Постанова № 72180783, 14.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/1883/17 Номер провадження 22-ц/775/252/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Соломахи Л.І, Санікової О.С.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №4 апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області, що діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, на ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 червня 2017 року про закриття провадження в справі номер 237/1883/17 у зв'язку з визнанням мирової угоди, постановленої судом у складі головуючого судді Ліпчанського С.М. у місті Курахове, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 31 березня 2016 року між нею та відповідачкою ОСОБА_5 була усна домовленість про обмін не рівноцінними земельними ділянками, які знаходяться на території Октябрської сільської ради. Вона запропонувала на обмін земельну ділянку площею 0,1 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що належить ОСОБА_6, а вона розпоряджується нею на підставі довіреності.

Відповідачка ОСОБА_5, будучи власником земельної ділянки площею 15,72 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, погодилась на обмін своїй земельної ділянки на умовах компенсації різниці грошовими коштами у сумі 50 000 гривень.

Відповідачка ОСОБА_3 засвідчила факт передачі грошових коштів та виступила гарантом виконання зобов'язань.

Сторони домовились документально оформити у нотаріуса через два тижні свої домовленості, але через три дні відповідачка звернулась до позивачки з проханням передати їй одразу зазначену суму грошей для вирішення соціально-побутових питань.

Вона передала кошти та отримала від відповідачки розписку у простій письмовій формі про повернення суми коштів у разі порушення домовленостей в строк до 1 травня 2016 року.

До теперішнього часу грошове зобов'язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 не виконано, поручитель ОСОБА_3 повідомила, що свої зобов'язання виконати не

може внаслідок проведення антитерористичної операції.

Просила стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її користь грошові кошти в сумі 50000 гривень.

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 червня 2017 року задоволено заяву про затвердження мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в редакції поданій до суду.

З ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 червня 2017 року не погодився заступник прокурора Донецької області, що діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, та подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 червня 2017 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводами апеляційної скарги наведено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що звертається з апеляційною скаргою, оскільки ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не вжито заходів щодо реалізації владних повноважень, що створює загрозу порушення інтересів держави щодо передачі права власності у спосіб, який суперечить вимогам закону.

Також зазначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. ОСОБА_2 звернулась з позовною заявою про стягнення боргу, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення грошових коштів, що є предметом спору. Суд, затверджуючи мирову угоду сторін, фактично визнав перехід права власності на нерухоме майно - земельну ділянку, що не було предметом спору.

Крім цього, суд не врахував положення Земельного Кодексу України, що купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не допускається.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат ОСОБА_7 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначав, що прокурор подав скаргу на ухвалу суду після спливу строку на апеляційне оскарження.

На його думку, постановлена судом ухвала не порушує державних інтересів, а прокурор не обґрунтував в чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави.

ОСОБА_2 зареєструвала своє право на обміняні земельні ділянки у Державному земельному кадастрі, тому порушується саме її право на мирне володіння майном за відсутності публічного інтересу до даної справи.

У поясненнях на апеляційну скаргу представник головного управління Держгеокадастру у Донецькій області вважав, що висновки суду першої інстанції про те, що дії сторін відповідають закону, не порушують інтересів інших осіб є необґрунтованими. Фактично судовим рішенням було узаконено договір міни земельних ділянок, що суперечить вимогам діючого земельного законодавства.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору займу та саме наведені обставини стали предметом спору, і саме така позовна заява була первинною, питання щодо визнання права власності на земельні ділянки не було предметом розгляду.

В судове засідання апеляційного суду сторони та заступник прокурора Донецької області не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю не з'явившихся осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони просили затвердити досягнуту між сторонами мирову угоду.

Суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ст. 175 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи), прийшов до висновку, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб, постановив ухвалу про задоволення заяви про затвердження мирової угоди по справі та затвердив мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в редакції, поданій до суду.

Відповідно до частини 1 ст. 3 ЦПК України, в редакції, що діяла на час звернення до суду, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частинами 3, 4 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

В апеляційній скарзі прокурор обґрунтував своє звернення зі скаргою, зазначаючи, що порушений порядок набуття права власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим порушуються інтереси держави у сфері земельних правовідносин, тобто забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки.

Стаття 11 ЦПК України, в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, встановлює диспозитивність цивільного судочинства, яка полягає, зокрема в тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 175 ЦПК України (в редакції, що діяла на час затвердження мирової угоди) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

За змістом вказаної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.

Відповідно до частини 5 статті 175 ЦПК України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, умови мирової угоди не повинні суперечити закону, мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору і не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу в розмірі 50 000 гривень відповідно до договору займу.

Тобто, між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору займу та саме наведені обставини становили предмет спору.

Суд першої інстанції вважав за можливе затвердити мирову угоду, укладену ОСОБА_6 з ОСОБА_4 в редакції, поданій до суду, яка стосувалась земельних ділянок, що не були предметом спору. Суд мав в ухвалі мотивувати прийняте рішення щодо визнання вказаної мирової угоди та в резолютивній частині ухвали зазначити усі її умови.

Проте, в резолютивній частині ухвали взагалі не зазначені будь-які умови мирової угоди, яку затвердив суд, не зазначений також порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження, що є порушенням процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦПК України в резолютивній частині ухвали має бути зазначено висновки суду та строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Пунктами 1, 4 статті 379 ЦПК України передбачено що, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з пунктом 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди підлягає скасуванню та направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 червня 2017 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2018 року.

Судді: