Постанова № 72202389, 15.02.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/447/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач :Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуСправа № 127/27802/14-цм. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Микитюка Миколи Олександровича,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 січня 2018 року, постановлену у складі судді Ан О.В., -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Микитюка Миколи Олександровича.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 січня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку подання заяви на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 17 червня 2017 року. Скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про стягнення виконавчого збору залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та порушення його особистого права на доступ до правосуддя, просив скасувати ухвалу суду, а справу направити в той же суд для продовження розгляду по суті.

31 січня 2018 року на адресу Апеляційного суду Вінницької області надійшов відзив Старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Микитюка М.О. на апеляційну скаргу, в якій останній просив ухвалу Вінницького міського суду першої інстанції залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що наведені в апеляційній скарзі аргументи є необґрунтованими, оскільки скаржнику направлялись копії постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, але не були вручені адресатові через те, що ОСОБА_2 не з'являвся для їх отримання. Тому скаржник вважається таким, що отримав постанови.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2137-VIII від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Стаття 263 ЦПК України визначає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання скарги на постанову про стягнення виконавчого збору від 17 червня 2017 року та залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_2. на постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про стягнення виконавчого збору, суд першої інстанції виходив з того, що скарга подана з пропуском строку передбаченого ч. 1 ст. 385 ЦПК України (в редакції на час подання скарги).

Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи та суперечить нормам процесуального закону, з огляду на наступне.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (ст.383 ЦПК України, що діяла на час подання скарги).

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (ч.1 ст.385 ЦПК України в редакції чинній на час подання скарги).

Аналогічні положення містить і чинний ЦПК України (ст.ст. 447, 449 ЦПК України).

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом відповідно до ст. 127 ЦПК України.

Звертаючись в суд зі скаргою (а.с.1,2), а потім у додаткових обгрунтуваннях до скарги (а.с.33-36), ОСОБА_2 просив поновити строк звернення зі скаргою та вказував, що про оскаржувану постанову йому стало відомо лише 20 жовтня 2017 року, при цьому детально описуючи події, вказуючи фактичні обставини та їх дати.

Суд у своїй ухвалі аргументам заявника належної оцінки не надав, висновків їх неприйняття не навів.

При цьому, суд першої інстанції також прийшов до помилкового висновку, що скаржник отримав копії постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, які були йому направлені, однак не отримані останнім в зв'язку з неявкою на поштове відділення.

Суд першої інстанції вважаючи, що скаржник повідомлений належним чином про наявність постанов державного виконавця, а також оскаржуваної постанови хибно ототожнив дійсні причини з яких заявник не отримав поштову кореспонденцію від державного виконавця та відмову від їх отримання.

Крім того, судом не було встановлено і конкретної дати отримання заявником оскаржуваної постанови, від чого рахується строк звернення зі скаргою.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку ОСОБА_2 фактично позбавляється права на судовий захист, що звичайно є неприпустимим, не відповідає завданням цивільного судочинства та його меті, відповідно до ч. 1,2 ст. 2 ЦПК України, і що мав би врахувати суд першої інстанції постановляючи вказану ухвалу.

Суд першої інстанції також не врахував мотиви апеляційного суду (а.с.25,26), з яких було скасовано ухвалу суду першої інстанції від 26 жовтня 2017 року про залишення скарги ОСОБА_2 без розгляду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є суттєвими та дають підстави вважати, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Аргументи на які посилається старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Микитюк М.О. у відзиві на апеляційну скаргу в більшості стосуються суті обставин оскаржуваної постанови, а не строків звернення зі скаргою і причин поважності їх пропущення. Аргументи в частині обізнаності заявника та отримання ним постанов державного виконавця, які йому надсилались, а він їх, як вважає державний виконавець, свідомо не отримав, колегія суддів вважає недоведеними та не прийнятними.

Згідно з п.п.3,4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 січня 2018 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції

Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев

Судді: Підпис О.С. Панасюк

Підпис Т. М. Шемета

Згідно з оригіналом

Головуючий А. Ю. Зайцев