Рішення № 72196950, 08.02.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1401/18 Справа №754/10801/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 лютого 2018 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби місто Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про зняття арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про зняття арешту.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.02.2012 року державним виконавцем Деснянського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві Данилюком Р.В. у виконавчому провадженні № 31247855 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зазначене виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа № 2-1289 від 21.09.2010 року, згідно якого з нього (позивача) було стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в розмірі 17 151, 31 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 171,00 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 120,00 грн. На підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем було внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. 23.12.2014 року державним виконавцем Деснянського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві Черухою О.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як зазначає позивач, станом на день звернення до суду з даним позовом його борг перед стягувачем погашено в повному обсязі, про що свідчить довідка № 95-07/671 від 25.04.2017 року. Крім того, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до відповідача із заявою № 114-40/23/213 від 13.04.2017 року про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту. Також, він самостійно звертався до відповідача з заявою про скасування арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.08.2017 року. Однак, оскільки виконавче провадження № 31247855 закрито, а виконавчий лист повернуто стягувачу, жодних правових та технічних можливостей зняти арешт відповідачем не є можливим.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна порушує його законні права, як власника, щодо права вільного володіння, користування та розпорядження майном, позивач просить задовольнити його вимоги та зняти арешт з належного йому майна.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення.

Представник відповідача Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та представник третьої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не надали.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника відповідача відповідно до ст.ст.280-289 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення, про що не заперечувала представник позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.02.2012 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві Данилюком Р.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1289 від 21.09.2010 року, виданого Деснянським районним судом м.Києва, про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в розмірі 17 151, 31 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 171,00 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 120,00 грн. (а.с.6).

Також, 17.0.20212 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві Данилюком Р.В. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої було внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.4-5, 7).

23.12.2014 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві Черухою О.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.8).

11.08.2016 року представник позивача ОСОБА_1 звернулась до Деснянського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві з заявою про скасування арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.9,10).

13.04.2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до відповідача із заявою № 114-40/23/213 про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, оскільки боржником ОСОБА_2 рішення суду по справі № 2-1289 виконано в повному обсязі (а.с.11).

Згідно довідки № 95-07/671 від 25.04.2017 року, виданої ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість позивача перед банком відсутня (а.с.14).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Аналогічне визначене статтею 321 ЦК України щодо непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Стаття 317 ЦК України встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено під час розгляду справи, рішення суду, під час виконання якого було накладено арешт на майно позивача, є повністю виконаним, в зв'язку з чим існування арешту майна позивача суперечить вимогам чинного законодавства.

Однак, оскільки виконавчий документ станом на сьогоднішній день не перебуває на виконанні у РВ ДВС у зв'язку із поверненням його стягувачеві у 2014 році, державний виконавець не вправі вчиняти будь-які дії щодо нього, в тому числі закривати виконавче провадження в зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу і на цій підставі знімати арешт з майна.

Стаття 59 ЗУ «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для зняття арешту безпосередньо виконавцем в рамках виконавчого провадження, проте серед них відсутня така підстава, як зняття арешту після повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому, ч.5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки наявність арешту майна порушує його права, як власника, а повернення виконавчого документа стягувачу в грудні 2014 року унеможливлює на даний час закриття такого виконавчого провадження в зв'язку з повним виконання рішення суду та, відповідно, зняття арешту державним виконавцем.

Таким чином, з огляду на те, що обставини, на які посилався позивач, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачем, вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 200, 211, 258, 259, 280 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 321, 391 ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Зняти арешт, накладений Постановою Відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ВП №31247855 від 17.02.2012 року, на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва апеляційної скарги.

Повне рішення складено та підписано 14 лютого 2018 року.

Суддя: