Рішення № 72197884, 08.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11903/17

Провадження № 2/761/3325/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, про припинення зобов'язань за договором поруки,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду мКиєва з позовом, згідно якого просить: визнати припиненими зобов'язання за договором поруки №800001687-П від 31.08.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.08.2007 року між ОСОБА_2 та Закритими акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», було укладено Кредитний договір №800001687, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 376 694,63 доларів США.

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором №800001687, 31.08.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №800001687, за умовами якого останній, як поручитель, зобов'язався за виконання ОСОБА_2 його боргових зобов'язань перед банком за Кредитним договором.

Разом з тим, позивач вважає, що в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, вказаний Договір поруки є припиненим, адже банк, звернувшись 29.08.2011 року до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.08.2007 року, пропустив шестимісячний строк від дня останнього платежу по основному зобов'язанню, який відбувся 06.10.2008 року, для пред'явлення наведених вимог до поручителя.

Ухвалою від 07.04.2017 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Оскільки позивач усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 07.04.2017 року, ухвалою від 08.05.2017 року було відкрито провадження у справі за вказаним цивільним позовом.

В ході судового засідання, яке відбулося 08.02.2018 року, ухвалою постановленою судом, не виходячи до нарадчої кімнати, було вирішено розгляд даної справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження .

Крім того, враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, 08.02.2018 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 31.08.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №800001687, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 114 000,00 доларів США з оплатою про процентній ставці 12,25% річних та терміном погашення до 31.08.2022 року.

При цьому, для забезпечення виконання ОСОБА_2 вказаного Кредитного договору, 31.08.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №800001687, згідно умов якого позивач, як поручитель, зобов'язався перед банком відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_5 його боргових зобов'язань перед кредитором, в повному обсязі таких зобов'язань.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, вказаний Договір поруки є припиненим, адже банк, звернувшись 29.08.2011 року до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.08.2007 року, пропустив шестимісячний строк для звернення до них з таким позовом.

При цьому, початок перебігу шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя, позивач пов'язує з днем останнього платежу позичальника по основному зобов'язанню, який відбувся 06.10.2008 року.

Так, відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Положеннями ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Між тим, згідно положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В той же час, як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» пленуму від 30.03.2012 року за №5 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №7), при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні, умовами оспорюваного Договору поруки, а саме п.5 визначено, що порука діє до повного виконання зобов'язань боржника за кредитним договором.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та виходячи з аналізу кредитного договору, банком було використано своє право на дострокове повернення позичальником заборгованості за кредитним договором шляхом направлення на адресу позичальника та поручителя досудової вимоги про повернення в повному обсязі всієї суми заборгованості за кредитом.

Тобто, надіславши позичальнику та поручителю повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, банк змінив строк виконання основного зобов'язання.

Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням в добровільному порядку позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 29.08.2011 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовом про стягнення з позивача як поручителя за договором поруки №800001687-П від 31.08.2007 року, заборгованості за договором.

В свою чергу, згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 року у справі №6-2056цс15, в разі, якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч.4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання припиненим Договору поруки від 31.08.2007 року у відповідності до вимог ч.4 ст. 559 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, про припинення зобов'язань за договором поруки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 09.02.2018 року.

Суддя: