Рішення № 72186736, 30.01.2018, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/26/17-ц

Провадження №2/471/15/18

Номер рядка звіту 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді – Скарницької І.Б.,

за участю секретаря – Романчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/26/17-ц за позовною заявою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Телец-Капітал", про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Фінансова компанія "Телец-Капітал" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В своєму позові позивач зазначив, що 21 травня 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір 640/474-К474, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 63 288,00 доларів США на строк до 20 травня 2033 року зі сплатою 13,5 % річних.

Банк свої зобов'язання, визначені п. 3.1.1 статті 3 Договору виконав належним чином, а саме: відкрив позичковий рахунок та надав відповідачу кредит готівкою.

Відповідач же своїх зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв’язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 06.01.2017 року складає 217 634,00доларів США , що за курсом Національного банку України (далі – НБУ) становить 5 720 883,80 грн., які позивач просив стягнути на свою користь.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. У наданих відзивах на заперечення відповідача зазначив, що останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 16.01.2014 року, банк звернувся до суду з позовом 17.01.2017 року (дата надходження позову), тобто в межах строків позовної давності.

Відповідач та його представник надіслали до суду письмові заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, в зв’язку з тим, що оплату 16.01.2014 року відповідач за кредитом не здійснював, а наявний у матеріалах справи меморіальний ордер не може бути взятий до уваги. Крім того, зазначали, що ніяких додаткових угод до договору відповідач не підписував.

Дослідивши подані матеріали справи, суд встановив наступне.

21 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту 640/474-К474, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 63 288,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 20 травня 2033 року та сплатою 13,5 % річних. Підпунктом 1.1.1 кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів в наступному порядку: з червня 2008 року по травень 2033 року-щомісячно до 10 числа 347,00 дол. США; в травні 2033 року- 485,00 дол. США.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається на фінансування будівництва відповідно до Договору “Про участь у Фонді фінансування будівництва за № 35-05/08 від 20.05.2008 року, що укладається між ОСОБА_1 та ТОВ “Телец-ВАК”.

Відповідно до підпунктів 3.3.8 та 4.5 цього договору позичальник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному підпунктом 1.1 договору. У разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 90 календарних днів своїх обов’язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив. Позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня повернути кредит у повному обсязі, сплатити відсотки та штрафи.

10 жовтня 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до кредитного договору 640/474-К474 від 21 травня 2008 року, якою сторони збільшили процентну ставку за користування кредитними коштами до 14 % з 20 жовтня 2008 року.

27 листопада 2013 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до кредитного договору 640/474-К474 від 21 травня 2008 року, яким сторони встановили розмір заборгованості за кредитом в сумі 102502,70 дол. США; заборгованість по сплаті за відсотками 74766,94 дол. США, визначили процентну ставку за користуванням кредитом в розмірі 0,01% з дати підписання цього договору по 26.03.2014 рік.

Ухвалою суду від 07.09.2017 року у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза, згідно висновку якої № 633 від 22.11.2017 року підписи від імені «ОСОБА_1О.» на додаткових угодах від 10.10.2008 року та 27.11.2013 року виконані іншою особою.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що відповідач додаткові угоди до кредитного договору не підписував, що встановлено висновком експерта, дані угоди є недійсними.

В зв’язку з неналежним виконанням кредитних зобов’язань, станом на 06.01.2017 року у відповідача мається заборгованість у розмірі 217 634,00 дол. США, що за офіційним курсом становить 5 720 883,80 грн.

На підтвердження наявної заборгованості банк надає розрахунок заборгованості, згідно якого останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 16.01.2014 року у сумі 98,76 дол. США.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з підпунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених підпунктами 3.3.7 (сплата процентів), 3.3.8 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Згідно розрахунку позивача, останній платіж відповідач здійснив 16.01.2014 року, а тому за визначенням пункту 4.5 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 16.04.2014 року.

Оскільки строк виконання основного зобов’язання було змінено на 16.04.2014 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав.

На підтвердження своїх доводів, щодо оплати відповідачем заборгованості саме 16.01.2014 року банк надає меморіальні валютні ордери № 620600453 від 16.01.2014 року на суму 0,02 дол. США, № 620600467 від 16.01.2014 року на суму 1,22 дол. США та № 620600411 від 16.01.2014 року на суму 98,76 дол. США, при цьому у розрахунку заборгованості відображена сума погашення лише 98,76 дол. США.

Відповідач заперечує факт сплати коштів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III меморіальний ордер – це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

В наданих банком меморіальних ордерах від 16.01.2014 року відповідач зазначений отримувачем коштів.

Отже, на думку суду, вказані меморіальні ордери, складені за ініціативою банку, не можуть свідчити про вчинення боржником дій з виконання зобов'язання, тобто про добровільне виконання зобов1язань з погашення кредиту.

Зазначене також вказано у постанові Верховного Суду України від 08.11.2017 року у справі 401/6656/12 (6-2891цс16), а саме «Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення».

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Як встановлено судом, та не заперечувалося відповідачем, ним здійснювалося погашення коштів на кредитним договором 19.09.2008 року у сумі 347,00 дол. США.

Отже, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов’язання (підпункт 4.5 кредитного договору), таким чином банк мав право з 18 грудня 2008 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом, однак позовну заяву подав лише у січні 2017 року.

Після зміни строку виконання зобов’язання до 18 грудня 2008 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 договору позичальник був зобов’язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту добровільного погашення відповідачем заборгованості, та як наслідок переривання строку позовної давності, а отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 264,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Фінансова компанія "Телец-Капітал", про стягнення заборгованості за договором кредиту – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2