Рішення № 72166837, 30.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Справа №607/9429/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Братасюка В.М.

за участі секретаря судового засідання: Костиник О.П.

позивача ОСОБА_1, представника відповідача Легкого В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі позову заяву ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління ПФУ Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції 10.12.2015 року за №889, та зобов'язання Тернопільського об'єднаного управління ПФУ в Тернопільській області з 31.01.2017 року призначити пенсію державного службовця згідно довідки про складові заробітної плати від 31.01.2017року, в розмірі 80 відсотків, відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції 10.12.2015 року за №889 та відшкодування недоотриманих коштів.

В обґрунтування позову зазначив, що отримує пенсію за віком з 12.10.2013року, проте продовжував працювати на посаді державного службовця (головного державного фінансового інспектора) до 15.04.2014року, після чого був звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця. Маючи стаж державного службовця 10 років 10 місяців і 13 днів, загальний страховий стаж 37 років, 1 місяць, 25 днів, вважає, що набув право на пенсію в розмірі 80% заробітної плати, до якої включаються усі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до п.2 ст.49 Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI. Проте, 06.02.2017року звернувшись до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (тобто призначення пенсії державного службовця), протокольним рішенням №9 від 08.02.2017року у призначенні такої пенсії йому було відмовлено, мотивуючи це тим, що у нього недостатньо стажу державної служби для призначення відповідного виду пенсії. Відповідачем не враховано до стажу, який дає право на пенсію державного службовця: роботу в органах місцевого самоврядування на посаді заступника міського голови м.Тернополя - 2 роки 6 місяців 5 днів, та час строкової служби в армії - 11 місяців 13 днів, зазначивши, що такий стаж не застосовується при обчисленні стажу, який дає право на пенсію згідно статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Вважає, що відмова відповідача у призначенні йому пенсії державного службовця є необгрунтованою та безпідставною, оскільки він звільнений з роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця з 15.04.2014 р., тобто до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII, а відповідно до п.8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, тому в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283, відповідно до якого до стажу державної служби включається робота на посадах в органах місцевого самоврядування та час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, а тому його стаж державного службовця складає 10 років 10 місяців і 13 днів, а тому просить суд позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмовому запереченні відносно позову.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Позивачу ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.10.2013року.

Проте, ОСОБА_1 продовжував працювати на посаді головного державного фінансового інспектора, будучи державним службовцем, до 15.04.2014року, після чого був звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України

06.02.2017року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (тобто призначення пенсії державного службовця) та додав необхідні документи.

Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Протокольним рішенням №9 від 08.02.2017року у призначенні пенсії державного службовця ОСОБА_1 було відмовлено, мотивуючи це тим, що стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року обчислений на підставі записів трудової книжки, становить 07 років 04 місяці 27 днів (з 20.04.1979р. по 05.05.1986р. - Міністерство фінансів Української PCP, з 05.12.2013р. по 15.04.2014р. - Державна фінансова інспекція в Тернопільській області), таким чином стажу державної служби для призначення відповідного виду пенсії у ОСОБА_1 недостатньо, а тому право на призначення пенсії як державному службовцю у нього відсутнє.

З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон № 3723, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом, займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII стосується осіб-державних службовців, які станом на 01 травня 2016 року займали посади державної служби.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чоловіки 35 років, жінки 30 років), якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" не призначалась пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року мають чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955р. по 31 грудня 1955р.

При визначенні права особи на призначення пенсії за Законом № 889-VIII від 10.12.2015 року за записами трудової книжки або на підставі інших документів встановлюється відповідність займаної посади, посадам, визначеним в статті 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахуванння того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Закону України № 3723-ХІІ "Про державну службу" є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Водночас, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі-Порядок), визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889- VIII. Зокрема передбачено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Такий стаж дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додатково оплачуваної відпустки. Стаття 46 Закону № 889-VIII та Порядок не застосовується при обчисленні стажу, який дає право на пенсію відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позов є не обґрунтованим та таким, що до задоволення не підлягає, оскільки згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 стаж роботи віднесений позивачем, до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, а саме робота в органах місцевого самоврядування на посаді заступника міського голови м.Тернополя - 2 роки 6 місяців 5 днів, та час строкової служби в армії - 11 місяців 13 днів, не може відноситися до стажу, який дає право на пенсію відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, оскільки ст.46 Закону № 889-VIII та вище вказаний Порядок не застосовується при обчисленні такого стажу. Таким чином у позивача відсутнє право на призначення пенсії державного службовця.

Посилання позивача на норми Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011року за №4050-VІІ, суд до уваги не приймає, оскільки станом на дату виникнення спірних правовідносин вказаний Закон чинним не набув, а тому не може бути застосований до вказаних правовідносин. Не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідача на п.8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», відповідно до якого стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, оскільки для обчислення стажу, що дає право на пенсію державного службовця, вказаний пункт не застосовується.

Керуючись ст.ст.2, 5, 20,72-77,139, 243-246, 250, 255, 293,295 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови Тернопільського об'єднаного управління ПФУ в Тернопільській області у призначенні пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції 10.12.2015 року за №889, та зобов'язання Тернопільського об'єднаного управління ПФУ в Тернопільській області з 31.01.2017 року призначити пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції 10.12.2015 року за №889 згідно довідки про складові заробітної плати від 31.01.2017 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30 - денний строк з дня складання повного тексту рішення, апеляційної скарги.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк