Постанова № 72187893, 13.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/1425/17 Головуючий у І інстанції Лісовенко П. І.Провадження № 22-ц/780/590/18 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А.Категорія 32 13.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.

за участю секретаря Марченка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом та відповідно до ст. 23 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь грошові кошти у розмірі 345 600 грн., як відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 січня 2007 року слідчий СВ Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області порушив кримінальну справу по факту крадіжки чотирьох коней з території ферми СВК «Чернявка» с. Чернявка, Оратівського району, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, прийняв її до провадження та розпочав слідство.

Надалі, слідчим йому було висунуто підозру у вчиненні вказаного вище злочину, пред'явлено обвинувачення, у зв'язку з чим, він незаконно перебував під слідством та судом з 13 лютого 2007 року по 26 лютого 2016 року.

Кримінальна справа відносно нього двічі розглядалась Оратівським районним судом Вінницької області, судові рішення якого переглядались в апеляційній інстанції із скасуванням вироків та направленням справи прокурору Оратівського району Вінницької області для проведення додаткового розслідування.

27 липня 2017 року він від в.о. начальника Оратівського відділу Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області отримав копію постанови прокурора Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області від 26 лютого 2016 року, відповідно до якої кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013010250000114 від 18 березня 2013 року, відносно нього закрито у зв'язку із відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Вважає, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засудженням, незаконним обранням відносно нього міри запобіжного заходу, незаконним утриманням під вартою, незаконним обшуком, розглядом тривалим розглядом справи поза розумні строки йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 345 600 грн.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з Державної казначейської служби України на його користь грошові кошти у розмірі 345 600 грн. на відшкодування моральної шкоди. Судові витрати компенсовано за рахунок держави.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду Державна казначейська служба України , подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилається на те, що судом при розгляді справи не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи.

Вважає, що державні органи, як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями. Казначейство не завдавало ОСОБА_2 шкоди, тому підстав для стягнення коштів безпосередньо Казначейством немає. Зазначена позиція узгоджується з висновком Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року № 210/327/15-ц.

Крім того, вважає, що розмір відшкодування завищено, а сам позивач не надав суду обґрунтованих мотивів відшкодування шкоди.

Апелянт зазначає, що відшкодування шкоди ОСОБА_2 відповідно до рішення суду у розмірі 345 600 грн. призведе до економічно-необгрунтованих збитків Державного бюджету України.

Відповідач у справі ОСОБА_2, відзив на апеляційну скаргу не подавав.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_2, та його представник ОСОБА_3 заперечили щодо доводів апеляційної скарги та просили залишити рішення місцевого суду без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Розмір відшкодування моральної шкоди судом визначений з врахуванням норм чинного законодавства та практики Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 30 січня 2007 року слідчий СВ Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області порушив кримінальну справу по факту крадіжки чотирьох коней з території ферми СВК «Чернявка» с. Чернявка, Оратівського району, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, прийняв її до провадження та розпочав слідство (а.с.12).

29 березня 2007 року постановою слідчого Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 визнано обвинуваченим у вказаній кримінальній справі (а.с.19).

05 квітня 2007 року відповідно до постанови Оратівського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту (а.с.22 ).

З 26 травня 2007 року запобіжний захід відносно нього змінено на підписку про невиїзд (а.с 25).

15 травня 2008 року постановою слідчого Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (а.с. 27).

11 листопада 2008 року ОСОБА_2 повторно пред'явлено вказане обвинувачення (а.с. 29).

Вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 28 липня 2010 року його визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до позбавлення волі строком на три роки з застосуванням іспитового строку тривалістю в один рік і шість місяців (а.с. 30-31).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2010 року вказаний вирок скасовано та направлено справу прокурору Оратівського районну Вінницької області для проведення додаткового розслідування (а.с. 32-33).

28 лютого 2011 року ОСОБА_2 черговий раз пред'явлено обвинувачення, а у травні 2011 року кримінальна справа повторно відносно нього за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України направлена до Оратівського районного суду Вінницької області.

Вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 23 березня 2012 року ОСОБА_2 визнано не винним та виправдано (а.с. 35-42).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2012 року вказаний вирок скасовано та направлено справу прокурору Оратівського районну Вінницької області для проведення додаткового розслідування (а.с. 43).

18 березня 2013 року відомості за фактом крадіжки внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010250000114, правова кваліфікація ч. 3 ст. 185 КК України.

30 липня 2013 року слідчим Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області вказане кримінальне провадження- закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КК України, що підтверджується повідомленням СВ УМВС України у Вінницькій області від 14 серпня 2013 (а.с.47-48).

29 жовтня 2013 року прокурором Оратівського району постанову слідчого Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області скасовано, а кримінальну справу направлено для проведення розслідування (а.с. 53).

Постановою прокурора Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області від 26 лютого 2016 року, у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12013010250000114 від 18 березня 2013 року - закрито, що підтверджується листом Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області від 27 липня 2017 № 66-162-17 (а.с. 55-57).

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що заявлені позовні вимоги відповідно до діючого законодавства України, підтверджені належними та допустимими доказами щодо заподіяння шкоди позивачу, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає указаний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим виходячи з наступних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 13 лютого 2007 року по 26 лютого 2016 року перебував під слідством та судом.

Вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 28 липня 2010 року його визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до позбавлення волі строком на три роки з застосуванням іспитового строку тривалістю в один рік і шість місяців (а.с. 30-31).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2010 року вказаний вирок скасовано та направлено справу прокурору Оратівського районну Вінницької області для проведення додаткового розслідування (а.с. 32-33).

Надалі, вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 23 березня 2012 року ОСОБА_2 визнано не винним та виправдано (а.с. 35-42).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2012 року вказаний вирок скасовано та направлено справу прокурору Оратівського районну Вінницької області для проведення додаткового розслідування (а.с. 43).

Постановою прокурора Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області від 26 лютого 2016 року, у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12013010250000114 від 18 березня 2013 року - закрито.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до статті 8 Закону України від 21 грудня 2016 року «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено з 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата становить 3200 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що районний суд правомірно задоволив позовні вимоги ОСОБА_2, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України щодо того, що вона не є належним відповідачем у справі не відповідають чинному законодавству, оскільки незаконне перебування під слідством та судом, допущено посадовими особами органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень та заподіяна такими діями шкода відшкодовується державою, зокрема вказане стягнення провадиться за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, відповідно до ст. ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України.

Посилання апелянта на необґрунтовано завищений розмір відшкодування шкоди, а також на те, що таке відшкодування шкоди ОСОБА_2 відповідно до рішення суду у розмірі 345 600 грн. призведе до економічно - необґрунтованих збитків Державного бюджету України суперечить вимогам ст. 1176 ЦК України , так як моральна шкода відшкодовується державою у повному обсязі.

Крім того, районний суд правомірно стягнув моральну шкоду з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та прийшов до вірного висновку про те, що внаслідок незаконного затримання, застосування запобіжного заходу, притягнення до кримінальної відповідальності та засудження позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі постанови прокурора Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області від 26 лютого 2016 року про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

При визначені розміру морального відшкодування суд відповідно до положень статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» правомірно виходив із законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати, що встановлений на час розгляду справи.

Апелянтом не надано до суду достатніх та допустимих доказів щодо неправомірності висновку суду першої інстанції, тому колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 23, 1176 ЦК України , ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв