Рішення № 72174948, 29.01.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31207/17

Провадження № 2-а/761/173/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притула Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Дорошенка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2017 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В позовних вимогах представник позивача просить: визнати протиправним та скасувати рішення Служби безпеки України про примусове повернення з України особи без громадянства ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, затверджене 05.07.2017 року першим заступником Голови Служби безпеки України генералом - полковником В.Маліковим.

Свою позовну заяву представник позивача обґрунтовує тим, що 05.07.2017 року Службою безпеки України прийнято рішення про примусове повернення з України особи без громадянства ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Як вказує позивач, в оскаржуваному рішенні зазначено, що в діях позивача наявні ознаки причетності до підготовки на території держави акцій на шкоду національній безпеці України з позицій лідера організованих злочинних формувань. Вважає, що викладені у рішенні дані не відповідають дійсності, є помилковими та повністю спростовуються фактичними обставинами справи. Окрім того, при прийнятті рішення, відповідачем було також порушено порядок його прийняття, не вказаний строк протягом якого ОСОБА_3 має залишити територію України, що унеможливлює виконання рішення, та один із примирників так і не був вручений ОСОБА_3, не надано можливість повідомити адвоката про прийняте рішення, не забезпечено перекладача. При прийнятті рішення не було взято до уваги, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання в місті Києві, перебуває в зареєстрованому шлюбі та має двох дітей, які перебувають на його повному утриманні. Окрім того, лише 30.08.2017 року представники ОСОБА_3 отримали примірник зазначеного рішення. З огляду на викладене, вважає, що прийняте рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Суду пояснив, що оскаржуване рішення було прийняте відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150. Згідно з рішенням про примусове повернення з України особи без громадянства ОСОБА_3, у ході виконання Департаментом контррозвідки СБУ завдань, визначених Законом України «Про контррозвідувальну діяльність», було отримано відповідь, що ОСОБА_3 контролює діяльність ряду регіональних злочинних угрупувань, а також координує діяльність кавказьких злочинних груп, які засилаються спецслужбами РФ на територію України для дестабілізації криміногенної ситуації. У зв'язку з зазначеним дії позивача були кваліфіковані СБУ як дії іноземця, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, а тому слугували підставою для прийняття рішення. На виконання вимог ст. 26 Закону протягом 24 годин було направлено повідомлення до першого заступника Генерального прокурора України стосовно рішення про примусове повернення з України особи без громадянства ОСОБА_3 У відповідності до п. 2.5 Інструкції, рішення про примусове повернення ОСОБА_3 вручено під особистий підпис, де він зобов'язався не пізніше 06.07.2017 року залишити територію України та передано другий примірник про його примусове повернення. При цьому, ОСОБА_3 не вимагав присутності перекладача або законного представника, про що свідчить його особистий підпис та прохання надання можливості виїхати до Угорщини. Крім того, службовими особами СБУ ОСОБА_3 супроводжено до пункту перетину державного кордону України з Угорщиною, який він добровільно перетнув 06.07.2017 року. Так, рішення про примусове повернення з України ОСОБА_3 винесено правомірно, обгрунтовано та не підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши сторони, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.07.2017 року заступником начальника 5 управління ДКР СБ України майором ОСОБА_5 з метою забезпечення інтересів національної безпеки України та охорони громадського порядку на підставі ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було прийнято рішення про примусове повернення з України особи без громадянства ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано його покинути територію України.

В рішенні зазначено, що «У діях особи без громадянства ОСОБА_3 наявні ознаки причетності до підготовки на території нашої держави акцій на шкоду національній безпеці України з позицій лідера організованих злочинних формувань.

Зокрема, ОСОБА_3 у кримінальному світі має статус т.зв. «злодія в законі», останній здійснює значний вплив на криміногенну обстановку в Україні.

Особа без громадянства ОСОБА_3 контролює діяльність ряду регіональних злочинних угрупувань (які складаються з громадян України), а також координування кавказьких злочинних груп, що засилаються спецслужбами РФ на територію України для дестабілізації криміногенної ситуації, а також надання первинної матеріальної допомоги та забезпечення документами легалізації «злодіїв в законі», які незаконно перебувають на території України.

За наявними даними, ОСОБА_3 перебуває на території нашої держави з метою проведення дій, спрямованих на створення позицій впливу на економічні та політичні процеси, дестабілізацію криміногенної обстановки в регіонах України, збільшення соціальної напруги та провокування озброєного конфлікту, що може призвести до загибелі мирних громадян.»

У відповідності до статті 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За змістом ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

05.07.2017 року Департаментом контррозвідки Служби безпеки України направлено Першому заступнику Генерального прокурора України повідомлення щодо рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства, в якому зазначено, що першим заступником Голови СБ України генерал-полковником Маліковим В.В. прийнято рішення про примусове повернення за межі України особи без громадянства ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Зазначена особа зобов'язана залишити територію України до 06.07.2017 року.

Згідно п. 1.6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є:

- дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

- дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Відповідно п. 2.1. Інструкції, Рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства(додаток 1) (далі - рішення про примусове повернення) готується у двох примірниках посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, яких затримано у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) та органу СБУ і затверджується начальником (заступником начальника) відповідного органу або особою, яка виконує його обов'язки, за наявності підстав, зазначених у пункті 1.6 розділу І цієї Інструкції, з подальшим повідомленням щодо рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства (додаток 2) протягом 24 годин прокуророві за територіальністю про підстави прийняття такого рішення.

Пунктом 2.5 Інструкції визначено, що рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача та законного представника (на вимогу затриманого) під підпис та обліковується посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у Журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Як вбачається з письмової розписки ОСОБА_3 від 05.07.2017 року, йому відомо, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а також загрози інтересам національної безпеки України та охорони громадського порядку, прийнято рішення про його примусове повернення. ОСОБА_7 зобов'язався не пізніше 06.07.2017 року залишити територію України, про що свідчить його особистий підпис з проханням надати можливість виїхати в Республіку Угорщину.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що будь-яких доказів на підтвердження зазначеного в рішенні він не має можливості надати так як отримана інформація з обмеженим доступом та як отримана під час здійснення контррозвідувальної діяльності.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.

Одним із принципів контррозвідувальної діяльності у відповідності до ст..4 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» є конспірація, поєднання гласних та негласних форм і методів діяльності.

Представник позивача в позовній заяві зазначає, що в рішенні не зазначено строк протягом якого ОСОБА_3 має залишити територію України, що унеможливлює виконання такого рішення та рішення не було вручено ОСОБА_3.

Проте з матеріалів справи вбачається, що в повідомленні було зазначено про необхідність ОСОБА_3 залишити територію України до 06.07.2017 року.

Матеріали справи не містять доказів що ОСОБА_3 заявляв будь-які клопотання та вони не були задоволені.

Відсутність дати у рішенні за таких обставин не може бути підставою для скасування рішення.

Представник позивача в позовній заяві зазначила, що при прийнятті рішення не було взято до уваги, що ОСОБА_3 має офіційне місце проживання в м.Києві, одружений та має на своєму утриманні двоє дітей.

Проте представник позивача не надала суду доказів на підтвердження постійного місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 не надано для огляду оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу, не надано доказів, що ОСОБА_3 має офіційні доходи на території України та має можливість утримувати двох дітей.

Представник звертаючись до суду з позовом також зазначила, що ОСОБА_3 не було надано можливість повідомити адвоката про прийняте рішення та не було забезпечено перекладача. Водночас в судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_3 бажав повідомити адвоката про прийняте рішення. Також в судовому засіданні не встановлено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_3 проживаючи на території України тривалий час, не розуміє українську чи російську мову та потребує при спілкуванні послугами перекладача.

Відтак, проаналізувавши наведені законодавчі норми, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем дотримано положення ст. 19 Конституції України, а також наведені положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150, оскільки у матеріалах справи встановлені належні та допустимі докази наявності підстав, передбачених ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», для примусового повернення іноземця в країну походження, враховуючи той факт, що позивачем вчинено дії, які порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 77 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.2. ст. 2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.77 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150, суд

вирішив:

Відмовити в позові ОСОБА_3 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.01.2018 року

Суддя: Н.Г.Притула