Постанова № 72164890, 05.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. Справа№ 910/15373/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Іваницька Т. Б. - за довіреністю від 22.05.2017 р.;

від відповідача: Приходько А. О. - за довіреністю від 22.01.2018 р., посвідчення адвоката № 892 від 19.06.2008 р.

від третьої особи: Костюченко І.В. - ордер КС № 209766 від 15.01.2018 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства фінансів України

рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року

у справі № 910/15373/17 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Міністерства фінансів України

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкова І.О.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна організація (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про поновлення строку для включення до реєстру кредиторів

В С Т А Н О В И В:

Міністерство фінансів України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкова І.О. про поновлення строку для включення до реєстру кредиторів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року у справі № 910/15373/17 у задоволенні позову Міністерства фінансів України відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/15373/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено питання щодо поновлення строку для включення Міністерства фінансів України до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра». Апелянт зазначив, що судом не було враховано, що у встановлений законодавством термін позивач не мав можливості подати заяву про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Міністерства фінансів України по справі № 910/15373/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та її розгляд призначено на 23.01.2018 р.

У судовому засіданні 23.01.2018 року представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 р. розгляд справи було відкладено на 05.02.2018 р.

Представник позивача у судовому засіданні 05.02.2018 р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 05.02.2018 р. проти апеляційної скарги заперечили, рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2007 р. між Міністерством Фінансів України (Міністерство) та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (Банк) було укладено кредитний договір № 28000-04/99 (кредитний договір), за умовами якого Міністерство надало Банку субкредит за рахунок коштів позики в розмірі, на строк та на умовах, що визначені цим договором, а Банк у розмірах, у строк та на умовах, визначених цим кредитним договором, зобов'язався повернути такий субкредит, сплатити відсотки за користування ним та здійснити інші платежі, пов'язані з наданням субкредиту (пункт 2.1 кредитного договору).

Згідно пункту 3.1 кредитного договору за рахунок позики Міністерство надало Банку субкредит у розмірі 46 000 000,00 доларів США. Ця сума включає: 40 000 000,00 доларів США для фінансування субпроектів. Грошові кошти, що використовуватимуться Банком для надання мікрокредитів, не можуть перевищувати 20% від вказаної суми; 6 000 000,00 доларів США для інституційного розвитку Банку.

Банк здійснює вибірку коштів субкредиту на квартальній основі, за умов, що не менше 25% буде вибрано до 30 червня 2008 року, не менше 50% - до 31 грудня 2008 року, та не менше 100% - до 30 червня 2009 року. Суму, що з вини Банку на вказану дату залишилась невибраною, Міністерством може бути анульовано (пункт 4.1 кредитного договору).

Згідно пункту 4.2 кредитного договору субкредит надавався Банку на 12 років, включаючи 2 роки пільгового періоду. Кінцевий термін повного погашення кредиту та належних відсотків - " 5" травня 2019 року.

Позивач зазначає, що 05.05.2015 року Міністерством фінансів України було виставлено Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра" черговий рахунок за кредитним договором, який Банком оплачений не був, у зв'язку з чим за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" рахується сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 690 855,39 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2015 року на виконання постанови Правління Національного банку України №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" до категорії неплатоспроможних", керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 р. №26 в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "НАДРА" з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку призначено Стрюкову Ірину Олександрівну.

23.04.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 85 про продовження строку здійснення тимчасової адміністрації до 05.06.2015 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 року №113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" розпочато ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" та призначено Стрюкову Ірину Олександрівну Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 05.06.2015 року по 04.06.2016 року включно.

З наявної в матеріалах справи газети "Голос України" (№ 103 (6107) вбачається, що 12.06.2015 року було опубліковано оголошення про ліквідацію ПАТ "КБ "Надра".

Також, в матеріалах справи міститься лист від 11.06.2015 року №1-4-14696, яким Уповноважена особа Фонду 11.06.2015 р. повідомила Міністерство фінансів України про початок процедури ліквідації.?

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 р. № 616 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Надра" на два роки до 04.06.2018 року з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

03.11.2016 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2342 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Надра" на два роки з 04.06.2018 р. до 03.06.2020 р. з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що у зв'язку з неотриманням від ПАТ "КБ "Надра" повідомлення про початок процедури ліквідації в порушення положень укладеного кредитного договору та у зв'язку з тим, що посадовими особами відповідальних структурних підрозділів позивача не було забезпечено дієвого внутрішнього контролю за супроводженням окремих кредитних договорів та були допущенні суттєві порушення виконавської дисципліни, Міністерство фінансів України було позбавлене можливості вчасно подати заяву про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, згідно якого в силу вимог 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як встановлено судом, постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. № 63 Публічне акціонере товариство "Комерційний банк "НАДРА" було віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого 05.02.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" із ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 року №113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" розпочато ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" та призначено Стрюкову Ірину Олександрівну Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 05.06.2015 року по 04.06.2016 року включно.

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Пунктом 8 "Прикінцевих і перехідних положень" вказаного Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент прийняття постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2015 р. у газеті "Голос України" № 103 (6107) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було опубліковано інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «Надра».

Також, аналогічне оголошення про початок ліквідації ПАТ «КБ «Надра» було розміщено на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «КБ «Надра».

Крім того, 11.06.2015 р. Уповноваженою особою Фонду було додатково повідомлено позивача про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» листом від 11.06.2015 року № 1-4-14696, належні докази направлення якого наявні у матеріалах справи.

Вказані обставині свідчать про дотримання порядку повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, передбаченого Законом, та спростовує доводи позивача про його необізнаність щодо початку процедури ліквідації Банку.

За змістом стаття 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Наведені вище норми частини 5 статті 45 Закону дають підстави для висновку, що встановлення законодавцем обмеженого строку для заявлення кредиторами своїх вимог до банку, що ліквідується, зумовлено необхідністю визначення сукупного розміру вимог до банку, що ліквідується, та встановлення співрозмірності заявлених протягом встановленого Законом періоду кредиторських вимог відносно розміру ліквідаційної маси (коштів, іншого майна, що може бути реалізованим для погашення вимог кредиторів в порядку черговості). Таким чином, вимоги, заявлені до банку, який ліквідується, в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можуть вважатись лише ті, що заявлені виключно в межах строку для заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується (30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку).

Враховуючи, що опублікування відомостей було здійснено 12.06.2015 року, то суд дійшов висновку, що строком пред'явлення кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в процесі ліквідації останнього є період з 12.06.2015 року по 13.07.2015 року.

Однак, позивач не звертався до відповідача із заявою про включення останнього до реєстру вимог кредиторів за кредитним договором.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 15.06.2015 року Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, у якого обліковуються невиконані фінансові зобов'язання перед бюджетом, звернулось до Уповноваженої особи із заявою № 14921/10/28-10-2316 про кредиторські вимоги в розмірі 66 558 691,15 грн., у тому числі за кредитним договором № 28000-04/99 від 22.06.2007 р. у розмірі 24 156 289,49 грн.

Вказана заява була задоволена Уповноваженою особою та кредиторські вимоги Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків у розмірі 66 558 691,15 грн. були включені до реєстру кредиторів Банку.

У подальшому, а саме 25.02.2016 року Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків звернулось до Уповноваженої особи із заявою № 4153/10/28-10-23-26 щодо доповнення заяви про кредиторські вимоги на суму 16 349 383,09 грн.

Листом Уповноваженої особи від 18.03.2016 року № 26-5-3234 Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників податків відмовлено у задоволенні заяви про доповнення кредиторських вимог від 25.02.2016 року з підстав того, що Закон не передбачає доповнень до заяв про кредиторські вимоги, а також з підстав того, що заявником пропущений 30-денний строк на направлення кредиторських вимог Уповноваженій особі, передбачений статтею 45 Закону.

Так, відповідно до статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

За заявою від 15.06.2015 року № 14921/10/28-10-2316 Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, у якого обліковуються невиконані фінансові зобов'язання перед бюджетом, вимоги в розмірі 66 558 691,15 грн., у тому числі за кредитним договором № 28000-04/99 від 22.06.2007 р. у розмірі 24 156 289,49 грн. були включені до реєстру кредиторів Банку.

В доповненні до вищезазначеної заяви про включення додаткових кредиторських вимог на суму 16 349 383,09 грн., Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників податків було відмовлено з підстав того, що Закон не передбачає доповнень до заяв про кредиторські вимоги, та пропуск 30-денного строку на направлення кредиторських вимог Уповноваженій особі, передбачений статтею 45 Закону.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Водночас заявлена Міністерством фінансів України вимога про поновлення строку пред'явлення кредиторських вимог є неефективним способом захисту в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, передбачений імперативними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко встановлений 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку є граничним та поновленню чи продовженню не підлягає, а вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого пропуску.

Тобто строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, є присічним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Міністерства фінансів України про поновлення строку для включення до реєстру кредиторів задоволенню не підлягають.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 р. у справі № 910/15373/17.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року у справі № 910/15373/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року у справі № 910/15373/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15373/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.02.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко