Рішення № 72180614, 12.02.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3747/17

Провадження № 2/202/223/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 лютого 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді - Бєльченко Л.А.

при секретарі Федорченко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Автотехнікс Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення грошових коштів.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначив, що 10.05.2017 року він звернувся до представника відповідача в м. Павлограді Дніпропетровської області із наміром придбати автомобіль, власником котрого є останній, де йому було запропоновано укласти договір фінансового лізингу, за котрим він, позивач у справі, мав сплатити авансовий платіж у розмірі 36 000,00 грн. Після сплати вказаного авансового платежу між ним та відповідачем 10.05.2017 року було укладено договір фінансового лізингу № 170631, згідно з п. 1.1 котрого предметом лізингу є легковий автомобіль «Lada Largus», комплектація «cross 7SRSOY5-XE7», об’єм двигуна 1,6, тип КПП – МТ, привід 4х2. Відповідно до умов цього договору відповідач бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність та передати у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. Не дивлячись на сплату авансового платежу, на сьогоднішній день відповідач не передав предмет лізингу. Після детального вивчення умов договору, аналізу чинного законодавства він, позивач, вважає, що вказаний договір є нікчемний по своїй природі, він несправедливий, порушує принцип добросовісності, умови котрого призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін та завдають шкоди йому як споживачу. Також на момент укладання договору представником відповідача не було надано жодних ліцензій та не вказано про їх наявність у відповідача в пунктах договору. Крім того, вказаний договір фінансового лізингу не було нотаріально посвідчено. У зв'язку з наведеним, просив визнати вказаний договір фінансового лізингу недійсним і стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на його користь сплачений за договором фінансового лізингу авансовий платіж в розмірі 36 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти прийняття заочного рішення (а.с. 69).

Відповідач в судове засідання двічі поспіль не з’явився, про причини неявки до суду не повідомив, не направив відзив на позовну заяву; 10.01.2018 року на адресу суду повернувся конверт із судовою повісткою із рекомендованим повідомленням із позначкою «за закінченням терміну зберігання», 12.02.2018 року повернувся конверт із судовою повісткою із рекомендованим повідомленням із позначкою «адресат відсутній» (а.с. 64, 65-68).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.05.2017 року позивач уклав з ТОВ «Автотехнікс Україна» договір фінансового лізингу № 170631 (а.с. 10-22), згідно з котрим предметом лізингу є легковий автомобіль «Lada Largus», комплектація «cross 7SRSOY5-XE7», об’єм двигуна 1,6, тип КПП – МТ, привід 4х2. Відповідно до п. 1.3 цього договору відповідач бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність, а позивач – лізингоодержувач, зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати платежі згідно умов цього договору.

Пунктом 1.7 договору фінансового лізингу передбачено, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

На виконання умов договору позивачем було сплачено 36 000,00 грн. з призначенням платежу: «авансовий платіж згідно фінансового лізингу № 170631 від 10.05.2017 року» (а.с. 23).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Циівльногокодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Судом встановлено, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 10.05.2017 року, укладеного між сторонами дає підстави дійти висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннями ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як встановлено судом, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 10.05.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна», нотаріально посвідчено не було.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» договір фінансового лізингу є нікчемним у зв'язку з недотриманням вимог при його укладенні щодо нотаріального посвідчення зазначеного договору.

Указаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 16.12.2015 року (справа № 6-709цс16).

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного договору недійсним не вимагається, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Автотехнікс Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений авансовий платіж в розмірі 36 000,00 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (код ЄДРПОУ 40085011, 01103, м. Київ, вул. Німанська, буд. 10, літера А, оф. 29) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, суму авансового платежу за договором фінансового лізингу № 170631 від 10.05.2017 року у розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень 00 копійок, застосувавши наслідки недійсності правочину.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» в дохід держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя - Бєльченко Л.А.