Постанова № 72171679, 13.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року

м. Рівне

Справа №563/63/17

Провадження №2/263/250/17

Головуючий у суді 1 інстанції: Загородько Н.А.

Рішення суду 1 інстанції ухвалене в м. Корець Рівненської області

Дата складення повного тексту невідома

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.

за участі: ОСОБА_2 і представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Корецького районного суду від 13 листопада 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Корецького районного нотаріального округу Степанюк Інна Віталіївна, ОСОБА_5; про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року в суд звернулося Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк" або банк) із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Корецького районного нотаріального округу Степанюк І.В.; про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Позов мотивовано тим, що відповідачем без згоди іпотекодержателя було оплатно відчужено третій особі через укладення відповідного договору житловий будинок АДРЕСА_1, який виступив предметом іпотеки у кредитних правовідносинах між учасниками справи.

В судовому засіданні до участі в справі залучено як співвідповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Корецького районного суду від 13 листопада 2017 року банку в задоволенні позову відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач покликався на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи і недоведеність обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування зазначалося про помилковість тверджень суду щодо правового статусу ОСОБА_2 як добросовісного набувача предмета іпотеки, оскільки на момент вчинення правочину з його відчуження не існувало будь-яких обмежень відносно спірного будинку. При цьому посилався на норми ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає можливість відчуження предмета іпотеки виключно зі згоди іпотекодержателя. Натомість такої згоди ПАТ КБ "Приватбанк" не надавав.

Окрім того, на час укладення оспорюваного договору іпотека не припинилася, що також вказує на недодержання вимог закону. Тому вважав, що договір купівлі-продажу предмета іпотеки укладений всупереч ст.ст. 215, 203 ЦК України, а тому є недійсним.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про задоволення позову повністю.

У поданому відзиві ОСОБА_2, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відсутні записи про обтяження, в т.ч. й іпотечне, житлового будинку АДРЕСА_1. Ця обставина надала контрагентам право укласти договір, за яким ОСОБА_3 продав на користь ОСОБА_2 спірний будинок, правочин про що був посвідчений нотаріусом.

З огляду на наведене підстав для задоволення позову районний суд не знайшов, через що відмовив у задоволенні позову банку про визнання оспорюваного договору недійсним.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Як установлено матеріалами справи, і ці факти сторонами не заперечуються, 4 грудня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (після зміни назви - ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №ROCWG00001743. За його умовами банк надав, а позичальник прийняв готівкою через касу на строк із 4 грудня 2006 року по 2 грудня 2010 року кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 24 500 доларів США з метою будівництва, а також 1 498, 76 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених цим правочином. За користування кредитними коштами встановлено сплату процентів у розмірі 1, 00 % щомісяця на суму залишку заборгованості (а.с. 4-5, зв.).

В подальшому, 5 грудня 2006 року, між ОСОБА_5 як позичальником, ОСОБА_3 як іпотекодавцем та банком як іпотекодержателем укладено тристоронній договір іпотеки №ROCWG00001743. За цим правочином з метою повернення позичальником одержаних кредитних коштів та сплати процентів за користування ними ОСОБА_3 передав в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 243, 3 кв.м, житловою - 163, 9 кв.м, який йому належав на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.07.2006 року, що видане виконавчим комітетом Корецької міської ради (а.с. 6-8).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Корецького районного нотаріального округу Заграничною А.І. і зареєстровано в реєстрі за №2061.

Позичальник через прострочення порушила свої зобов'язання перед кредитодавцем. В зв'язку з цим рішенням Корецького районного суду від 24 лютого 2015 року, що набрало законної сили, стягнуто із ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 873 248, 15 гривень кредитної заборгованості та 2 424, 15 гривень судового збору (а.с. 58-60).

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу відчуження ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 шляхом укладення 24 травня 2011 року між ними договору купівлі-продажу зазначеного об'єкта нерухомого майна. Вартість будинку за умовами договору склала 681 700 гривень. Правочин посвідчений приватним нотаріусом Корецького районного нотаріального округу Степанюк І.В. і зареєстровано в реєстрі за №457 (а.с. 30-30, зв.).

Приходячи до переконання про необґрунтованість висновків районного суду щодо наявності підстав для відмови ПАТ КБ "Приватбанк" у позові, колегія суддів ураховує зміст Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що містяться на а.с. 71-75, 79-83, 113.

Так, відомості з Державного реєстру Іпотек (інформація про деталізацію) від 9 червня 2017 року вказують, що 5 грудня 2006 року о 15 год. 09 хв. 22 сек. приватним нотаріусом Корецького районного нотаріального округу Заграничною А.І. відповідно до договору іпотеки №ROCWGA00001743 від 04.12.2006 року було внесено реєстраційний запис №4166325 про обтяження іпотекою житлового будинку АДРЕСА_1. Іпотекодержателем виступив ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Корецького відділення, а іпотекодавцем - ОСОБА_3 Розмір основного зобов'язання склав 24 500 доларів США (а.с. 71, зв. - 72).

Такі самі дані зазначені і в решті Інформаційних довідок (а.с. 74-75, 80-81, 82, зв. - 83, 113).

При цьому, зважаючи на номер договору іпотеки, його істотні умови та інші характерні ознаки, апеляційний суд вважає опискою дату укладення правочину, яка зазначена в Державному реєстрі Іпотек - 4 грудня 2006 року замість належної - 5 грудня 2006 року. Таким чином, ця обставина не є істотною і не впливає на правильність висновків колегії суддів.

Щодо запису про іпотеку належного ОСОБА_3 спірного будинку, який змінено шляхом вилучення того ж числа, тобто 5 грудня 2006 року, о 9 год. 45 хв. 38 сек., то колегія суддів звертає увагу на те, що його здійснено до реєстрації про обтяження іпотекою будинку АДРЕСА_1, яку вчинено згодом - о 15 год. 09 хв. 22 сек.

За таких обставин не засвідчує правильності заперечень відповідачів і довідка приватного нотаріуса Корецького районного нотаріального округу Заграничної А.І. від 05.12.2006 року №606299-1872 про те, що станом на 14 год. 16 хв. 32 сек. 5 грудня 2006 року житловий будинок АДРЕСА_1 під забороною не перебував, оскільки запис про іпотеку зроблено пізніше - о 15 год. 09 хв. 22 сек. того ж дня (а.с. 110).

Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору житловий будинок АДРЕСА_1 перебував під іпотекою, а тому його відчуження на користь третьої особи вимагало згоди ПАТ КБ "Приватбанк".

Так, норми ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, вказують про обов'язковість державної реєстрації в порядку, встановленому законодавством, обтяження нерухомого майна іпотекою.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:

зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;

передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;

відчужувати предмет іпотеки;

передавати предмет іпотеки і спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, укладення 24 травня 2011 року договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який перебував в той момент під іпотекою з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 кредитних зобов'язань перед банком, відбулося без згоди іпотекодержателя - ПАТ КБ "Приватбанк". Оскільки в цьому випадку згода останнього на відчуження спірного будинку як предмета іпотеки була необхідна як чітко передбачена законом, тому оспорюваний договір є недійсним.

Окрім того, іпотека як забезпечувальне зобов'язання на виконання зобов'язання кредитного на час укладення оспорюваного договору не припинялася і триває в подальшому.

Щодо правильності обраного позивачем способу захисту свого порушеного цивільного права, то колегія суддів ураховує таке.

З роз'яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови від 30.03.2010 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", вбачається, що у випадку, коли для розпорядження предметом застави була необхідною згода заставодержателя (частина друга статті 586 ЦК), правочин заставодавця щодо розпорядження предметом застави, вчинений без згоди заставодержателя після укладення договору застави, не може бути визнаний недійсним за позовом заставодержателя, оскільки в пункті 2 частини другої статті 592 ЦК установлено інший наслідок порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави, а саме - пред'явлення вимоги про дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також тому, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").

Разом з тим відповідно до прямої вказівки закону (стаття 12 Закону України "Про іпотеку") окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування до спірних відносин положень ст. 592 ЦК України, яка передбачає право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, є необґрунтованим, адже строк дії договору кредиту тривав із 4 грудня 2006 року по 2 грудня 2010 року. Тобто на день звернення до суду із відповідним позовом у січні 2017 року він уже закінчився.

Отже, єдиним вірним способом захистити ПАТ КБ "Приватбанк" свої порушені права є визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Спонуканням для прийняття постанови про задоволення позову банку відповідно до п. 3 ч. 1, абз. першого ч. 2 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що потягло незастосування закону, який підлягав застосуванню.

В силу вимог п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України понесений позивачем судовий збір - 1 600 гривень за пред'явлення позову та 1 760 гривень за подання апеляційної скарги (всього - 3 360 гривень) підлягає стягненню в рівних частках із відповідачів на користь ПАТ КБ "Приватбанк".

На підставі ст.ст. 4, 9 Закону України "Про іпотеку, ст.ст. 3, 215, 203 ЦК України, абз. десятого п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003, керуючись ст.ст. 367-368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити.

Рішення Корецького районного суду від 13 листопада 2017 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, що укладений 24 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Корецького районного нотаріального округу Степанюк Інною Віталіївною і зареєстрований в реєстрі за №457.

Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" по 1 680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень судового збору з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді:

Дата складення повного тексту постанови: 13.02.2018 р. о 14 год. 10 хв.

м. Рівне

Справа № 563/69/17

Провадження № 22-ц/787/174/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Хилевича С. В.

суддів:

секретар судового засідання

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено_______ .

Головуючий

Судді: