Постанова № 72175333, 05.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Кулікової С.В.

суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

при секретарі Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на ухвалу Печерського районного суду міста Києві від 20 вересня 2017 року про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання частки померлого в праві спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договору дарування та витребування майна із незаконного володіння,

Справа № 757/41137/17-цАпеляційне провадження: №22-ц/796/967/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.встановила:

у липні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом про визначення 1/2 частки померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8 в праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 21 червня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3427, визнання за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину вказаної квартири, яка залишилась після смерті її сина, ОСОБА_8, визнання недійсним договору дарування об'єкта нерухомості, зазначеної квартири, укладеного 29 грудня 2015 року між ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міхніч Т.І, серія та номер: 3023 та витребування з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 частину спірної квартири.

Ухвалою судді від 20 вересня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

Одночасно з позовною заявою позивач звернулась до суду з клопотанням про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Подане клопотання позивач обґрунтовує тим, що такий вид забезпечення позову є співмірним позовним вимогам та унеможливить відчуження спірної квартири до закінчення розгляду справи.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києві від 20 вересня 2017 року заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Представник відповідача посилається наневідповідність ухвали суду нормам процесуального права та неповне з'ясування всіх фактичних обставин справи, оскільки відповідачем не вчинялись дії, які б давали підстави вважати, що існує загроза відчуження майна та утруднення виконання рішення суду.

Крім того, представник відповідача вважає, що даною ухвалою грубо порушується права неповнолітньогоОСОБА_2, який зареєстрований та проживає у спірній квартирі.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 2 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Інші учасники справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 73) в судове засідання не з'явились, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у відсутність позивача та третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_10, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши копії матеріалів цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючі заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що неприйняття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду в справі.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду заяви, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду заяви, позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборони вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

З наданих матеріалів вбачається, що предметом позову є право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину спірної квартири, тому накладення арешту на всю квартиру АДРЕСА_1 не відповідає принципу співмірності із заявленими позивачем вимогами.

На наведені вище обставини суд першої інстанції не звернув уваги і належним чином не обґрунтував забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на всю спірну квартиру.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову не були з'ясовані обставини, необхідні для вирішення даного питання, не з'ясовано чи є забезпечення позову співмірним із заявленими позовними вимогами, чим були допущені порушення норм процесуального права, тому ухвала суду підлягає зміні в частині визначення частки квартири, на яку накладено арешт.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києві від 20 вересня 2017 року змінити, викласти резолютивну частину ухвали наступним чином:

Накласти арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Дата виготовлення повного тексту постанови - 13 лютого 2018 рік.

Головуючий:

Судді: