Рішення № 72171111, 13.02.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 13.02.2018 Справа № 554/4410/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Гречка Є.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Штанько М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві адміністративну справу за адміністративним позовомОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 18 квітня 2017 року № 60,

в с т а н о в и в :

1 червня 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, в якому зазначила, що 18 квітня 2017 року Постановою № 60 про накладення адміністративного стягнення від цієї ж дати (далі - Постанова № 60), винесеною, на той час, заступником голови комісії з реорганізації - заступником директора виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Яремченко А. А., її, завідувача сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення на підставі частини першої статті 165-5 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255,00 грн. за те, що вона допустила порушення пункту 1 частини другої статті 15, пункту 1 частини четвертої статті 19, частини першої статті 21, частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII та пункту 27 абзацу другого пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266.

Заперечуючи факт вчинення інкримінованого їй правопорушення, вона зазначила, що його не вчинювала, а було помилково допущено переплату в окремих випадках, збитки від чого на даний час відшкодовані в повному обсязі. В зв'язку з цим просила скасувати оскаржувану постанову як незаконну, обмежившись при цьому усним зауваженням.

В судовому засіданні вона підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в суді заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивачка піддана адміністративному стягненню у повній відповідності до вимог закону, в зв'язку з чим постанова про це являється законною та обґрунтованою. Вона також наголосила, що позивачка пропустила строк на звернення до суду за захистом порушеного права, а тому просила з цих підстав залишити позов без розгляду.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП України є, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.

Відповідно до Постанови № 60 (а. с. 54) ОСОБА_1 допустила порушення порядку використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме: розрахунковий період визначений не за фактично відпрацьований час (календарні дні) у разі, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше, ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи; допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка протягом місяців перед настанням страхового випадку мала страховий стаж менше 6 місяців, не обмежена розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку; невірно обчислений страховий стаж. Сума неправомірних витрат склала 6318,33 грн.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд зазначає наступне.

Аналіз змісту винесеної постанови, дає підстави суду констатувати, що вона не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, а тому судом розцінюється як протиправна.

Зокрема, в ній не наведено спростувань доводів позивачки на заперечення нею факту вчинення інкримінованого їй правопорушення.

В постанові не зазначено, коли мало місце вчинення правопорушення, яке інкримінується позивачці, що позбавляє суд можливості оцінювати дії відповідача з точки зору можливості накладення адміністративного стягнення в межах строків, визначених статтею 38 КУпАП.

Аналогічні порушення відповідачем допущені і при складенні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення щодо позивачки, який складено з недотриманням вимог статті 256 КУпАП і який явився підставою для винесення оскаржуваної постанови та накладення на позивачку адміністративного стягнення.

Аналіз змісту протоколу дає підстави суду констатувати, що як на час його складення, так і винесення постанови про накладення на позивачку адміністративного стягнення, закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП, в зв'язку з чим провадження в справі не могло бути розпочате, а тому відповідач не мав права накладати на неї адміністративне стягнення.

Такий висновок суду слідує з аналізу змісту Акту результатів планової перевірки правильності нарахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Регіональному сервісному центрі МВС в Полтавській області за період з 10 листопада 2015 року по 31 березня 2017 року від 5 квітня 2017 року (а. с. 20-28), який був досліджений в суді. Відповідно до нього всі порушення, крім переплати в сумі 2070,08 грн. (а. с. 23), мали місце в 2016 році, а тому на момент їх виявлення закінчилися строки для накладення адміністративного стягнення за їх вчинення.

Дії ж відповідача в частині встановлення ним факту неправомірних витрат в сумі 2070,08 грн., яке мало місце в період з 13 січня по 18 лютого 2017 року, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, визнані протиправними і його постанову в цій частині скасовано.

Отже, судом встановлено, що станом на 18 квітня 2017 року, тобто дату винесення постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, відповідач не мав права її виносити і зобов'язаний був закрити провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Крім зазначених порушень, суд також констатує про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам статті 283 КУпАП, частиною другою якої визначено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Не дотримуючись вимог закону, відповідач в оскаржуваній постанові опис обставин вчинив без додержання вимог закону, виклавши в ній безвідносно до вчинення інкримінованих позивачці дій загальні факти, які не розкривають суті порушення, чим порушено право останньої на захист, передбачене статтею 268 КУпАП.

У відповідності до частини першої статті 165-5 КУпАП, диспозиція якої є бланкетною, відповідальність наступає за порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів.

Всупереч зазначеному, ініціатор складення протоколу та винесення оскаржуваної постанови не виклав в них цих складових елементів правопорушення. Фабула, викладеного в постанові про адміністративне правопорушення діяння не містить ознак об'єктивної сторони правопорушення.

Суть викладеного відповідачем в постанові про вчинення адміністративного правопорушення не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у частині 1 статті 165-5 КУпАП, що порушує також право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд керується вимогами статті 72 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Таких даних, які б у визначеному законом порядку були надані відповідачем та прийняті до уваги судом як належні та допустимі докази, останнім не надано.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в поданих ним запереченнях проти позову не спростував правомірності вимог позивачки, а також тверджень останньої про протиправність його дій, що стосуються процедури притягнення її до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані та законні, а дії відповідача є протиправними та вчиненими всупереч вимог закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-5 КУпАП з огляду на порушення вимог законодавства при її винесенні, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про пропущення позивачкою строку на звернення до суду за захистом порушеного права. При цьому суд виходить з змісту ч. 4 ст. 122 КАС України, якою встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивачка скористалась можливістю досудового порядку вирішення спору і оскаржила постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності Голові комісії з реорганізації, директору виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка була розглянута ним 10 травня 2017 року, повідомлення про що нею було отримано 15 травня 2017 року.

До суду ж позовом про скасування оскаржуваної постанови вона звернулась 1 червня 2017 року, тобто в межах строку, передбаченого ч. 4 ст. 122 КАС України, а тому його не пропустила.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями ст. ст. 241-243, 246, 250-251, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову від 18 квітня 2017 року № 60 про накладення на ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 165-5 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу 255 грн., закривши провадження у справі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя А. Г. Савченко