Постанова № 72173415, 08.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/124/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: 47 Соколишина Л.Б. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням судді Соколишиної Л.Б., у справі за позовом керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_5 про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, - :

в с т а н о в и в :

В березні 2017 року керівник Черкаської міської прокуратури звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_5, посилаючись на нецільове використання отриманих в оренду земельних ділянок державної власності.

27 лютого 2015 року між головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_5 було укладено договори оренди земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення площею 11,1598 га та 58,8291 га, що розташовані в адміністративних межах Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області для цільового використання під сінокосіння та випасання худоби.

Актом обстеження інспекції сільського господарства у Черкаській області № 8 від 11 листопада 2016 року встановлено, що вказані земельні ділянки використовуються орендарем не у відповідності до виду їх використання, визначеного договорами оренди.

Тому, позивач просив суд розірвати договори оренди землі від 27 лютого 2015 року та зобов'язати ОСОБА_5 повернути їх у власність держави.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року позов задоволено.

Розірвано договори оренди землі, укладені 27 лютого 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_5, якими надані в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби: з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 58,8291 га нормативно-грошова оцінка 734 941 грн. 69 коп., зареєстровано реєстраційною службою за №20402898 від 31 березня 2015 року, та кадастровим номером НОМЕР_2, площею 11,1598 га нормативно-грошова оцінка 134 446 грн. 06 коп., зареєстровано реєстраційною службою за № 20402612 від 31 березня 2015 року, що розташовані в адміністративних межах Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Зобов'язано ОСОБА_5 повернути вказані земельні ділянки у користування держави.

Рішення оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. Посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення районного суду, порушення ним норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, в апеляційній скарзі просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування скарги зазначив, що землі використовувались відповідачем відповідно до її категорії. Листом №923/03-29 управління агропромислового розвитку Черкаської районної державної адміністрації від 14.11.2017 року рекомендовано залужувати землю багаторічними травами та кормовими культурами (кукурудза на силос змішана з соняшником, багаторічні трави) з метою боротьби з карантинною рослиною - амброзією. Відповідач вжив погоджені з державою заходи для покращення землі з метою викорінення шкідливих бур'янів та приведення у відповідність орендованих ділянок з метою подальшого належного їх використання за цільовим призначення. Цими діями жодним чином не нанесено шкоди державі, а навпаки виконані рекомендації державного органу влади.

Крім того, інспекцією не дотримано вимоги ст. 144 ЗК України та Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контрою за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 12.12.2003 року №312. Позивач не повідомляв про проведення перевірки та складення Акту за його відсутності, не надав та не направляв копію Акту, не складав відповідні протоколи та приписи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень ЦПК України, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що орендарем істотно порушено умови договорів оренди, а саме, щодо зобов'язання використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням. Посилаючись на підстави, викладені у ст.ст. 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», суд ухвалив розірвати укладені договори оренди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановлено судом 27 лютого 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та відповідачем укладено договори оренди, якими останньому надано в оренду терміном на 10 років:

- земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 11,1598 га сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Степанківської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області.

- земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 58,8291 га сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Степанківської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області.

Державним реєстратором реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області Мацепою О.С. 31 березня 2015 року зареєстровано право оренди на зазначені земельні ділянки з відповідними номерами 20403889 та 20402612 (т. 1 а.с. 17-25)

Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданих в оренду відповідачу, станом на 15 січня 2017 року нормативно-грошова оцінка земельних ділянок загальною площею 69,9889 га для сінокосіння та випасання худоби становить 869 387 грн. 75 коп., з яких ділянка площею 58,8291 га - 734 941 грн. 69 коп. та ділянка площею 11,1598 га - 134 446 грн. 06 коп. Вказане підтверджується листом Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області № 10-28-05-267/2-17 від 24 січня 2017 року (т. 1 а.с. 29).

Актом обстеження № 8 від 11 листопада 2016 року, складеного старшим державним інспектором інспекції сільського господарства у Черкаській області встановлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 використовуються орендарем не у відповідності до виду використання, визначеного договорами оренди. Так, земельна ділянка площею 58,8291 га знаходиться під посівами кукурудзи та частково скошена, а земельна ділянка площею 11,1598 га переорана та містить ознаки посіву сільськогосподарської культури соняшник (т. 1 а.с. 30-31).

