Рішення № 72165488, 13.02.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6671/17

Провадження № 2/591/646/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання – Майбороди А.О.

представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в загальному позовному провадженні цивільну справу № 591/6671/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Зарічний відділ Державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області в особі головного державного виконавця Лешанової Ірини Миколаївни, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

20 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на примусовому виконанні головного державного виконавця Зарічного ВДВС м. Суми Головного ТУЮ в Сумській області ОСОБА_4 перебуває виконавче провадження №55016332 від 27 жовтня 2017 року щодо виконання виконавчого напису №9408 вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 20 липня 2017 року, яким запропоновано стягнути з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» борг за кредитним договором у розмірі 19 685 грн. 80 коп. Зазначає, що з матеріалів, долучених до виконавчого напису, вбачається, що кредитний договір між позивачем та ПАТ КБ Приватбанк не укладався. Вказує на те, що у виконавчому написі зазначено, що строк за який проводиться стягнення – 3185 дні, а саме з 27 серпня 2008 року по 17 травня 2017 року, тобто стягнення проводиться за строк який перевищує 8 років. В той час як згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафів). Нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, зазначає, що стягненню підлягає пеня 10 832 грн. 84 коп. та штраф 250 грн. та 839 грн. 80 коп. Позивач зазначає, що долучені до виконавчого напису розрахунки відповідача носять суб’єктивний характер та не погоджувались з позивачем. В них не зазначено, яка сума коштів була надана позивачу у користування, відсоткова ставка, порядок нарахування та суми пені, штрафів. З долучених документів неможливо встановити безспірність заборгованості, що виникла у позивача. Відповідач при зверненні до нотаріуса не долучав, а нотаріус не перевірив наявність оригіналу кредитного договору, що підтверджується відсутністю цього у документах долучених до виконавчого напису.

Посилаючись на зазначені обставини, вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості та не врахував, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, у зв’язку з чим просить визнати виконавчий напис № 9408 від 20 липня 2017 таким, що не підлягає виконанню.

Позивач, представник відповідача та треті особи в судове засідання не з’явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Під час судового розгляду встановлено, що 20 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 9408, про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 17885 грн. 80 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 27 серпня 2008 року. Строк, за який провадиться стягнення – 3185 днів, а саме: з 27 серпня 2008 року по 17 травня 2017 року. Сума складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3086 грн. 59 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 2876 грн. 57 коп., заборгованості з пені у розмірі 10832 грн. 84 коп., заборгованості по штрафах відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 250 грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 839 грн. 80 коп. Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 грн. 00 коп. (а.с. 67).

27 жовтня 2017 року постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження ВМ №55016332 з виконання зазначеного виконавчого напису (а.с.16).

13 листопада 2017 року постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_4 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 (а.с.17).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З наданих на запит суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 документів, на підставі яких був вчинений оспорюваний виконавчий напис, вбачається, що звертаючись 20 липня 2017 року до цього нотаріуса, представник ПАТ КБ «Приватбанк» до заяви про вчинення виконавчого напису надав копію кредитного договору (а.с.68-69, 70).

Таким чином вчинення виконавчого напису відбулося з порушенням вимог п.2 Переліку документів, оскільки оригінал кредитного договору нотаріусу стягувачем наданий не був. Вказана обставина не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.

З наданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 27 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, вбачається, що така заборгованість утворилася в період з 27 серпня 2008 року по 17 травня 2017 року та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3086 грн. 59 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 2876 грн. 57 коп., заборгованості з пені у розмірі 10832 грн. 84 коп., заборгованості по штрафах (фіксована частина) у розмірі 250 грн. та (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 839 грн. 80 коп. (а.с. 71-78).

При цьому позивач не погоджується з розміром вказаної заборгованості, посилаючись на те, що питання щодо стягнення такої стягувачем порушена поза межами строків позовної давності, встановленої ст. 258 ЦК України.

Таким чином відсутні підстави вважати, що заявлена стягувачем сума заборгованості стосовно якої він порушив питання про вчинення нотаріусом виконавчого напису, є безспірною, оскільки в порушення ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом вчинено виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

З огляду на зазначене, викладені в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 264-266, 280, 284 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1) 20 липня 2017 року про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) з ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) заборгованості в сумі 17885 грн. 80 коп. та витрат на вчинення виконавчого напису в сумі 1800 грн. 00 коп., який зареєстрований в реєстрі за № 9408.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 13 лютого 2018 року.

Суддя А.П.Сидоренко