Постанова № 72198802, 14.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/3187/17 Номер провадження 22-ц/775/82/2018

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Кішкіної І.В., Папоян В.В.

при секретарі Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судового засідання № 4 цивільну справу № 229/3187/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди, визнання права оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 листопада 2017 року (місце ухвалення - м. Дружківка Донецької області, зал суду, головуючий суддя першої інстанції Панова Тетяна Леонідівна), -

В С Т А Н О В И В:

17.08.2017 року ТОВ "Бета-Агро-інвест" звернулось до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та визнання права оренди земельної ділянки.

Зазначало, що між ним та ОСОБА_3 02.02.2010 року був укладений договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_3 надала позивачу у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, загальною площею 6,340га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 10 років, тобто до 02.02.2020 року. Договір зареєстровано в Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 02.02.2010 р. за № 04.10.170.00207.

У грудні 2015 року позивач дізнався, що ОСОБА_3 померла, її спадкоємцем за законом згідно свідоцтва про право на спадщину за законом НОМЕР_2 від 10.06.2013 року є ОСОБА_1

04.07.2017 року товариство отримало від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

Посилаючись на відсутність підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, товариство запропонувало ОСОБА_1 укласти з ним договір оренди землі на новий строк та направило відповідний проект договору.

27.07.2017 року їм стало відомо, що ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 100 років.

Посилаючись на те, що:

- договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ "Бета-Агро-Інвест" та ОСОБА_3, на час подання цього позову є чинним;

- смерть фізичної особи орендодавця за договором оренди землі не є підставою для автоматичного припинення дії договору оренди землі, до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що передбачені умовами договору оренди;

- посилання ОСОБА_1 в листі від 04.07.2017 року на те, що перехід до неї права власності на земельну ділянку є підставою для розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі, який був укладений 02.02.2010 року між товариством та ОСОБА_3, суперечить п. 40 договору оренди, згідно якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору; перехід права власності до іншої особи, не є автоматичним розірванням договору; таке розірвання має відбуватися або за згодою сторін шляхом укладання відповідної угоди або за рішенням суду, якщо згода на розірвання договору не досягнута;

- договір емфітевзису був укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 12.07.2017 року під час дії попереднього договору оренди від 02.02.2010 року, тобто з порушенням норм земельного законодавства, ЦК України, що призвело до того, що на час звернення до суду на одну і ту ж земельну ділянку існує два договори користування: 1) договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_3 02.02.2010 року, зі строком дії до 02.02.2020 року; 2) договір емфітевзису, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.07.2017 року, зі строком дії до 12.07.2117 року;

- орендодавець відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" зобов'язаний не вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

- укладення ОСОБА_1 договору оренди з ОСОБА_2 під час дії попереднього договору оренди, укладеного між товариством та ОСОБА_3, є дією, яка перешкоджає первісному орендареві - ТОВ "Бета-Агро-Інвест" користуватися орендованою земельною ділянкою;

- ТОВ "Бета-Агро-Інвест" належним чином виконує свої зобов'язання за договором оренди, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату, землю використовує за призначенням, стан землі не погіршується;

- відповідач ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ "Бета-Агро-Інвест" з пропозиціями щодо зміни умов договору оренди;

- рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 19.10.2016 року вже визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 29.02.2016 року; після цього відповідач ОСОБА_1 12.07.2017 року укладає наступний договір - договір емфітевзису з ОСОБА_2;

- укладаючи незаконні договори щодо земельної ділянки, ОСОБА_1 фактично не визнає за ТОВ "Бета-Агро-Інвест" його законного права оренди земельної ділянки

просило: 1) визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.07.2017 року щодо земельної ділянкикадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,340 га, розташованої на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області;

2) визнати за ТОВ "Бета-Агро-Інвест" право оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 02.02.2010 року, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,340 га, розташованої на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 1-5).

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 09.11.2017 року позовні вимоги ТОВ "Бета-Агро-Інвест" задоволено частково.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) площею 6,340 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, укладений 12.07.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 103-109).

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за ТОВ "Бета-Агро-Інвест" права оренди земельної ділянки, ТОВ "Бета-Агро-Інвест" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09.11.2017 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що рішення суду в частині визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб є законним, скасуванню підлягає рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання за ТОВ "Бета-Агро-Інвест" права оренди на земельну ділянку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі"по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Укладаючи незаконні договори, відповідач ОСОБА_1 фактично не визнає та порушує переважне право товариства на оренду спірної земельної ділянки.

Відмовивши у задоволенні позовних вимог про визнання за товариством права оренди, суд не захистив належним чином права та інтереси позивача.

Висновок суду про те, що діючим законодавством не передбачено визнання права оренди в судовому порядку, суперечить ст. 152 ЗК України, якою передбачено такий спосіб захисту прав на земельні ділянки як визнання права.

На час проголошення оскаржуваного судового рішення товариство було позбавлено можливості реалізувати своє переважне право оренди, а тому воно потребувало захисту та визнання, що підтверджується і самим оскаржуваним рішенням, в якому суд дійшов висновку про те, що укладений між відповідачами договір суперечить нормам закону та підлягає визнанню недійсним.

Суд взагалі не дослідив виконання позивачем визначених законом вимог щодо визнання за ТОВ "Бета-Агро-Інвест" переважного права оренди земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Бета-Агро-Інвест" всі чотири умови щодо реалізації переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) витримано, а саме: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендареві про наявність заперечень та своє рішення. Тобто, наявні всі підстави визнання за ТОВ "Бета-Агро-Інвест" переважного права оренди.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 200 грн. Задовольнивши частково позовні вимоги, суд не вирішив питання про стягнення з відповідачів понесених судових витрат(а.с. 118-119).

15.01.2018 року до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про забезпечення участі представника ТОВ "Бета-Агро-Інвест" у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Апеляційний суд двічі - 16.01.2018 року та 31.01.2018 року постановлював ухвали про доручення Апеляційному суду Чернігівської області забезпечити участь представника ТОВ "Бета-Агро-Інвест" у судових засіданнях Апеляційного суду Донецької області 31.01.2018 року та 14.02.2018 року в режимі відеоконференції.

Проте представник ТОВ "Бета-Агро-Інвест" для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції до Апеляційного суду Чернігівської області ні 31.01.2018 року, ні 14.02.2018 року не з'явився.

Копію ухвали від 16.01.2018 року про відкладення розгляду справи на 31.01.2018 року та забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, судову повістку про розгляд справи 31.01.2018 року позивач отримав 22.01.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 203).

Про відкладення розгляду справи на 14.02.2018 року позивач повідомлений телефонограмою, яка зареєстрована в журналі телефонограм Апеляційного суду Донецької області 31.01.2018 року за № 161 (а.с. 201-202).

Копію ухвали від 31.01.2018 року про відкладення розгляду справи на 14.02.2018 року та забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, судову повістку про розгляд справи 14.02.2018 року позивач отримав 05.02.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 211).

06 лютого 2018 року до апеляційного суду надійшла заява позивача (вих. № 107ч від 01.02.2018 року), яка підписана директором ТОВ "Бета-Агро-Інвест", про розгляд справи у відсутність представника позивача (а.с. 205-206).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду також не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи 14.02.2018 року були повідомлені через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України 02.02.2018 року відповідно до ст. 11 Закону України від 12.08.2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" - за десять днів до дати відповідного судового засідання.

29.01.2018 року до апеляційного суду надійшли заяви відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розгляд справи 31.01.2018 року та у подальшому у їх відсутність (а.с. 187-190). 12.02.2018 року до апеляційного суду електронною поштою надійшли заяви відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розгляд справи 14.02.2018 року у їх відсутність (а.с. 207-210).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Бета-Агро-Інвест" задоволенню не підлягає.

До такого висновку апеляційний суд дійшов, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 02.02.2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Бета-Агро-Інвест" був укладений договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_3 надала, а ТОВ "Бета-Агро-Інвест" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Соловйовської сільської ради, загальною площею 6,340 га, з яких 6,340 га рілля, строком на 10 років. Договір зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.02.2010 року за № 04.10.170.00207 (а.с. 8-12).

Пунктом 37 договору оренди встановлено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря.

Підстав для припинення вказаного договору оренди землі, визначених п. 37 договору оренди землі, в судовому засіданні не встановлено.

Суд також встановив, що ОСОБА_3 30.11.2012 року померла і відповідач ОСОБА_1 є її спадкоємцем за законом, до спадкового майна увійшла земельна ділянка площею 6,340 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 10.06.2013 року приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу Дорменюк Ю.М., зареєстровано у реєстрі за НОМЕР_2 (а.с. 27) .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 листом від 20 червня 2017 року повідомляла позивача про розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі, укладеного 02.02.2010 року між ОСОБА_3 та позивачем, посилалась на те, що у зв'язку із смертю ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку перейшло до неї та відповідно до п. 39 договору він є розірваним з 01 вересня 2017 року (а.с. 28).

12.07.2017 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), згідно якого власник ОСОБА_1 надала, а землекористувач ОСОБА_2 прийняла в користування земельну ділянку площею 6,340 га, розташовану на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; договір укладено на строк 100 років (а.с. 24-27).

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстровано за ОСОБА_2 14.07.2017 року на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.07.2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14.07.2017 року (а.с. 17).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обгрунтованими; договір оренди землі, укладений 02.02.2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Бета-Агро-Інвест" строком на 10 років, продовжує діяти і після смерті ОСОБА_3 та прийняття спадщини ОСОБА_1 Відповідно до п. 40 зазначеного договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни або розірвання договору. Проте розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п. 39 договору не допускається. Відповідно до п. 38 договору він може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду. Згода сторін на розірвання договору відсутня, до суду з вимогою про розірвання договору оренди спадкоємець ОСОБА_3 - відповідач ОСОБА_1 не зверталася. Отже, договір оренди від 02.02.2010 року є діючим до теперішнього часу і підстави для укладання іншого договору оренди спірної земельної ділянки відсутні. Посилання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на те, що 31.07.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладена угода про дострокове розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.07.2017 року, що на його думку свідчить про відсутність предмету позову, є необґрунтованим, оскільки державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) згідно угоди від 31.07.2017 року відповідачами не здійснена. Укладення ОСОБА_1 договору емфітевзису з ОСОБА_2 на земельну ділянку, якою на правах оренди користується ТОВ "Бета-Агро-Інвест", порушує право ТОВ "Бета-Агро-Інвест", як орендаря спірної земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1, не визнаючи право позивача на користування земельною ділянкою, не розірвавши в установленому законом порядку договір оренди з ТОВ "Бета-Агро-Інвест", передала цю земельну ділянку на свій розсуд іншій особі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за ТОВ "Бета-Агро-Інвест", права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 02.02.2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що вони не ґрунтуються на законі. Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі" та іншими законами, договором оренди землі. Право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Визнання права оренди у судовому порядку діючим законодавством не передбачено. Ефективним та належним способом захисту прав позивача при встановлених судом обставинах є визнання договору емфітевзису недійсним.

Згідно частини 1 ст. 367 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивачем ТОВ "Бета-Агро-Інвест" рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 12.07.2017 року фактично не оскаржується, в описовій частині апеляційної скарги зазначено, що рішення суду в частині визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб є законним, та будь-які доводи щодо цієї частини рішення суду в апеляційній скарзі відсутні.

Відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішення суду в цій частині також не оскаржується.

12.12.2017 року до апеляційного суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу ТОВ "Бета-Агро-Інвест", які згідно ухвали судді-доповідача Апеляційного суду Донецької області від 12.12.2017 року за своїм змістом були визнані апеляційною скаргою на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09.11.2017 року. Ухвалою судді-доповідача Апеляційного суду Донецької області від 12.12.2017 року апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 була залишена без руху у зв'язку з порушенням відповідачем строку на апеляційне оскарження, несплатою судового збору та оформленням апеляційної скарги з порушенням вимог ст. 295 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року на час подання апеляційної скарги), відповідачу був наданий строк тридцять днів з моменту отримання копії ухвали для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оформлення апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 295 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року) та для сплати судового збору у розмірі 3 520,00 грн. Копія ухвали від 12.12.2017 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності, посвідченої секретарем Соловйовської сільської ради 04.10.2017 року (а.с. 147), отримана згідно його розписки 12.12.2017 року (а.с. 154). В судовому засіданні апеляційного суду 16.01.2018 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_7 пояснив, що наміру подавати апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 не має, вона лише надала заперечення на апеляційну скаргу ТОВ "Бета-Агро-Інвест". Оскільки у строк, визначений судом, відповідачем ОСОБА_2 не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, недоліки апеляційної скарги не усунуті, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.01.2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09.11.2017 року відмовлено (а.с. 181-183).

Враховуючи зазначене, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) законність і обґрунтованість рішення суду в частині визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 12.07.2017 року не перевіряє.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за ТОВ "Бета-Агро-Інвест" права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 02.02.2010 року, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Земельним кодексом України та Законом України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно частини 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Стаття 125 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 6 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 16 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до статей 17 та 18 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди від 02.02.2010 року, передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно договору оренди землі від 02.02.2010 року, за яким ТОВ "Бета-Агро-Інвест" просить визнати за ним право оренди земельної ділянки, ОСОБА_3 надала, а ТОВ "Бета-Агро-Інвест" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Соловйовської сільської ради, загальною площею 6,340 га, з яких 6,340 га рілля, строком на 10 років (а.с. 8-9).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 02.02.2010 року ОСОБА_3 передала, а ТОВ "Бета-Агро-Інвест" прийняло земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Соловйовської сільської ради, загальною площею 6,340 га, в тому числі 6,340 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12).

Договір оренди землі зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.02.2010 року за № 04.10.170.00207. Про державну реєстрацію договору оренди є відповідна відмітка у договорі (а.с. 8-9).

Тобто, з 02.02.2010 року ТОВ "Бета-Агро-Інвест"відповідно до статей 6, 13, 17 та 18 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" набуло право оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Соловйовської сільської ради, загальною площею 6,340 га.

Судом першої інстанції встановлено і ця обставина сторонами не оспорюється, що спірна земельна ділянка перебувала і на час ухвалення оскаржуваного судового рішення перебуває в користуванні ТОВ "Бета-Агро-Інвест" на підставі договору оренди землі від 02.02.2010 року, строк дії якого встановлено - 10 років, тобто до 02.02.2020 року.

Встановивши, що під час дії договору оренди землі від 02.02.2010 року спадкоємець орендодавця ОСОБА_3 - відповідач ОСОБА_1 без розірвання договору оренди уклала з ОСОБА_2 договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.07.2017 року, суд дійшов висновку про те, що укладення ОСОБА_1 договору емфітевзису з ОСОБА_2 на земельну ділянку, якою на правах оренди користується ТОВ "Бета-Агро-Інвест", порушує право ТОВ "Бета-Агро-Інвест", як орендаря спірної земельної ділянки, та захистив порушене право орендаря відповідно до ст. 152 ЗК України шляхом визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.07.2017 року недійсним.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14.07.2017 року щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Соловйовської сільської ради, загальною площею 6,340, 14.07.2017 року державним реєстратором Костянтинівської міської ради ОСОБА_8 внесено запис про право користування цією земельною ділянкою ОСОБА_2 на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.07.2017 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 17).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.11.2017 року право користування цією земельною ділянкою ОСОБА_2 на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.07.2017 року, не припинено (а.с. 94).

Відповідно до п/п 1 частини 1 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону №834-VIII від 26.11.2015 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 9 частини 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 311 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Таким чином, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09.11.2017 року є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації права користування ОСОБА_2 земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Соловйовської сільської ради, загальною площею 6,340, на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.07.2017 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке виникло на підставі визнаного недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 12.07.2017 року, в силу приписів закону.

Тобто, визнання судом договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12.07.2017 року недійсним повністю відновлює права ТОВ "Бета-Агро-Інвест", як орендаря спірної земельної ділянки, і в даному випадку не є необхідним такий додатковий спосіб захисту порушеного права як визнання за позивачем права оренди на підставі договору оренди від 02.02.2010 року, яке у позивача виникло до 1 січня 2013 року та було зареєстровано відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення. Така реєстрація речового права позивача на користування спірною земельною ділянкою відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є дійсною та є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття позивачем речових прав, а саме, права оренди, на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 27 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Тобто, ст. 27 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" передбачені спеціальні способи захисту прав орендаря на орендовану земельну ділянку, серед яких такий спосіб захисту, як визнання права оренди на земельну ділянку за діючим договором, який зареєстрований відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення цього права оренди, в судовому порядку, не передбачений.Державна реєстрація речового права позивача на користування спірною земельною ділянкою, про що є відповідна відмітка у договорі оренди від 02.02.2010 року, і є офіційним визнанням факту набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем порушено право ТОВ "Бета-Агро-інвест" на переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, яке передбачено ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та що суд не дослідив дотримання позивачем умов щодо переважного права оренди земельної ділянки, виходять за межі позовних вимог, які були заявлені у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина друга статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016 року).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Пунктом 8 договору оренди від 02.02.2010 року передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ"Бета-Агро-інвест" не заявляло позовні вимоги про визнання за ним переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди). ТОВ"Бета-Агро-інвест" просило визнати за ним право оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 02.02.2010 року, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не визнає їх право оренди, в односторонньому порядку намагається припинити договір оренди, неодноразово укладаючи незаконні договори щодо земельної ділянки. Саме такий спосіб захисту - визнання за позивачем саме права оренди земельної ділянки є необхідним, щоб у подальшому вони мали за допомогою державного апарату примусу захищати свої порушені та/або невизнані ОСОБА_1 права (а.с. 1-5).

Тобто, позовні вимоги щодо визнання за позивачем переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, яке передбачено ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (поновлення договору оренди землі), не було предметом позову у суді першої інстанції. Позивачем не надавався та відповідно судом не досліджувався проект додаткової угоди (договору оренди на новий строк) та досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору.

Відповідно до частини 6 ст. 367 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) всуді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем порушено право ТОВ "Бета-Агро-інвест" на переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, яке передбачено ст. 33 Закону України "Про оренду землі", та що суд не дослідив дотримання позивачем умов щодо переважного права оренди земельної ділянки, є позовними вимогами, що не були предметом позову у суді першої інстанції і відповідно всуді апеляційної інстанції не приймаються.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права оренди на підставі договору від 02.02.2010 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 200 грн., задовольняючи частково позовні вимоги, суд не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду щодо позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 200 грн. (а.с. 6).

В оскаржуваному судовому рішенні суд не вирішив питання про судові витрати.

Проте відповідно до п. 3 частини 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Тобто, позивач не позбавлений можливості подати до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, зокрема, сплаченого ним за подання позовної заяви судового збору у розмірі 3 200 грн.

Не вирішення судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат не призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до ст. 376 ЦПК України не може бути підставою для скасування або зміни рішення.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу ТОВ "Бета-Агро-інвест" відповідно до ст. 375 ЦПК України слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

За подання апеляційної скарги ТОВ "Бета-Агро-інвест" сплачено судовий збір у розмірі 3 520 грн. (а.с. 117).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, підстави для відшкодування йому судових витрат, зокрема, судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись статтями 375, 381 - 384 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2018 року.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: І.В. Кішкіна

В.В. Папоян