Постанова № 72177824, 13.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2018 р. Справа№ 910/13445/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання - Матюхін І.В.

за участю представників згідно із протоколом судового засідання від 13.02.2018

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 (повний текст рішення підписано 10.10.2017)

у справі № 910/13445/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

про стягнення 20 923,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13445/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" заборгованість в розмірі 18 065,87 грн., інфляційні втрати в розмірі 876,40 грн., 3% річних в розмірі 203,69 грн., пеню в розмірі 1 777,73 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн.

Рішенням мотивовано тим, що судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 21 852,64 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується відомостями-звітами про спожиту теплову енергію та параметри теплоносія за показаннями тепло-лічильника за листопад-березень 2017р.р., у зв'язку із чим супровідними листами № 06-1/3036 від 21.12.2016, № 06-1/102 від 18.01.2017, № 06-1/335 від 13.02.2017, № 06-1/642 від 16.03.2017, № 06-1/926 від 24.04.2017 позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії направляв відповідачу рахунки та акти виконаних робіт за спожиту енергію. Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п. 8. договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату на суму 3 786,77 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 18 065,87 грн. Враховуючи те, що строк оплати вартості наданих послуг за договором, відповідно до п. 8. останнього, настав, приймаючи до уваги те, що доказів оплати послуг в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 489 від 10.10.2012 в розмірі 18 065,87 грн. перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд визнав їх обґрунтованим та арифметично вірними, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення 876,40 грн. інфляційних втрат, 203,69 грн. трьох відсотків річних, 1 777,73 грн. пені. підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13445/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції позбавлено відповідача права на справедливий суд, у зв'язку із безпідставною відмовою у задоволенні клопотання відповідача про відкладення.

Також скаржник зазначає, що з 15.09.2016 відповідач розірвав договір оренди нежитлового приміщення, що підтверджується додатковою угодою про розірвання договору оренди від 05.01.2016 та актом приймання-передачі (повернення) приміщень від 15.09.2016, укладеним між ФОП Старюк А.М. та відповідачем, тобто з 15.09.2016 відповідач не є споживачем послуг позивача, крім того, відповідач повідомляв позивача про розірвання договору оренди від 05.01.2016 листом від 15.09.2016 та листом від 25.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 відновлено Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" строк подання апеляційної скарги. Прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва 05.10.2017 у справі № 910/13445/17 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги було призначено на 05.12.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. у відпустці 05.12.2017, судове засідання, призначене на 05.12.2017, не відбулося. Враховуючи вищенаведене, з огляду на вихід головуючого судді Гаврилюка О.М. з відпустки 06.12.2017 та необхідністю розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", справа № 910/13445/17 ухвалою від 06.12.2017 була призначена до розгляду на 21.12.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Розпорядженням начальника управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/4985/17 від 20.12.2017 справу № 910/13445/17, у зв'язку із перебуванням судді Куксова В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.12.2017, справу № 910/13445/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Михальська Ю.Б., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 прийнято матеріали справи № 910/13445/17 з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 до свого провадження.

На підставі ст. 216 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 розгляд справи № 910/13445/17 відкладено на 30.01.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 910/13445/17 відмовлено у задоволенні заяв та усного клопотання Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фізичної особи-підприємця Старюк Анатолія Миколайовича.

На підставі ст. 216 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 відкладено розгляд справи на 13.02.2018. Задоволено частково клопотання відповідача про витребування доказів. Зобов'язано позивача - надати для огляду у судовому засіданні оригінал договору № 489 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 10.10.2012, а також, за наявності, інших оригіналів документів на виконання вказаного договору.

12.02.2018 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в якому зокрема, міститься клопотання про визнання поважною причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучення до матеріалів справи доказів, а саме: технічні умови на відключення споживачів від мереж централізованого опалення житлового будинку № 06-02/1465 від 14.07.2016, акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 01.12.2016 та акт звірки взаємних розрахунків за спожиту теплову енергію від 15.12.2016.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідач у вказаних додаткових поясненнях вказує на те, що про існування даних документів відповідачу стало відомо з відповіді на лист за № 775-юд від 23.01.2018 Старюк А.М, тому відповідач не міг надати їх раніше до суду.

Розглядом поданого відповідачем клопотання про визнання поважною причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучення до матеріалів справи доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки відповідач не був позбавлений права звернутись із листом за № 775-юд під час розгляду справи в суді першої інстанції, а те, що відповідач не своєчасно скористався своїм правом для подання доказів не є винятковим випадком у розумінні ст. 269 ГПК України.

Представником позивача у судовому засіданні 13.02.2018, на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 30.01.2018, надано для огляду оригінал договору № 489 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 10.10.2012.

Колегія суддів апеляційного господарського суду у судовому засіданні 13.02.2018 оглянула наданий позивачем оригінал договору № 489 та дослідила копію вказаного договору, наявну у матеріалах справи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2018 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.02.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13445/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (в подальшому змінено повне найменування на Приватне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль"), та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 489, відповідно до п. 1. якого позивач, за договором виконавець, зобов'язується надавати відповідачу, за договором споживачеві, з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2 договору № 489, суб'єктом користування послугами є власник (наймач, орендар) приміщення за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, б. 64.

На підставі п. 6 договору № 489, розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання теплової енергії згідно з нормативами (нормами) та тарифами, діючими на момент споживання, та затвердженими (погодженими) державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими органами, які мають право на встановлення або зміну тарифу.

Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувалась позивачем протягом спірного періоду, затверджена постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.09.2016 № 1757, від 02.12.2016 № 2126, від 29.12.2016 № 2439, від 01.02.2017 № 151.

Позивач надсилав відповідачу листи-повідомлення № 06-1/431 від 22.02.2017, 06-1/525 від 02.03.2017 щодо зміни тарифів.

Згідно п. 8. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг, платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

На підставі п. 15 договору № 489, відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Пунктом 30 договору № 489 встановлено, що він укладається на строк до 31.12.2013, договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу обумовлені послуги, що вбачається з відомостей-звітів про спожиту теплову енергію та параметри теплоносія за показаннями тепло-лічильника, а саме за листопад 2016р.-березень 2017р. Відповідно до розрахунку спожитої теплової енергії за вказаний період позивачем надано послуг на суму 21 852,64 грн.

Супровідними листами № 06-1/3036 від 21.12.2016, № 06-1/102 від 18.01.2017, № 06-1/335 від 13.02.2017, № 06-1/642 від 16.03.2017 № 06-1/926 від 24.04.2017 позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії направляв відповідачу рахунки та акти виконаних робіт за спожиту енергію.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги поділяються за: 1) функціональним призначенням; 2) порядком затвердження цін/тарифів.

Згідно ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 21 852,64 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується відомостями-звітами про спожиту теплову енергію та параметри теплоносія за показаннями тепло-лічильника за листопад 2016р. - березень 2017р., у зв'язку із чим супровідними листами № 06-1/3036 від 21.12.2016, № 06-1/102 від 18.01.2017, № 06-1/335 від 13.02.2017, № 06-1/642 від 16.03.2017 № 06-1/926 від 24.04.2017 позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії направляв відповідачу рахунки та акти виконаних робіт за спожиту енергію.

Розмір заборгованості споживача за послуги централізованого опалення зазначено в довідці про рух заборгованості відповідача за теплову енергію за період з 01.11.2016 по 01.06.2017 та становить 18 065,87 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав відповідачу вимогу про сплату заборгованості № 06-1/1156 від 29.05.2017, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів сплати, заперечень або спростування наявної заборгованості перед позивачем, відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 18 065,87 грн. основного боргу є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Згідно із п. 12 договору № 489 за несвоєчасне внесення плати із відповідача стягується в безспірному порядку, крім суми основної заборгованості, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки терміну оплати, сума інфляційних втрат за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 489, перевіривши розрахунок позивача доданий до позовної заяви, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає суми пені у розмірі 1 777,73 грн., 3% річних у розмірі 203,69 грн. та інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 876,40 грн. правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 18 065,87 грн. основного боргу, 1 777,73 грн. пені, 203,69 грн. 3% річних та 876,40 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу є обгрунтованими, доведеними матеріалами справи, такими, що не спростовані відповідачем, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 06522032 ухвалу Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/13445/17 отримано відповідачем 23.08.2017, тобто завчасно, і у відповідача була можливість скористатись своїм правом для надання відзиву на позовну заяву, клопотань про витребування доказів та залучення третьої особи.

Відповідач не скористався правом взяти участь у судовому засіданні 05.10.2017, оскільки не направив свого представника.

Законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні, тобто, керівник відповідача не був позбавлений права направити у судове засідання іншого представника, або представляти інтереси відповідача особисто.

Нормами ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони.

Таким чином, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

Слід зазначити, що одержуючи рахунки від позивача, відповідачем не надавалось позивачу жодних заперечень щодо отримання таких послуг, навіть отримавши вимогу про сплату заборгованості, відповідачем не надано заперечень щодо зазначеної заборгованості.

Надсилання позивачем відповідачу листів із повідомленням про розірвання договору оренди, не свідчить про припинення дії договору № 489.

Посилання скаржника на надсилання на адресу позивача заяви про розірвання договору оренди № 273 від 01.10.2011 не має відношення до спірного договору № 489 від 10.10.2012.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що відповідач не був позбавлений права звернутись до суду із відповідним позовом для розірвання спірного договору за № 489.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі 910/13445/17 та для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13445/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13445/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/13445/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 14.02.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Ю.Б. Михальська

А.Г. Майданевич