Рішення № 72203357, 29.01.2018, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/385/17

Провадження № 2/165/12/18

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

29 січня 2018 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі

головуючого Ушакова М.М.,

з участю секретаря Лубаєвської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним умов кредитного договору, -

встановив:

13 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним умов кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23 травня 2014 року між нею та ПАТ «Альфа-банк» було укладено кредитний договір №500487070, відповідно до умов якого банк надає позивальнику кредит, а позичальник приймає кредит на наступних умовах: сума кредиту валюта кредиту 50000,00 грн., процентна ставка за користування кредитом 0,01 (нуль цілих одна сота відсотка) річних, тип процентної ставки - фіксована, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій 26.05.2017 року, умови використання та порядок надання кредиту: кредит надається позичальнику для власних потреб, сукупна вартість кредиту: сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості усіх сукупних послуг визначена в додатку № 1 до цього договору, який є його невід’ємною частиною. Комісійна винагорода банку: за управління кредитом за період з 1-го місяця користування по 60-й місяць користування кредитом 3,60% від суми кредиту. Позивач вважає, що зазначений у кредитному договорі обов'язок сплачувати крім відсотків за користування кредитом, ще й комісійну винагороду банку за управління кредитом в розмірі 1800,00 грн. є таким, що суперечать нормам діючого законодавства, є несправедливою умовою договору щодо споживача відповідно до ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому є недійсним. Тому позивач просить визнати недійсними умови кредитного договору №500487070 укладеного між нею та ПАТ "Альфа-банк" 23 травня 2014 року, а саме: п.2.8 Комісійна винагорода банку, в частині щомісячної комісії за управлінння кредитом в розмірі 3,60% від суми кредиту, та стягнути з банку судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 500,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 до проведення судового засідання подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує і просить задовольнити, вирішити питання щодо розподілу судових витрат: 1700,00 грн. за надання правничої допомоги та 640,00 грн. сплаченого судового збору.

Представник відповідача ПАТ "Альфа-Банк" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є підставні і підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за кредитним договором №500487070 укладеним між ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ Альфа-банк" 23 травня 2014 року, позивач ОСОБА_1 отримала 50000,00 грн. для власних потреб, шляхом безготівкового перерахування, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних, та кінцевим строком повернення до 26 травня 2017 року. Відповідно до умов договору також встановлена комісійна винагорода банку за управління кредитом за період з 1-го місяця користування по 60-й місяць користування кредитом - 3,60% від суми кредиту, в розмірі 1800,00 грн.

Судом встановлено, що кредитним договором №500487070 укладеним між ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ Альфа-банк" 23 травня 2014 року є кредитом виданим на споживчі цілі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст.1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до ч.1 ст.1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до п.3 ст.55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до діючого законодавства в сфері надання кредитних послуг, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

За положеннями ч.5 ст.11, ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Всупереч зазначеним вимогам ПАТ "Альфа-банк" включив в умови договору розділ 2.8. Комісійна винагорода банку: п.2.8.1. за управління кредитом - за період з 1-го місяця користування кредитом по 60-й місяць користування кредитом - 3,60% від суми кредиту; комісійна винагорода, що вказана в цьому підпункті розраховується від суми кредиту, зазначеної в п.2.1. Розділу №1 цього договору та сплачується позичальником щомісячно за кожний місяць користування кредитом відповідно до графіку платежів, який є додатком №1 до цього договору та його невід'ємною частиною.

Встановивши в кредитному договорі обов'язок позичальника, щодо сплати щомісячної комісії за управління кредитом, відповідачем не було зазначено про те, які саме послуги за вказану комісійну винагороду банку надаються банком позичальнику. При цьому нарахування комісії було проведено відповідачем за послуги, що супроводжують кредит, а саме компенсація сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Відповідачем не надано доказів того, які саме правочини були ним укладені за рахунок позивача, як це передбачає ст.1011 ЦК України. Суду не надані акти виконаних робіт (послуг), що підтверджують надання відповідачем таких послуг позивачу. Крім того, відповідно із абз.3 ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов'язком банку, відповідно, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Також, слід зазначити, що оскільки надання кредиту є виконання зобов'язання банка за кредитним правочином, то така дія не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником.

Крім того, оскільки відкриття та введення позичкового рахунку у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам і публічно - правовим обов'язком самої кредитної установи (банку), то такі дії жодним чином не можуть розглядатися як послуги, що надаються клієнту - позичальнику.

Суд вважає, що комісію банку за обслуговування кредиту не можна вважати витратами позивача за оформлення кредиту, оскільки такі витрати передбачені кредитним договором.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За таких обставин суд вважає, що умови кредитного договору, за якими позивач повинен сплатити відповідачу крім відсотків за користування кредитом, ще й щомісячну комісію за управління кредитом, є несправедливими умовами договору та відповідно до ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" ці умови договору є недійсними.

Задовольняючи позов, суд у відповідності до ст.ст. 133, 141 ЦПК України, стягує із відповідача ПАТ "Альфа-банк" в користь позивача ОСОБА_1 понесені нею і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 640,00 грн., що підтверджується документально (а.с.28-29).

Витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 1700,00 грн. (а.с.17-20) до стягнення не підлягають з огляду на вимоги ст.137 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 11,15, 16, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.628, ст.1011, ст.1013, ч.1 ст.1022, ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.23, ст.55 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст.11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 12, 19, 42, 81, 89, 133, 137, 139, 141, 258, 263, 265, 267, 280-281, 284, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними умови кредитного договору №500487070 укладеного між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Десятинна, 4/6, ЄДРПОУ 23494714) 23 травня 2014 року, а саме: п.2.8 Комісійна винагорода банку, в частині щомісячної комісії за управлінння кредитом в розмірі 3,60% від суми кредиту.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Десятинна, 4/6, ЄДРПОУ 23494714) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 640(шістсот сорок) грн. понесених судових витрат по оплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М. Ушаков