ОСОБА_5 оскаржив Акт обстеження земельної ділянки від 11 листопада 2016 року №8 до Черкаського окружного адміністративного суду, який розглядає справу за його позовом до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області про визнання незаконним та скасування акту огляду земельної ділянки (т. 1 а.с. 142-144).

Як вбачається з листа Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області № 1374 від 24 листопада 2016 року, Інспекцією встановлено, що в діях відповідача вбачаються порушення вимог земельного законодавства, а саме статті 20 Закону України «Про землеустрій» та статті 25 Закону України «Про охорону земель», що полягає у невиконанні землекористувачем заходів, передбачених у проектах землеустрою.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власником або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 24, 25 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі.

Відповідно до укладених сторонами договорів оренди землі щодо кожної ділянки в оренду відповідачу передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби (п.п. 14, 15 кожного договору). Одночасно орендар зобов'язаний забезпечити збереження стану об'єкта оренди ( п. 16 договорів). При цьому, орендар має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначення згідно договору оренди ( п. 28 договорів).

Згідно із п. 31 зазначених договорів орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, використовувати її за цільовим призначенням.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що використання орендарем земельних ділянок не у відповідності до виду використання, який зазначено у проектах землеустрою є істотним порушенням умов договорів оренди земельних ділянок, укладених між сторонами спору.

За ч. 3 ст. 792 ЦК України та ч. 8 ст. 93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з правових наслідків порушення зобов'язання може бути розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 34 Закону України № 161-XIV передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже, враховуючи, що на момент укладення договорів оренди кожної земельної ділянки істотними умовами договору визначено, зокрема, і умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, дії орендодавця в даному випадку цілком законні та обґрунтовані, оскільки орендар порушив істотні умови договору.

Що стосується посилань апелянта на роз'яснення Управління агропромислового розвитку Черкаської районної державної адміністрації від 14.11.2017 року № 926/03-29 (т. 1 а.с. 146) та № 925/03-29 (т. 1 а.с. 147-148), якими рекомендовано залужувати землю багаторічними травами та кормовими культурами (кукурудза на силос змішана з соняшником, багаторічні трави), то суд апеляційної інстанції вважає його непереконливим.

Виходячи з даних рекомендацій апелянт зазначає, що на більшості територій земельних ділянок росте амброзія та буряк. Амброзія розповсюджується та витісняє цінні кормові трави, які ростуть на пасовищах та сінокосах. Для проведення рекультивації необхідно провести дискування, внести хімічні речовини для знищення бур'янів та покращення кореневої системи, посіяти в ущільненому вигляді сільськогосподарські культури. Вирощені сільськогосподарські культури необхідно скосити з подрібненням і провести повторну культивацію дисками борона для покращення плодючості землі.

Таким чином, відповідач стверджує, що вирощування кукурудзи та соняшника на орендованих земельних ділянках здійснювались ним лише у зв'язку з необхідністю боротьби з амброзією та проведення робіт по покращенню родючості ґрунтів.

Разом з тим, наявні у справі матеріали свідчать про зворотне. Проведеним обстеженням зазначених земельних ділянок інспектором інспекції сільського господарства у Черкаській області зафіксовано, що останні використовуються фактично для посіву сільськогосподарських культур, про що свідчить акт обстеження земельних ділянок та додані до нього фотозображення.

Використання спірних земельних ділянок використовувалось для вирощування сільськогосподарських культур на протязі двох років. Це підтвердив сам орендар.

Більше того ОСОБА_5 розумів використання отриманих в оренду земельних ділянок не у відповідності до виду використання, який визначено у проектах землеустрою. З моменту створення фермерського господарства він звертався до орендодавця, Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, з проханням про передачу вказаних земельних ділянок фермерському господарству з одночасною зміною їх цільового призначення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставами для скасування або зміни цілком обґрунтованого та законного рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2018 року.