Постанова № 72190524, 01.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1128/18

Номер справи місцевого суду: 1522/28783/12

Головуючий у першій інстанції Тарасов А. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Черевка П.М.,

Дрішлюка А.І.,

при секретарі: Бахірко А.Г.,

за участю: представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

представника відповідача ПАТ «Банк «Кліринговий дім» - Воробйова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк кліринговий дім», ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

12 грудня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ПАТ «Банк кліринговий дім», ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, визнання договору недійсним.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 є власницею квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2007 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007р. визнано дійсним договір купівлі-продажу від 27.04.2007р., згідно якого ОСОБА_9 купила, а позивач, ОСОБА_4 і ОСОБА_10 продали нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3, визнано за ОСОБА_9 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Зазначене нежитлове приміщення, включає в себе належну позивачці квартиру АДРЕСА_4, 6 кв.м., належну ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 166,3 кв.м. і підвальне приміщення, що перебувало у власності територіальної громади м.Одеси, площею 59,2 кв.м. по АДРЕСА_6.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2008р. вищевказане рішення скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2012р. позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності залишено без розгляду.

Однак до скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 р. ОСОБА_9 продала нежитлове приміщення по АДРЕСА_6 ОСОБА_6, який в свою чергу продав його АБ «Кліринговий дім», який на момент звернення з цим позовом до суду був титульним власником приміщення.

Оскільки виділити зі складу нежитлового приміщення та повернути в натурі спірну квартиру технічної можливості немає, позивачка звернулась до суду із позовом та просила стягнути на її користь вартість безпідставно набутого майна на підставі ст. 1213 ЦК України, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 17.07.2007р., укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, як перший у ланцюгу переходів права власності.

Представник відповідача ПАТ «Банк «Кліринговий дім» позов не визнав, зазначивши, що 27.12.2007р. ПАТ «Банк «Кліринговий дім» уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 312,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6, та прийняв його згідно акту приймання-передачі 27.12.2007р. Даний правочин зареєстровано в Державному реєстрі правочинів; право власності зареєстроване за банком в КП «ОМБТІ та РОН».

Договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «Банк «Кліринговий дім», повністю відповідав усім вимогам законодавства, яке діяло на момент оформлення угоди, а тому банк є добросовісним набувачем нежитлового приміщення, до складу якого входить квартира позивача, що виключає як можливість його витребування, так і стягнення вартості цього майна.

Представник відповідача ОСОБА_6 проти позову також заперечував, посилаючись на те, що за відсутності в натурі квартири за адресою: АДРЕСА_2 у тому вигляді та правовому статусі, в якому вона існувала на момент вибуття із власності позивача, неможливо встановити її вартість. Крім того, відповідач вважає, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 26.01.2017р. не є належним доказом по справі, оскільки експерт не мав можливості дослідити ремонт та технічний стан квартири з причин її відсутності в натурі на момент проведення експертизи з визначення її вартості.

Відповідачка ОСОБА_9 до судового засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справі повідомлялась належним чином неодноразово, причин неявки суду не повідомила.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 23 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Банк кліринговий дім» на користь ОСОБА_4 грошову суму, що складає вартість безпідставно набутої квартири в розмірі 2217410 (два мільйона двісті сімнадцять тисяч чотириста десять) гривень.

У задоволенні позовної заяви в частині визнання договору недійсним - відмовлено.

В апеляційній скарзі «Банк «Кліринговий дім» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно частин 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про витребування майна власником з чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

У частинах 1 та 2 ст. 1213 ЦК України зазначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_7, на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.02.2007р. у справі № 2-3914 (т.1, а.с. 192-193). Право власності на вказану квартиру зареєстровано за нею у КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» під № 407 в кн. 630пр-183 (т.1, а.с.191).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007р. у справі № 2-6295/07 визнано дійсним договір купівлі-продажу від 27.04.2007р., згідно якого ОСОБА_9 купила, а позивачка ОСОБА_4 та ОСОБА_10 продали нежитлове приміщення, загальною площею 312,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3, та визнано за ОСОБА_9 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (т.2, а.с. 8-9, 14). Зазначене нежитлове приміщення, яке за рішенням суду від 15.06.2007р. у справі № 2-6295/07 перейшло у власність ОСОБА_9, включає в себе належну позивачці квартиру № 4, загальною площею 101,6 кв.м., та належну ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 166,3 кв.м., (т.1, а.с. 213, 241-215, 216, 219, 220-221) і підвальне приміщення, що перебувало у власності територіальної громади м. Одеси, площею 59,2 кв.м. по АДРЕСА_6.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2008р. у справі № 2-6295/07 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007р. скасовано за нововиявленими обставинами (т.1, а.с. 15).Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 20.03.2012р. у справі № 2-6295/07 позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності залишено без розгляду (т.1, а.с. 16).

За договором купівлі-продажу, посвідченим 17.07.2007 р., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованим в реєстрі за №3157, ОСОБА_9 продала нежитлове приміщення по АДРЕСА_6 ОСОБА_6 (т.2, 42, 43-44, 45).

В подальшому ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу спірного майна з АБ «Кліринговий дім», який був посвідчений 27.12.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шабаніною О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 10072 (т.2, а.с. 67, 68-73, 74-75).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» від 15.01.2008 р., останнім власником приміщень по АДРЕСА_6 є ПАТ «Банк «Кліринговий дім», правонаступник АБ «Кліринговий дім» (т.2, а.с. 67).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №2741 від 14 вересня 2015 року, складеним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапач К.В., встановлено, що на підставі проведеного дослідження можливо зробити висновок про те, що квартира АДРЕСА_8, площею 101,6 кв. м., відображена у технічному паспорті від 16.01.2007р., є частиною нежитлового приміщення, площею 312, 3 кв.м., розташованого за вказаною адресою, відображеного у копії технічного паспорту від 12.12.2007р.(т.2, а.с. 135-143, 144-145).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в судовому засіданні доведено, що квартира АДРЕСА_9, вибула із власності позивачки ОСОБА_4 за рішенням суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, тому за змістом ст. 388 ЦК України це майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Отже, відповідач, ПАТ «Банк «Кліринговий дім», набув це майно безпідставно й зобов'язаний повернути його позивачі.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом України у постанові від 16.04.2014 р. у справі № 6-146цс13 та у постанові від 16.09.2015 р. у справі №6-1203цс15.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2741 від 14 вересня 2015 року, складеним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапач К.В., встановлено, що технічна можливість приведення квартири АДРЕСА_11 до попереднього стану відповідно до технічного паспорту станом на 16 січня 2007 року відсутня (т.2, а.с. 135-143, 144-145).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №4704 від 26 січня 2017 року, складеним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапач К.В., встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_10, визначена на час проведення експертного дослідження, співставної за технічним станом, об'ємно-планувальним та конструктивними рішеннями об'єкту оцінки складає 81 483,0 долари США або 2 217 410 гривень з округленням до цілого, курс НБУ на 26.01.2017 р. становить 2 721,31 грн./100 доларів США (т.3, а.с. 49-59).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України (2017р.).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в судовому засіданні позивачкою доведено, що відповідач, ПАТ «Банк «Кліринговий дім», набув право на належне їй майно безпідставно, тому її право власності порушено відповідачем й у відповідності до статей 15, 16 ЦК України це право підлягає судовому захисту шляхом стягнення з Банку на користь позивача вартості безпідставно набутого майна в розмірі 2 217 410 гривень, оскільки повернути майно в натурі неможливо.

Посилання представника відповідача, ПАТ «Банк «Кліринговий дім» - Воробйова В.В., в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки судом не враховано те, що Банк набув право власності на приміщення, загальною площею 312,3 кв. м., у буд АДРЕСА_12 правомірно на підставі правочину, який не визнаний недійсним, тому Банк є добросовісним набувачем цього майна й повернення майна не передбачається, не приймається до уваги за таких підстав.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно застосовував до спірних правовідносин правової механізм повернення майна, передбачений ст. ст. 388, 1212 ЦК України, а не статтями 215, 216 ЦК України, що також висловлено у постановах Верховного Суду України від 02.03.2016р. у справі №6-3090цс15 та від 08.06.2016р. у справі №6-3089цс15.

У пункті 26 постанови Пленуму «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Згідно ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави (83) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом першої інстанції з достовірністю встановлено, що спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, тому відповідач, ПАТ «Банк «Кліринговий дім», набув це майно безпідставно й зобов'язаний повернути його позивачу.

Отже, за положеннями вищевказаних правових норм, законодавець не ставить можливість витребування безпідставно набутого майна або його вартості у залежність від добросовісності набувача.

Доводи представника відповідача, ПАТ «Банк «Кліринговий дім» - Воробйова В.В., в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки судом не враховано те, що вартість спірної квартири визначена судовим експертом з порушенням чинного законодавства, не приймається до уваги, за таких підстав.

В матеріалах справи наявні два звіти про оцінку майна, виконані різними суб'єктами оціночної діяльності, надані позивачкою та відповідачем, ПАТ «Банк «Кліринговий дім», які складені у 2016 році, тобто після реконструкції спірної квартири (т.2, а.с. 171-197, т.3, а.с. 1-36).

Для усунення розбіжностей при встановленні ринкової вартості спірного майна, судом першої інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу, висновком якої визначено ринкову вартість спірної квартири на час розгляду справи 26 січня 2017 року.

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт Рапач К.В. пояснив, що за відсутності майна в натурі він, у відповідності до п. 1.4 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р., має право проводити дослідження за наявними в справі матеріалами, що і було ним зроблено.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться у статтях 10, 60 ЦПК України (2004р.).

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства позивачка була зобов'язана довести в судовому засіданні ті обставини, на які посилалася як на підставу своїх вимог, а відповідачі - ті обставини, на які посилалися як на заперечення проти позову, а саме, невідповідність висновку судового експерта про визначення ринкової вартості спірного майна вимогам чинного законодавства.

Частиною 4 статті 143 ЦПК України, яка була чинна на час розгляду справи, передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.

Положеннями статті 150 ЦПК України зазначено, що, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Проте, представник відповідача, ПАТ «Банк «Кліринговий дім», в порушення принципу цивільного судочинства - змагальності, в судовому засіданні не заявляв клопотань про призначення повторної або додаткової експертизи.

Також банком у позасудовому порядку не було зроблено рецензію наявних у справі експертних досліджень, що на думку колегії суддів не дає підстав для визнання їх необґрунтованими та безпідставними.

Отже, суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позову.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й у ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 09 лютого 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

А.І.Дрішлюк