Постанова № 72166031, 30.01.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2244/18

Номер справи місцевого суду: 523/231/17

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеськії області на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року у цивільній справі за скаргою Кредитної спілки «Кредитінвест» на дії головного державного виконавця Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Кіптікова І.О.,

встановила:

До суду надійшла скарга Кредитної спілки «Кредитінвест» на дії головного державного виконавця Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Кіптікова І.О. в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову №46068325 від 30.06.2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов'язання головного державного виконавця Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Кіптікова І.О. поновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3904/10 від 17.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь Кредитної спілки «Кредитінвест» .

В обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі №2-3904/2010 від 03.11.2010 року було стягнуто в солідарному порядку заборгованість з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в сумі 208 781,75 гривень, державне мито в розмірі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 гривень, а всього 210 601,75 гривень.

Боржницею ОСОБА_3 пізніше було змінено прізвище на «ОСОБА_3».

Виконавчий лист №2-3904/10 від 17.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_6 було пред'явлено на примусове виконання до Київського ВДВС ОМУЮ. В ході виконавчого провадження головним державним виконавцем Кіптіковим І.О. було встановлено, що за боржницею зареєстровано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 Однак виконавче провадження ускладнювалось тим, що відповідно виписці з домової книги виданої ОСББ «Резонанс» у вказаній квартирі зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1. Головним державним виконавцем Київського ВДВС ОМУЮ Кіптіковим І.О. було подано до Суворовського районного суд м. Одеси заяву про встановлення способу і порядку виконання рішення по справі №2-3904/2010 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 належної ОСОБА_6.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року скаргу задоволено. Постанову головного державного виконавця Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Кіптікова І.О. № №46068325 від 30.06.2016 року про повернення виконавчого листа №2-3904/10 від 17.01.2011 року по стягненню з ОСОБА_3 заборгованості на користь Кредитно спілки «Кредитінвест» в сумі 210601,75 грн. скасовано. Зобов'язано головного державного виконавця Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Кіптікова І.О. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3904/10 від 17.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь Кредитної спілки «Кредитінвест» в сумі 210601,75 грн.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні скарги відмовити повністю, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті та розгляду скарги, суд першої інстанції порушив наступні норми чинного процесуального законодавства.

Подавши скаргу від 04.01.2017 року, заявник не зазначив та не залучив інших заінтересованих осіб, а саме боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду скарги) суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду скарги), або не оплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

В п. 13 пленумуВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пленуму за №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», зазначено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду скарги).

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74-77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Положення п.17 постанови Пленуму вказують на те, що згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

В п.16 постанови Пленуму зазначено, що відповідно до статті 385 ЦПК скаргу нарішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Заявник зазначив, що отримав оскаржену постанову ВДВС тільки 26.12.2016 року, а тому не пропустив встановлені законом строки.

Однак, суд, не витребував всі матеріали виконавчого провадження та не перевірив доводи заявника про обізнаність щодо оскарженої постанови ВДВС. Надані додатки до заперечень на скаргу не були прошиті та пронумеровані, вони не є повною копією виконавчого провадження, з них не можливо було встановити факт своєчасної обізнаності заявника про винесення оскарженої постанови, суд цю обставину не встановив.

Незважаючи на вказані порушення, суд першої інстанції 20.01.2017 року відкрив провадження по справі та призначив справу до розгляду на 14.03. 2017р.

Вказані вище порушення привели також до того, що розглядаючи справу в період з 04.01.2017 року по 25.05.2015 року суд першої інстанції не залучив та жодного разу не здійснив виклик заінтересованих осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянув справу за їх відсутністю, не з'ясувавши їх позицію щодо скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим є підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення по суті скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

постановила:

Апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року скасувати.

В задоволенні скарги Кредитної спілки «Кредитінвест» на дії головного державного виконавця Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Кіптікова І.О. відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повне судове рішення складено 09.02.2018 року