Рішення № 72181554, 14.02.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5119/17

Провадження № 2-а/211/51/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 лютого 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області, в якому просить скасувати рішення відповідача щодо відмови їй у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного стажу на державній службі, зобов'язавши здійснити нарахування та призначення їй пенсії як державному службовцю згідно її заяви від 17.08.2017 р.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що в період часу з 15.04.1991 р. по 04.09.1997 р. працювала у державній податковій службі на різних посадах; з 08.09.1997 р. по 14.08.2014 р. - в Державному казначействі. При зверненні до відповідача з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця отримала 22.08.2017 р. відмову, оскільки її стаж державної служби складає 19 років 8 місяців 15 днів, не враховано період з 21.01.1997 р. по 04.09.1997 р., оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких було присвоєно персональні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, до відповідних категорій державних службовців. Позивач не згодна з таким рішенням, оскільки вважає, що отримання спеціальних звань та просування по службі не є перешкодою у статусі державного службовця та не може бути перешкодою у пенсійному забезпеченні державного службовця, тому оскільки така відмова порушує її право на отримання відповідного виду пенсії, просить вимоги задовольнити.

Як вбачається з наданого до суду клопотання від представника відповідача про заміну первісного відповідача - Криворізьке південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, на підставі постанови КМУ від 08.11.2017 №821 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Криворізьке південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області реорганізовано шляхом приєднання до головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

Враховуючи наявне клопотання, з огляду на припинення державної реєстрації Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, у відповідності до ст.52 КАС України, суд замінює первісного відповідача - Криворізьке південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

В судове засідання сторони не з'явились.

Позивач та її представник ОСОБА_2 надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача Кірюшкіна Г.В. надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позову з підстав, що зазначені у відзиві на позов, де вказано, що Криворізьке південне об'єднане управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області діяло згідно з чинним законодавством не порушуючи його, оскільки Розпорядженням КМУ від 12.09.1997 р. № 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» віднесено до відповідних категорій посад державних службовців тільки ті посади працівників державних податкових адміністрацій, які не мають спеціальних звань.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Криворізькому південному об'єднані управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

17 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію держслужбовця, однак листом № 20530/07/11 від 22.08.2017 р. їй було відмовлено в переході в зв'язку з відсутністю у неї 20 років стажу державної служби: період роботи з 21.01.1997 р. по 04.09.1997 р. до державної служби не зараховано, так як за результатами атестації присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби (а.с. 13).

Суд вважає такі дії відповідача неправомірними з огляду на таке.

Згідно пунктів 10 та 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 27.03.2014 р. N 1166-VII, від 28.12.2014 р. N76-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до ч. 2 ст.46 Закону України №889-VIII. До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно пункту 6 вищезазначеного Порядку 3229 стаж державної служби за період роботи(служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Згідно письмових матеріалів справи, що не заперечується відповідачем, загальний стаж позивача складає 37 р. 4 міс. 11 дн., з них на посадах державної служби 19 р. 8 міс. 15 дн. Не врахований стаж з 21.01.1997 р. по 04.09.1997 р. в зв'язку з присвоєнням ОСОБА_1 спеціального звання інспектора податкової служби (а.с.13).

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, визначав Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723-ХІІ).

Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №509-XII).

Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону, державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 року № 778 (чинного на час виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами частини першої статті 15 Закону № 509-XII може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини п'ята, шоста статті 15 цього Закону).

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Із наведеним узгоджується те, що ОСОБА_1, якій 21.01.1997 р. присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби, відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ прийняла Присягу.

Законом № 509-XII не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, і період державної служби позивача в податкових органах у спеціальному званні інспектора податкової служби зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Посилання відповідача на розпорядження КМУ № 503-р як на підставу для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, не заслуговують на увагу, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд України в постанові від 22 жовтня 2013 року по справі № 21-340а13, яка згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2442 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно абз.1 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до п.4 ч.2 наведеної статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Так, позивач вважає, що відповідач відмовив їй в призначенні пенсії своїм листом №20530/07/11 від 22.08.2017 року.

З цього приводу суд зазначає, що згідно п.4.3. Порядку, рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

За приписами ч.1 ст. 52 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Пунктами 1,2 ч.1 ст. 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень,і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється справи у на публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пунктів 18, 19 ч.1 ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання, однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) субєкта владних повноважень, видане (прийняте) на виконання управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ним для особи юридично значущих наслідків у формі виникнення прав, обов'язків, їх зміни або припинення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що лист №20530/07/11 від 22.08.2017 року за підписом заступника начальника Управління в розумінні пунктів 18, 19 ч.1 ст. 4 КАС України не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків для позивача, а є лише письмовим роз'ясненням пенсійного законодавства і не може вважатись рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу ОСОБА_1

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що подана заява ОСОБА_1 була розглянута у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» і позивачу було направлено лист з роз'ясненням пенсійного законодавства. (а.с.13)

Таким чином, відповідач жодним чином не порушив прав позивача і у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» своєчасно розглянув заяву позивача та надав відповідні роз'яснення.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність з боку Криворізького Південного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області порушень законних прав та інтересів ОСОБА_1 при розгляді її заяви, у зв'язку із чим позовні вимоги про скасування рішення Криворізького Південного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області не підлягають задоволенню.

Однак на підставі ч. 1,2 ст. 5 КАС України, суд вважає необхідним, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, визнати бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій по призначенню пенсії позивачу - протиправною та зобов'язати вчинити дії по призначенню та нарахуванню вказаного виду пенсії.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення вищезазначеної норми, а також те, що судові витрати здійснені позивачем у розмірі 640,00 грн. документально підтверджені (а.с.19), суд приходить до висновку про наявність підстав щодо присудження з суб'єкта владних повноважень на користь позивача судових витрат.

Керуючись статтями 19, 46, 95 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про державну службу», ст.ст. 139, 243-246 КАС України -

вирішив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» - протиправною.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 21910427, юридична адреса: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, до стажу державної служби період роботи на посаді державного податкового інспектора з 21.01.1997 р. по 04.09.1997 р. та призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 17 серпня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви суму у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2018 року

Суддя Д.М.Ніколенко