Постанова № 72174875, 28.12.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/1396/16

в справі №760/16309/16-а

ПОСТАНОВА

іменем України

28 грудня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся з даним позовом, в обґрунтування якого вказує, що він проходив кадрову військову службу в Збройних Силах з 16.07.1977 по 15.01.1993 і звільнений в запас наказом Командуючого військами Прикарпатського військового округу №О171-ПМ від 24.12.1992 та згідно з наказом командира військової частини 4 4 21 4 від 15.01.1993 року № 11 виключений зі списків особового складу частини.

В період з 07.04.1985 по 10.05.1987 він виконував обов'язки військової служби в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях.

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06.08.2013 року № 1893 встановлено, що отримані ним поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

03.09.2013 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 йому встановлено другу групу інвалідності, з 03.09.2013 року довічно, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У зв'язку з встановленням інвалідності 13.11.2015 він через Житомирський обласний військовий комісаріат звернувся до Міністерства оборони України з заявою щодо призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 № 499.

Проте Міністерством оборони України у листі від 18.01.2016 року № 248/3/6/141 йому було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що дія ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку N«499 від 28.05.08 року на нього не поширюються.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року по справі №806/222/16 визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду питання щодо призначення йому грошової допомоги, зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, зі змінами згідно постанови від 25.07.2011 №815, виходячи з грошового забезпечення, визначеного на день встановлення йому інвалідності, визначеного у довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.11.2015р. №9652/03-21.

На виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 ним вдруге була подана заява до Міністерства оборони України, через Новоград-Волинський ОМВК, Житомирського ОВК для виплати належної йому одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи, виходячи з грошового забезпечення на день встановлення йому інвалідності та додані усі документи визначені п. 3 та 4 Порядку 499.

Проте рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.07.2016 року, затвердженим Міністром оборони України, його документи повернуті на доопрацювання, чим фактично вдруге відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги) з посиланням на те, що в поданих ним документах відсутні документи, які свідчать про обставини поранення

Вважає таке рішення протиправним, просить його скасувати та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу, у розмірі 30 місячного грошового забезпечення на день встановлення другої групи інвалідності.

Ухвалою суду від 27 вересня 2016 року в справі відкрито скорочене провадження.

Заперечення відповідача у визначений КАС до суду не надходили.

27.12.2016 до суду надійшли заперечення представника Житомирського обласного військового комісаріату, у яких стверджується про відсутність права позивача на отримання спірної виплати з боку Міністерства оборони України.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 звільнений в запас наказом Командувача Прикарпатського військового округу від 24.12.1992 року № 0171-ПМ за скороченням штатів та згідно з наказом командира військової частини 44214 від 15.01.1993 року № 11 виключений зі списків особового складу військової частини.

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленні причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06.08.2013 № 1893 встановлено, що отримана ОСОБА_1 поранення, контузія, захворювання ТАК пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в в країнах, де велись бойові дії.

З наявної у матеріалах справи копії довідки Житомирського обласного МСЕК № 2 серія 10 ААБ № 667108 від 03.09.2013 року вбачається, що 03.09.2013 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 з 03.09.2013 року встановлено другу групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, так, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, 03.09.2013 позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення(контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року №499.

Зазначена обставина, встановлена постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року по справі №806/222/16, якою визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду питання щодо призначення позивачу грошової допомоги, зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, зі змінами згідно постанови від 25.07.2011 №815, виходячи з грошового забезпечення, визначеного на день встановлення позивачу інвалідності, визначеного у довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.11.2015р. №9652/03-21.

На виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 позивачем вдруге була подана заява до Міністерства оборони України, через Новоград-Волинський ОМВК, Житомирського ОВК для виплати належної йому одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи, виходячи з грошового забезпечення на день встановлення йому інвалідності та додані усі документи визначені п. 3 та 4 Порядку 499, що підтверджується заявою позивача до Житомирського ОМВК від 13.06.2016 року.

Житомирський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 28.05.08. № 499.

Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.07.2016 року, яке оформлене протоколом від 29.07.2016 року № 61, затвердженим Міністром оборони України, документи подані позивачем для призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 26.12.2011 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку - повернуті на доопрацювання, у зв'язку з тим, що заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Разом з цим, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Абз. 7 пп. 2 п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам ІІ групи, виплачується у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Таким чином, відповідачем прийнято рішення без врахування висновків, які викладені в постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2016, якою встановлено, що позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 03.09.2013, а тому має право на розгляд питання щодо її призначення та виплату відповідно до Порядку № 499.

При цьому, доводи відповідача з посиланням на те, що позивачем не надано документ про обставини поранення є помилковими, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення,контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення,контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

Згідно з п.21.8 Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.

Протокол №1893 від 06 серпня 2013 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, свідчить про те, що поранення позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Саме в такому порядку встановлювався причинний зв'язок отримання поранення позивачу, тому посилання Міністерства оборони України на відсутність серед документів поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, довідки або документу про причини та обставини поранення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними.

Слід зазначити, що законодавець чітко встановив обов'язок Міністерства оборони України приймати рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, інвалідність яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ними обов'язків військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, яке затверджене наказом Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року, позивач направив на адресу Міністерства оборони України необхідний пакет документів стосовно можливості виплати йому одноразової грошової допомоги.

Однак, оспорюване рішення відповідача прийнято без врахування положення абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року № 530, - у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Одночасно з врахуванням вищезазначеної норми Міністерством оборони України приймаючи оспорюване рішення не врахувало також і те, що згідно підпункту «Б» пункту 21.5 Положення №402, причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, встановлюється у разі якщо вони не є наслідком протиправного діяння.

Так, відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення №402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Відповідно до п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по становленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця №1893 від 06 серпня 2013 року, що здійснювалось для визначення причинного зв'язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії, у позивача було виявлено осколкове поранення голови та інших частин тіла.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №1893 від 06 серпня 2013 року, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між отриманими пораненнями та їх наслідками, що настали, підтвердило в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Таким чином, незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, всновки вкладені в постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2016, яка набрала законної сили, Міністерство оборони України не призначило та не виплатило позивачу спірну допомогу, а тому такі дії є протиправними, відповідно права позивача підлягають судовому захисту.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи із загальних принципів законності, справедливості та розумності, суддя вважає, що Міністерство оборони України, як адміністративний орган, уже скористався своїми дискреційними повноваженнями (свободою розсуду) та прийняв протиправне рішення про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу. Таке рішення, порушує законні права та інтереси позивача, який має право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року №3 рп/203).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За таких обставин, суддя вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.9, 11, 18, 19, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 26.12.2011 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 року № 65.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку одноразову грошову допомогу, у розмірі 30 місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності, а саме 26.12.2011 року, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 року № 815.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя