Постанова № 72188984, 12.02.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.

Доповідач -Коротенко Є.В.

Справа № 409/559/15-ц

Провадження № 22ц/782/57/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого- судді Коротенка Є.В.,

суддів: Коновалової В.А., Стахової Н.В.

за участю секретаря Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - ПАТ «Райффайзен банк Аваль»,

представник позивача - Кожихов А.Ю.,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

заінтересована особа - ТОВ «ФК «Форінт»,

представник заінтересованої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником - адвокатом ОСОБА_5, на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 08 грудня 2017 року (у складі судді Третяк О.Г.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про заміну сторони,

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт») звернулося до Білокуракинського районного суду Луганської області з заявою про заміну сторони, посилаючись на наступне.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 23.12.2015 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за генеральною угодою від 25.05.2007 року та укладеними на її виконання кредитними договорами.

17.02.2016 року на виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 23.12.2015 року Білокуракинським районним судом Луганської області було видано виконавчий лист про примусове виконання вказаного рішення суду. Однак, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 зазначеної у ньому суми заборгованості попередніми кредиторами - стягувачами до органів Державної виконавчої служби не пред'являвся.

08 грудня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір факторингу, згідно якого останній набув прав кредитора відносно ОСОБА_4

08 грудня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Форінт» було укладено договір факторингу, згідно якого останній набув прав кредитора відносно ОСОБА_4

Боржник від добровільного погашення заборгованості ухиляється, незважаючи на те, що він повідомлений про відступлення права вимоги, що є підставою для примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення та відкриття органами ДВС виконавчого провадження.

Тому заявник, уточнивши в подальшому свої вимоги, просив суд здійснити процесуальне правонаступництво позивача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Форінт», замінивши стягувача згідно виконавчого листа №409/559/15-ц від 17.02.2016 року, виданого Білокуракинським районним судом Луганської області, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4, з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», його правонаступником - ТОВ «ФК «Форінт».

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 08.12.2017 року заяву ТОВ «ФК «Форінт» про заміну сторони було задоволено у повному обсязі.

Суд ухвалив:

-здійснити процесуальне правонаступництво позивача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Форінт»;

-замінити стягувача згідно виконавчого листа № 409/559/15-ц від 17.02.2016 року, виданого Білокуракинським районним судом Луганської області, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4, з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», його правонаступником - ТОВ «ФК «Форінт».

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_5, який діє за договором про надання правової допомоги від імені ОСОБА_4, звернувся з апеляційною скаргою на неї, просив ухвалу скасувати як незаконну, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Форінт» про заміну сторони у провадженні її правонаступником відмовити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє за довіреністю від імені ОСОБА_4, такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Також колегія суддів зауважує, що, згідно із ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Однією із доводів апеляційної скарги апелянт зазначає той факт, що справа (питання щодо заміни сторони) було розглянуто судом першої інстанції 08 грудня 2017 року за його відсутності. При цьому він про дату, час і місце засідання суду належним чином повідомлений не був, а таке повідомлення нормами ЦПК України визнано обов'язковим.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 28 листопада 2017 року судовий розгляд за заявою ТОВ «ФК «Форінт» про заміну сторони було призначено на 08 грудня 2017 року (том 3, а.с.76).

08 грудня 2017 року питання за вказаною заявою судом було розглянуто в судовому засіданні з постановленням ухвали про задоволення заявлених вимог ТОВ «ФК «Форінт»(том 3, а.с.92-94).

При цьому ні боржник ОСОБА_4, ні його представники про дату, час і місце засідання суду належним чином повідомлені не були, а таке повідомлення нормами ЦПК України (в редакції - на час постановлення оскаржуваної ухвали), зокрема ст.378 ЦПК, було передбачене обов'язковим.

При таких обставинах, з огляду на доводи апеляційної скарги, приймаючи до уваги положення п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, оскільки справа (питання) розглянуто судом за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, а таке повідомлення є обов'язковим, ухвала Білокуракинського районного суду Луганської області від 08.12.2017 року підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення.

Щодо розгляду заяви ТОВ «ФК «Форінт» про заміну сторони провадження по суті, то колегія суддів приходить до наступних висновків.

Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Луганської області від 23.12.2015 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за генеральною угодою від 25.05.2007 року та укладеними на її виконання кредитними договорами в розмірі 13 666 142,45 грн. (том 1, а.с.348-358).

17.02.2016 року на виконання вказаного рішення апеляційного суду Луганської області від 23.12.2015 року, Білокуракинським районним судом Луганської області було видано виконавчий лист про примусове виконання вказаного рішення суду (том 2, а.с.114).

08 грудня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір факторингу, згідно якого останній набув права кредитора відносно ОСОБА_4(том 2, а.с.67-81).

08 грудня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Форінт» було укладено договір факторингу, згідно якого останній набув права кредитора відносно ОСОБА_4.(том 2, а.с.82-93).

Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 зазначеної суми заборгованості попередніми кредиторами (стягувачами) - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» до органів Державної виконавчої служби для примусового виконання не пред'являвся.

Боржник від добровільного погашення заборгованості перед ТОВ «ФК «Форінт» ухиляється, при цьому сам факт наявності такої заборгованості не заперечує (у тому числі і в апеляційній скарзі).

ТОВ «ФК «Форінт» у своїй заяві про здійснення процесуального правонаступництва та заміну сторони, посилається на те, що відповідно до умов договору відступлення права вимоги процесуальні права перейшли до нього, а виконання рішення суду можливе лише на користь правонаступника стягувача.

Тому заявник, уточнивши в подальшому свої вимоги, просив суд здійснити процесуальне правонаступництво позивача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Форінт», замінивши стягувача згідно виконавчого листа №409/559/15-ц від 17.02.2016 року, виданого Білокуракинським районним судом Луганської області, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4, з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», його правонаступником - ТОВ «ФК «Форінт».

Вимоги ТОВ «ФК «Форінт» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання заяви) та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача згідно виконавчого листа №409/559/15-ц від 17.02.2016 року, виданого Білокуракинським районним судом Луганської області, відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки процесуальне правонаступництво можливе поза межами виконавчого провадження у разі, якщо заміна кредитора у зобов'язанні відбувається у зв'язку зі смертю кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги, то колегія суддів приходить до висновку, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватися не лише на стадії виконавчого провадження (під час виконання рішення суду за виконавчим листом).

Отже, настання певних обставин, що мають юридичне значення, зокрема вибуття ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»із зобов'язання після постановлення щодо нього судового рішення є підставою для заміни останнього на правонаступника - ТОВ «ФК «Форінт»до відкриття виконавчого провадження у справі.

При цьому колегія суддів апеляційного суду, у відповідності до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у цивільній справі № 425/2516/14-ц.

Апеляційний суд ще раз звертає увагу, що, у відповідності до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України існує обов'язкова підстава для скасування ухвали Білокуракинського районного суду Луганської області від 08.12.2017 року, а тому заява ТОВ «ФК «Форінт» про заміну сторони розглядається (вирішується) апеляційним судом з ухваленням нового судового рішення.

Разом із тим, процедура розгляду питання щодо заміни сторони виконавчого провадження на цей час (тобто - на час розгляду і фактичного вирішення справи апеляційним судом) передбачена діючою редакцією частин 1-4 статті 442 ЦПК України.

При цьому частиною 5 статті 442 ЦПК України (в діючій редакції) чітко встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

При таких обставинах, приймаючи до уваги положення ч.3 ст.3 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе врахувати приписи ст.442 ЦПК України при постановленні нового судового рішення у справі за заявою ТОВ «ФК «Форінт» про заміну сторони. До того ж, пункт 2 заяви ТОВ «ФК «Форінт» про уточнення вимог щодо заміни сторони фактично містить прохання саме щодо заміни стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (том 3, а.с.81).

Крім того, пунктом 7 частини 3 статті 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства віднесений принцип обов'язковості судового рішення.

Частина 1 статті 18 ЦПК України, у свою чергу, розкриває зміст зазначеного принципу та встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

При таких обставинах, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості рішення суду. Але реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише у порядку, визначеному ст.442 ЦПК України (а до 15.12.2017 року - у порядку, визначеному ст.378 ЦПК України (в редакції - на час розгляду питання судом першої інстанції)), шляхом заміни сторони у виконавчому листі, адже первісний стягувач після відступлення права вимоги вже не має права вимагати стягнення присуджених судом сум, а новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у виконавчому листі, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Також колегія суддів вважає, що у разі позбавлення заявника - ТОВ «ФК «Форінт» права на здійснення процесуального правонаступництва та заміну стягувача у виконавчому листі будуть порушені приписи ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідності до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В свою чергу, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» чітко встановив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.

Право ТОВ «ФК «Форінт» на отримання від ОСОБА_4 грошових коштів не заперечується, для такого права у національному законодавстві України існує достатнє підґрунтя,у зв'язку із чим законне сподівання «нового» кредитора у зобов'язанні на отримання таких коштів (майна) від боржника захищається, крім іншого, і статтею 1 Першого протоколу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ «ФК «Форінт» заявлені законні та обгрунтовані вимоги, а тому вони підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382, 384, 442 ЦПК України ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником - адвокатом ОСОБА_5, задовольнити частково.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 08 грудня 2017 року скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про заміну сторони задовольнити.

Здійснити процесуальне правонаступництво позивача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль»» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»» (ідентифікаційний код 40658146, юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, б. 34, оф. 212).

Замінити стягувача у виконавчому листі № 409/559/15-ц від 17.02.2016 року, виданому Білокуракинським районним судом Луганської області, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4, з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль»», його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»» (ідентифікаційний код 40658146, юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, б. 34, оф. 212).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 14.02.2018 року.

Головуючий

Судді