Рішення № 72186376, 30.01.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11552/17

2/357/401/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

30 січня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засідання, в залі суду № 4 м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики посилаючись на те, що 11 січня 2016 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг 10 000 доларів США, які зобов’язався повернути до 11 лютого 2016 року. Відповідач зобов’язувався повернути позичені кошти до грудня 2015 року, однак у зазначений строк кошти не повернув. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в гривні, еквівалентній 10 000,00 доларів США, та суму сплачених судових витрат.

Позивач направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не сповістив, заяви про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Згідно ст.ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши наявні у справі докази суд прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що 11 січня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 10 000 доларів США, які зобов’язався повернути до 11 лютого 2016 року, що підтверджується доданою до матеріалів справи розпискою. У вказаний строк відповідач борг не повернув, прохання позивача про добровільне повернення боргу ігнорує.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

На підставі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 524 ЦК України передбачає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, отримавши грошові кошти у розмірі - 10 000 доларів США, ОСОБА_2 зобов’язаний повернути позику визначену в національній валюті, гривні, що еквівалентно 10 000 доларів США по курсу НБУ на день передачі коштів.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості, що еквівалентна 10 000 доларів США по курсу НБУ, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Курс гривні до долара США станом на дату ухвалення рішення, складає 28,24 грн. за 1 долар США, тому до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 282 400 грн. (28,24 * 10 000,00).

Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судового збору у розмірі 2 626,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 133, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, 05.05 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, суму боргу за договором позики від 11 січня 2016 року в розмірі 282 400 грн., що еквівалентно 10 000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2, 05.05 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір на користь в розмірі 2 626,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_3