.2001 р.-104 грн., - тобто сума нарахованих аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості становить 1060 грн. Сума фактично сплачених аліментів у розмірі 45 грн. сторонами не оспорюється, інших доказів на спростування або підтвердження інших виплат по заборгованості сторонами не надано.

Отже ,сума заборгованості за 2001 рік становить 1015 грн. (1060 грн. -45грн.=1015 грн. ).

За період 2002 року,приймаючи до уваги докази,які входять до предмета доказування та надані сторонами,апеляційний суд при визначенні заборгованості із сплати аліментів , виходить з того,що відповідач у вказаний період не працював ,тобто розмір обчислення аліментів повинен відбуватися виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості, відповідно до ч.3 ст.74 Закону України « Про виконавче провадження» в редакції від 07.08.2001 року .

З 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р.- 104 грн., - тобто сума нарахованих аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості становить 1248 грн. Сума фактично сплачених аліментів у розмірі 160 грн. схвалена сторонами, підтверджена доказами та іншими доказами не спростована .

Отже ,сума заборгованості за 2002 рік становить 1088 грн. (1248 грн. - 160 грн.=1088 грн. ).

При цьому , судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи та посилання представників відповідача про необхідність проведення розрахунку розміру аліментів, виходячи із отриманих відповідачем сум матеріальної допомоги ,які містяться у відомостях центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за березень 2001 року та квітень 2001 року у розмірі 125 грн.,за січень 2002 року по квітень 2002 року у розмірі 125 грн. ,оскільки вказані виплати не є об*єктом оподаткування ,а тому утримання аліментів з вказаних сум не проводиться .

Визначаючи заборгованість із сплати аліментів , суд апеляційної інстанції при нарахуванні , за період 2003 року,приймаючи до уваги докази,надані сторонами,встановив, що відповідач не отримував будь-якого доходу у січні 2003 року , у вказаний період не працював ,тому розмір обчислення аліментів за вказаний місяць повинен відбуватися виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості, відповідно до ч.3 ст.74 Закону України « Про виконавче провадження» в редакції від 07.08.2001 року , -104 грн. З відомостей центральної бази даних ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів за лютий, березень,квітень 2003 року вбачається отримання відповідачем доходу ПП « ВИОЛА» як неосновне місце роботи та нецільова матеріальна допомога (лютий 308,33 грн., березень-265грн.,квітень-405 грн.) з відповідними відрахуваннями передбачених законом утримань). Нецільова матеріальна допомога із зазначенням відповідних відрахувань передбачених законом утримань не входить до Переліку видів доходів,з яких не утримуються аліменти,наведених в постанові Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 146 ,а тому судом аліменти з вказаної нецільової матеріальної допомоги будуть прийматися до розрахунку . З травня 2003 року по грудень 2003 року вбачається отримання відповідачем доходу ПП « ВИОЛА» як неосновне місце роботи із зазначенням розміру за вказаним період по 70 грн.(менша ніж мінімальний розмір заробітної плати) - тобто з відповідними відрахуваннями ? частина розміру аліментів сума буде меншою мінімального розміру аліментів. Тому, враховуючи зміни законодавства з 01.01.2003 року щодо визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину 17 грн.,враховуючи розмір нецільової матеріальної допомоги , апеляційний суд вважає необхідним визначити розмір аліментів за період 2003 року наступним чином : січень -104 грн.,лютий-61,66грн.,березень-53 грн.,квітень -81 грн., з травня по грудень - 17 грн. Сума нарахованих аліментів становить 439,66 грн. Сума фактично сплачених аліментів у розмірі 180 грн. сторонами не оспорюється ,інших доказів на спростування або підтвердження інших виплат по заборгованості сторонами не надано.

Отже ,сума заборгованості за 2003 рік становить 259 грн.66 коп. (439,66 грн. - 180 грн.=259,66 грн. ).

Визначаючи заборгованість із сплати аліментів , суд при нарахуванні , за період 2004 року,приймаючи до уваги докази,надані сторонами,встановив, що відповідач отримував дохід ПП « ВИОЛА» як неосновне місце роботи та нецільову матеріальну допомогу (січень 325 грн., лютий 325 грн., березень- 335 грн.,квітень-200,32 грн.) з відповідними відрахуваннями передбачених законом утримань . З травня 2004 року по грудень 2004 року вбачається отримання відповідачем доходу ПП « ВИОЛА» як неосновне місце роботи із зазначенням розміру за період з травня по серпень по 70 грн.,вересень 80 грн., жовтень 85,32 грн.(менша ніж мінімальний розмір заробітної плати) - тобто з відповідними відрахуваннями передбачених законом утримань та відрахуваннями ? частина розміру аліментів сума з травня по жовтень буде меншою мінімального розміру аліментів. Враховуючи визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину 17 грн.,враховуючи розмір нецільової матеріальної допомоги , апеляційний суд вважає необхідним визначити розмір аліментів за період 2004 року наступним чином : січень -70,82 грн.,лютий-70,82 грн.,березень-73 грн.,квітень -43,62 грн., з травня по жовтень - 17 грн. Відомості про отримання будь-якого заробітку (доходу) на листопад-грудень 2004 року відсутні ,тому розмір обчислення аліментів за вказані місяці повинен відбуватися виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості, відповідно до ч.3 ст.74 Закону України « Про виконавче провадження» в редакції від 07.08.2001 року , - 218,12 грн. Сума нарахованих аліментів становить 805,83 грн. Сума фактично сплачених аліментів у розмірі 100 грн. погоджена сторонами та не оспорюється.

Отже ,сума заборгованості за 2004 рік становить 705 грн.83 коп. (805,83 грн. - 100 грн.=705,83 грн. ).

Визначаючи заборгованість із сплати аліментів , суд при нарахуванні , за період 2005 року,приймаючи до уваги докази,надані сторонами,встановив, що відповідач отримував дохід нецільову матеріальну допомогу (січень 115 грн., лютий 115 грн., березень- 115 грн.та 8,12грн.,квітень-172,50 грн.) з відповідними відрахуваннями передбачених законом утримань . З травня 2005 року по грудень 2005 року відомості про отримання будь-якого заробітку (доходу) відсутні ,тому розмір обчислення аліментів за вказані місяці повинен відбуватися виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості, відповідно до ч.3 ст.74 Закону України « Про виконавче провадження» в редакції від 07.08.2001 року , - 218,12 грн. Враховуючи розмір нецільової матеріальної допомоги , визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину 17 грн.,апеляційний суд вважає необхідним визначити розмір аліментів за період 2005 року наступним чином : січень -25,01 грн.,лютий-25,01 грн.,березень-26,64 грн.,квітень -37,51 грн., з травня по грудень - 218,12 грн. Сума нарахованих аліментів становить 1859,13 грн. Сума фактично сплачених аліментів у розмірі 120 грн.

Отже ,сума заборгованості за 2005 рік становить 1739 грн.13 коп. (1859,13 грн. - 120 грн.=1739,13 грн. ).

Відповідно СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідні зміни були внесені з 01 січня 2006 року Законом України від 22.09.2005 року № 2901-IV «Про внесення змін в Сімейний кодекс України про збільшення розміру аліментів на дітей» .

На 2006 рік дитині сторін виповнилося 11 років ,а тому при нарахуванні аліментів,судом апеляційної інстанції буде враховуватися прожитковий мінімум для дітей та мінімальний розмір аліментів для дітей віком з 6 до 18 року з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року 154,20 грн., з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року 158,10 грн.

Визначаючи заборгованість із сплати аліментів , суд при нарахуванні , за період 2006 року,приймаючи до уваги докази,надані сторонами,встановив, що відповідач отримував дохід нецільову матеріальну допомогу (січень 172,50 грн., лютий 172,50 грн., березень- 172,50 грн., квітень-172,50 грн.) з відповідними відрахуваннями передбачених законом утримань . З травня 2006 року по грудень 2006 року відомості про отримання будь-якого заробітку (доходу) відсутні, тому розмір обчислення аліментів за вказані місяці повинен відбуватися виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості, відповідно до ч.3 ст.74 Закону України « Про виконавче провадження» в редакції від 07.08.2001 року , - 295 грн. Враховуючи розмір нецільової матеріальної допомоги (де ? частина буде становити 37,51 грн.), визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, апеляційний суд вважає необхідним визначити розмір аліментів за період 2006 року наступним чином : січень -154,20 грн.,лютий-154,20 грн.,березень-154,20 грн.,квітень -158,10 грн., з травня по грудень - 295 грн. Сума нарахованих аліментів становить 2980,70 грн. Сума фактично сплачених аліментів у розмірі 180 грн. сторонами не оспорюється ,інших доказів на спростування або підтвердження інших виплат по заборгованості сторонами не надано.

Отже ,сума заборгованості за 2006 рік становить 2800 грн.70 коп. (2980,70 грн. - 180 грн.=2800,70 грн. ).

Визначаючи заборгованість із сплати аліментів , суд при нарахуванні , за період 2007 року,приймаючи до уваги докази,надані сторонами,встановив, що відповідач отримував дохід (січень -нецільова матеріальна допомога 176,50 грн., Локомотивне депо (заробітна плата) -100 грн., 1442,32 грн., лютий -Локомотивне депо-200 грн., 3622,93 грн.,176,50 грн.-нецільова матеріальна допомога (організація орендарів Маріупольського металургійного комбінату), березень-нецільова матеріальна допомога-176,50 грн.,ТОВ « ІТЕС» 1727,10 грн.,ТОВ «ІТАЛ-ЕСТ» -1000грн.,Локомотивне депо-1301,53 грн., квітень- нецільова матеріальна допомога -176,50,ТОВ «АМД Плюс» 500грн.,ТОВ»ІТАЛ ЕСТ»-3016,47грн.,Локомотивне депо -1299,99грн.,травень-Локомотивне депо 1904,42грн.,червень -Локомотивне депо-875,18грн.,липень-ТОВ » ІТЕС» -954,45грн.,серпень-ТОВ «ІТЕС»-772,65 грн.,вересень-ТОВ»ІТАЛ ЕСТ»-1000грн.,жовтень -ТОВ»ІТАЛ-ЕСТ»-1000грн.,листопад -ТОВ»ІТАЛ ЕСТ»-1000грн.,грудень -ТОВ «АМД ПЛЮС»-500грн.,ТОВ »ІТАЛ ЕСТ»-1016,47грн.) з відповідними відрахуваннями передбачених законом утримань. Сума нарахованих аліментів становить 5558,03 грн. Сума фактично сплачених аліментів у розмірі 1040 грн. підтверджена наданими відповідачем квитанціями (т.2 а.с.52),на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ,оскільки вони надані суду особою,що виконувала платіж,адресовані позивачу,і навіть ,якщо немає повної адреси,в них вказаний поштовий індекс позивача,та позивач не оспорювала,що деякі з цих платежів вона отримувала, проте вважала,що сплачено тільки 390 грн. Як встановлено при розгляді справи інших зобов*язань,які б передбачали щомісячні платежі,відповідач на той період не мав,а тому вказані квитанції підтверджують сплату аліментів у визначеному судом розмірі. Інших доказів на спростування сплати відповідачем аліментів у розмірі 1040 грн.,позивачем не надано.

Отже , сума заборгованості за 2007 рік становить 4518 грн.03 коп. (5558,03 грн. - 1040 грн.=4518,03 грн. ).

Пояснення відповідача та його представників про незаконність дій державного виконавця Якуніної Т.Л. щодо розрахунку заборгованості по сплаті аліментів з 2001 року по 2012 рік ґрунтується на особистому сприйнятті подій,оскільки дослідивши у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження встановлено перебування на примусовому виконанні виконавчого документа. Щомісячна сплата аліментів,як передбачено вимогами закону,відповідачем не підтверджена. Крім того,у судовому засіданні відповідач пояснював,що йому достовірно було відомо про стягнення з нього аліментів на користь неповнолітньої дитини у примусовому порядку,проте доказів на підтвердження належного виконання обов*язку щодо сплати аліментів ним не надано.Як вбачається з матеріалів справи у період 2007 року позивач та державний виконавець зверталися до правоохоронних органів із заявами по факту ухилення від сплати аліментів ОСОБА_2, за результатом розгляду яких були прийняті постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (т.3.а.с.136-137,152-153). Саме з 2007 року , більш менш вбачається виплата аліментів відповідачем. Відповідач ,як боржник за виконавчим провадженням,зобов*язаний надавати достовірні відомості про свої доходи,майно та належним чином виконувати свої обов*язки. Проте,як свідчать матеріали справи,тільки на час оспорювання заборгованості по сплаті аліментів були надані відомості щодо доходів відповідача.

Слід зазначити,що доводи позивача щодо методики нарахування заборгованості,так і її розміру , доводи про необхідність включення в суму доходів, з яких нараховуються аліменти, суми, отриманої відповідачем від продажу частки в колективному частковому фонді організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, доводи щодо необґрунтованості зарахування за 2009 рік отриманої позивачем суми 350 евро ,яка зарахована в суму сплачених аліментів , були прийняті до уваги при розгляді справи судом,в тому числі і в суді касаційної інстанції. Правильність розрахунку та висновків викладених у рішенні суду від 04 квітня 2016 року , за періоди 2008 - по серпень 2012 року, визначена в ухвалі від 26 липня 2017 року судом касаційної інстанції ,а тому на думку суду при новому розгляді справи не підлягає переоцінки за виключенням нарахувань за 2012 року .

Тому,визначаючи заборгованість із сплати аліментів , за період 2008 року сума нарахованих аліментів становить 5165,99 грн. Сума фактично сплачених аліментів -3050 грн.

Отже , сума заборгованості за 2008 рік становить 2115 грн.99 коп. (5165,99 грн. - 3050 грн.= 2115,99 грн. ).

Визначаючи заборгованість із сплати аліментів , за період 2009 року, з урахуванням даних про заробітну плату відповідача та ? частини суми доходів з підприємницької діяльності після відрахування передбачених законом утримань,суд зазначає,що загальна сума нарахованих аліментів становить 3813,72 грн. Сума фактично сплачених аліментів - 7 550 грн. (в розрахунку в іноземній валюті на суму в гривні по курсу дати розписки 15 червня 2009 року позивача, ксерокопія якої долучена до матеріалів справи,відповідно якої позивач отримала 350 евро) (т.1 а.с.56).

Отже , сума заборгованості за 2009 рік відсутня та встановлена переплата у розмірі 3736,28 грн.

Визначаючи заборгованість із сплати аліментів ,за період 2010 року, з урахуванням даних про заробітну плату відповідача та ? частини суми доходів з підприємницької діяльності після відрахування передбачених законом утримань, розмір нарахованих аліментів становить 4433,78 грн.,фактично сплачено 3400 грн.

Отже , сума заборгованості за 2010 рік становить 1033 грн.78 коп. (4433,78 грн. - 3400 грн.= 1033,78 грн. ).

Визначаючи розмір заборгованості із сплати аліментів , за період 2011 року, із урахуванням даних про заробітну плату відповідача із вирахуванням обов*язкових платежів та зборів та ? частину суми доходів з підприємницької діяльності після відрахування передбачених законом утримань ,суд зазначає,що розмір нарахованих аліментів становить 5456,45 грн.,фактично сплачено 4 780 грн.,що підтверджено квитанціями по сплату сум аліментів за 2011 рік (а.с.59-61).

Отже , сума заборгованості за 2011 рік становить 676 грн.45 коп. (5456,45 грн. - 4780 грн.= 676,45 грн. ).

Визначаючи розмір заборгованості із сплати аліментів , суд при нарахуванні , за період 2012 року, із урахуванням даних про заробітну плату відповідача (січень -1850 грн.,лютий 1850грн.,березень-1850 грн.,квітень-1900 грн.,травень-1900грн.,червень -1900грн., липень -1950 грн. із вирахуванням обов*язкових платежів та зборів, враховуючи те,що у серпні 2012 року відповідач не працював та розмір заборгованості має бути розрахований з урахуванням ст.195 СК України,виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості -586,50 грн.,зазначає,що розмір нарахованих аліментів по заробітку буде становити 3290,53 грн. (378,97+378,97+378,97+389,22+389,22+389,22+399,46+586,50=3290,53) та ? частина доходу з підприємницької діяльності 2176,25 грн. Всього розмір нарахованих аліментів становить 5466,78 грн.(3290,53+2176,25=5466,78). За 2012 рік сплачено аліментів у розмірі 4 500 грн.,про що свідчать квитанції про сплату (т.1.а.с.62-64). Інших доказів сторонами не надано.

Отже , сума заборгованості за 2012 рік становить 966 грн.78 коп. (5466,78 грн. - 4500 грн.= 966,78 грн. ).

Таким чином за період з січня 2001 року по 23 серпня 2012 року по сплаті аліментів: 2001 рік -нараховано 1060 грн.,сплачено 45 грн.,заборгованість 1015 грн., 2002 рік -нараховано 1248 грн.,сплачено 160грн.,заборгованість 1088грн., 2003 рік -нараховано 439, 66 грн.,сплачено 180 грн.,заборгованість 259,66 грн., 2004 рік -нараховано 805,83 грн.,сплачено 100 грн.,заборгованість 705,83грн., 2005 рік -нараховано 1859,13 грн.,сплачено 120 грн.,заборгованість 1739,13 грн., 2006 рік -нараховано 2980,70 грн.,сплачено 180 грн.,заборгованість 2800,70 грн., 2007 рік -нараховано 5558,03 грн.,сплачено 1040 грн.,заборгованість 1987,31 грн., 2008 рік -нараховано 5165,99 грн.,сплачено 3050 грн.,заборгованість 2115,99 грн., 2009 рік -нараховано 3813,72 грн.,сплачено 7550 грн.,заборгованість 0 грн.(переплата) , 2010 рік -нараховано 4433,78 грн.,сплачено 3400 грн.,заборгованість 1033,78 грн., 2011 рік -нараховано 5456,45 грн.,сплачено 4780 грн.,заборгованість 676,45 грн., 2012 рік (по 23 серпня) -нараховано 5466,78 грн.,сплачено 4500 грн.,заборгованість 966,78 грн. Всього нараховано 38 288,07 грн.,сплачено 25 105 грн.,заборгованість 13 183,07 грн.

Отже,визначений розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини до досягнення повноліття становить 13 183,07 грн.

Апеляційний суд,дослідивши надані сторонами доказі,які входять до предмета доказування,за встановлених обставин, коли судом допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до ст.376 ЦПК України, вважає,що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат позивачем надані квитанції про сплату судового збору при зверненні до суду з позовними вимогами (т.1.а.с.5»а»), при зверненні з апеляційною скаргою (т.1.а.с.210),при зверненні з касаційною скаргою (т.3.а.с.17).

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково , слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 401,94 грн.( 243,60+267,96+292,32 = 803,88: 2=401,94 грн.) .

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визначення заборгованості зі сплати аліментів задовольнити частково.

Визначити розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини до досягнення повноліття в сумі 13 183 (тринадцять тисяч сто вісімдесят три) грн.07 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 401 (чотириста одна) грн.94 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, з обчисленням строку з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Повний текст постанови складений 14 лютого 2018 року.

Судді: