Рішення № 72181998, 08.02.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6021/17

Провадження № 2/202/356/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 лютого 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді - Бєльченко Л.А.

при секретарі Федорченко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», третя особа – Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, про захист прав споживача та визнання недійсним договору фінансового лізингу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживача та визнання недійсним договору фінансового лізингу.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначив, що 08.06.2017 року він уклав з відповідачем договір фінансового лізингу № 2684, згідно якого предметом лізингу є автомобіль «ЗАЗ Sens». Відповідно до умов цього договору відповідач бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність та передати у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором.

24.06.2017 року він, позивач у справі, перерахував авансовий внесок у розмірі 18000,00 грн. у якості комісії за організацію по договору фінансового лізингу. До теперішнього часу відповідач свої зобов’язання не виконав, автомобіль не передав, а на його вимогу повернути кошти відповідач надав відповідь, відповідно до котрої грошові кошти у розмірі 18000,00 грн. повернуті не будуть.

Позивач вважає вказаний договір фінансового лізингу № 2684 від 08.06.2017 року таким, що укладено з істотним порушенням законодавства про захист прав споживачів, оскільки по суті він встановлює односторонню відповідальність лізингоодержувача і в силу цього є несправедливим, так як порушує принцип добросовісності та встановлює істотні обмеження прав лізингоодержувача щодо розірвання договору із одностороннім застосуванням за це істотних штрафних санкцій. Крім того, вказаний договір фінансового лізингу є нікчемним в силу статті 220 ЦК України, оскільки договір не було посвідчено нотаріально.У зв'язку з наведеним просив визнати вказаний договір фінансового лізингу недійсним і стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» на його користь сплачений за договором фінансового лізингу платіж в розмірі 18000,00 грн., а також 3% річних у розмірі 142,03 грн. та пеню в розмірі 2083,07 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання двічі поспіль не з’явився. Про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не направив відзив на позовну заяву (а.с. 42, 48).

За таких обставин, суд вважає можливим, за згодою позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Вислухавши позивача та його представника, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.06.2017 року позивач уклав з відповідачем ТОВ «Єврокар Україна» договір фінансового лізингу № 2684, згідно з котрим предметом лізингу є автомобіль «ЗАЗ Sens». Відповідно до п. 1.3 цього договору відповідач бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність, а позивач – лізингоодержувач, зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати платежі згідно умов цього договору (розділ 8 Договору) (а.с.13-20).

Пунктом 1.7 договору фінансового лізингу передбачено, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5 ст. 9 даного договору.

На виконання умов договору позивачем було сплачено 18000,00 грн. з призначенням платежу: «комісія за організацію по договору фінансового лізингу № 2684 від 08.06.2017 року» (а.с. 8).

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами 1 та 3 ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 28.06.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна», нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У цьому разі кожна із сторін зобов’язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Окрім того, частиною 1 статті 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов’язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Згідно з частиною другою цієї статті у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, договір фінансового лізингу, укладений між сторонами 08.06.2017 року за № 2684, підлягає визнанню недійсним, а з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені кошти в розмірі 18 000 грн., три відсотки річних за користування безпідставно збереженими грошовими коштами у розмірі 142,03 грн., а також пеню в розмірі 2083,07 грн., а всього – 20 225,10 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 640,00 грн. та 640,00 грн., а разом 1280,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 2684 від 08.06.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» та ОСОБА_1, недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 57, оф. 57/1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, м. Дніпро, вул.. Янтарна, буд. 81, корп.. 4, кв. 3) суму комісії за організацію по договору фінансового лізингу № 2684 від 08.06.2017 року у розмірі 18 000,00 грн.; 3% річних у розмірі 142,03 грн.; пеню у розмірі 2 083,07 грн., а всього – 20 225 (двадцять тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 10 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805, 02099, м. Київ, вул.. Бориспільська, буд. 9, корп. 57, оф. 57/1) в дохід держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. та 640,00 грн., а разом 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя Бєльченко Л.А.