Рішення № 72161461, 12.02.2018, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018 Провадження №2-а/425/9/18

Справа №414/2268/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретаря - Вада Ю.С.,

за відсутністю сторін,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в

м. Рубіжному Луганської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 23.03.1993 року по 31.05.2017 року він працював на посаді судді в Кіровському міському суді Луганської області та Кремінському районному суді Луганської області. Наказом голови Кремінського районного суду Луганської області від 31.05.2017 року , на підставі рішення Вищої ради юстиції від 18.05.2017 року № 1166/0/15-17, його відраховано зі штату суду у зв'язку із звільненням з посади судді за його заявою про відставку. При зверненні 01.06.2017 року до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, йому нараховано та призначено довічне грошове утримання у розмірі 88 % від суддівської винагороди, замість 90 %, оскільки відповідачем не враховано до його стажу роботи проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 17.11.1980 року по 03.12.1982 року, половину строку навчання за денною формою у юридичному інституті Свердловського ордена трудового червоного прапору ім. Р.Н. Руденко з 01.08.1984 року по

30.06.1988 року, а також роботи на посаді слідчого Первомайського МВВС Ворошиловградської області з 01.11.1988 року по 21.02.1989 року. 10.10.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суддівської винагороди судді із урахуванням календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також часу роботи на посадах слідчого в органах внутрішніх справ, однак рішенням Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.10.2017 року № 14 йому відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 88% до 90% з посиланням на відсутність для цього правових підстав, виходячи з діючого законодавства на час обрання його суддею та звільнення у відставку.

У зв'язку з тим, що позивач вважає відмову відповідача у врахуванні до його стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також часу роботи на посадах слідчого в органах внутрішніх справ, протиправною, просить суд, з урахуванням заміни відповідача у справі, наступне:

- скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.10.2017 року № 14 визнавши дії відповідача протиправними;

- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити з 01.06.2017 року перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 88% до 90% заробітку судді (суддівської винагороди), працюючого на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, включивши до стажу роботи судді, який визначений Законами України «Про статус суддів» і «Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакціях на час набуття ним такого права, крім роботи на посаді судді, період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 17.11.1980 року по 03.12.1982 року - 2 роки 17 днів, половину строку навчання за денною формою у юридичному інституті Свердловського ордена трудового червоного прапору

ім. Р.Н. Руденко з 01.08.1984 року по 30.06.1988 року - 1 рік 11 місяців 14 днів, а також роботи на посаді слідчого Первомайського МВВС Ворошиловградської області з 01.11.1988 року по 21.02.1989 року - 3 місяці 21 день;

- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити заборгованість по призначеному щомісячному довічного грошового утримання судді у відставці, що утворилася внаслідок незаконного зменшення його розміру, через неправильне встановлення та обчислення стажу роботи на посаді судді, за період з 01.06.2017 року по день виконання судового рішення;

- стягнути з Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на його користь судовий збір у розмірі 640 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, а також відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав та зазначив, що на час призначення позивача суддею діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ, яким не передбачено зарахування періоду знаходження на військовій службі, періодів навчання та роботи в органах прокуратури, а тому відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача.

Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147 -VIII, викладено у новій редакції Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Цей закон набрав чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, - з 15.12.2017 року.

Згідно вимогам п. 10 ч. 1 розділу VII перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів..

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що учасники справи скористалися правом заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає адміністративну справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 24.01.2018 року замінено відповідача Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області його правонаступником Рубіжанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області (а.с.78).

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно рішення Вищої ради правосуддя від 18.05.2017 року № 1166/0/15-17, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Кремінського районного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.10).

Наказом голови Кремінського районного суду Луганської області від

31.05.2017 року № 10-ос ОСОБА_1 відраховано зі штату Кремінського районного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та виходом у відставку 31.05.2017 року (а.с.12).

Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, згідно розрахунку Кремінського районного суду Луганської області складає 28 років 6 місяців 1 день, включаючи знаходження в лавах Радянської Армії 2 роки 17 днів, половину строку навчання в Свердловському ордену Трудового Червоного Прапору юридичному інституті

ім. Р.М. Руденко - 1 рік 11 місяців 14 днів, період роботи слідчим Первомайського МВВС Ворошиловградської області - 3 місяці 21 день (а.с.11, 18).

ОСОБА_1 з 1984 року по 1988 рік навчався в Свердловському ордена трудового червоного прапору юридичному інституті ім. Р.Н. Руденко та здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується копією диплому НОМЕР_2 від

30.06.1988 року, реєстраційний № 26875 (а.с.14).

Згідно військового квитка НОМЕР_3 від 17.04.1990 року, ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах СРСР з 1980 року по 1982 рік (а.с.15-17).

З 01.11.1988 року по 21.02.1989 року ОСОБА_1 працював на посаді слідчого Первомайського МВВС Ворошиловградської області, що підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_4, заповненою 18.07.1979 року (а.с. 28-31).

Загальний стаж роботи ОСОБА_1 згідно розрахунку його пенсії Рубіжанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області, яка призначена з 06.06.2017 року, становить 34 роки 9 місяців 29 днів, а загальний розрахунок утримання від заробітку - 88 %, що підтверджується відповіддю відповідача від 22.08.2017 року

№ 1299/03-2-341(а.с.19).

Відповідно до рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.10.2017 року за № 14 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку зарахування суддівського стажу, оскільки зарахувати період служби в лавах Радянської Армії, а також період навчання в Свердловському юридичному інституті

ім. Р.Н. Руденко до спеціального стажу судді не має законних підстав(а.с.20-22).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кремінському відділі обслуговування громадян Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% від заробітку, що підтверджується наданими відповідачем на запит позивача копіями документів (а.с. 23-27).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (в редакції, чинній на час звільнення позивача у відставку) суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України" Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

За унормуванням ч. 1 ст. 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно п. 25 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45,

ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Пунктом 11 розділу XIII Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача призначено на посаду судді Кіровського міського суду Луганської області 23.03.1993 року.

Згідно вимог ст. 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів», який діяв в період призначення позивача на посаду судді, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків. Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (Закон № 3723-12). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Положеннями п. п. 3-1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від

03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, законодавством, яке діяло в період призначення позивача на посаду судді, передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також період роботи на посаді слідчого.

Відтак, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, крім періоду роботи на посаді судді, слід врахувати проходження ним строкової військової служби з 17 листопада 1980 року по 03 грудня 1982 року, половину строку навчання в Свердловському ордену трудового червоного прапору юридичному інституті

ім. Р.Н. Руденко - 1 рік 11 місяців 14 днів, період роботи на посаді слідчого Первомайського МВВС Ворошиловградської області з 01 листопада 1988 року по

21 лютого 1989 року.

Слід зазначити, що Законом України «Про Вищу раду правосуддя» № 1798-VIII від 21.12.2016 року внесено зміни до п. 34 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року, яким визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Таким чином, загальний стаж позивача дає останньому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, з урахуванням збільшення на два відсотки заробітку за кожний повний рік роботи понад 20 років, що також не було застосовано відповідачем при здійсненні розрахунку.

Суд звертає увагу, що 22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні

№ 10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 визнані неконституційними, зокрема, положення частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість, застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII, а саме: «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і, таким чином, вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно пункту 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003 р.).

Таким чином суд вважає, що відповідач, відмовивши позивачу в перерахунку щомісячного грошового утримання судді з 88% на 90% від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, не зарахувавши до стажу роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 17 листопада 1980 року по 03 грудня 1982 року, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Свердловському ордену трудового червоного прапору юридичному інституті ім. Р.Н. Руденко з 01 серпня 1984 року по 30 червня 1988 року та роботу на посаді слідчого Первомайського МВВС Ворошиловградської області з 01 листопада

1988 року по 21 лютого 1989 рік, чим порушив норми діючого законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі виникнення права на підвищення пенсії перерахунок призначеної пенсії здійснюється з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Матеріалами справи підтверджується, що із заявою про перерахунок довічного грошового утримання позивач звернувся до відповідача 10.10.2017 року, тому право на перерахунок призначеного довічного грошового утримання у нього виникло з

01.10.2017 року.

Таким чином, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.10.2017 року № 14 щодо відмови позивачу в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 88% до 90% та зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання з 01.10.2017 року та з цієї ж дати виплатити виниклу заборгованість, а не з

01 червня 2017 року, як того вимагає позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати у вигляді судового збору, що здійснені позивачем документально підтверджені і складають 640 гривень (а.с.1), що на підставі підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» складає ставку судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, як у випадку з позивачем, цей судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, суд врахував положення пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» якими передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються у тому числі і органи Пенсійного фонду України.

Однак, вказана норма права не звільняє зазначені органи від його компенсації у випадку ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, оскільки у цьому разі це стосується не сплати судового збору, а розподілу, що вказаним законом взагалі не регулюється, оскільки частиною 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір» прямо передбачено, що розподіл судового збору між сторонами здійснюється відповідно до процесуального законодавства, яким серед іншого є і Кодекс адміністративного судочинства України.

До того ж, було б явно не справедливим, аби суд приймаючи рішення на користь позивача залишив би його без компенсації понесених ним судових витрат, внаслідок неправомірних рішень та дій відповідача.

Керуючись ст. ст. 5-11, 72-77, 139, 211, 217, 229, 241, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не зарахування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, при визначені розміру довічного грошового утримання до стажу роботи на посаді судді у відставці строк проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 17 листопада 1980 року по 03 грудня 1982 рік, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Свердловському ордену трудового червоного прапору юридичному інституті

ім. Р.Н. Руденко з 01 серпня 1984 року по 30 червня 1988 року та роботу на посаді слідчого Первомайського МВВС Ворошиловградської області з 01 листопада 1988 року по 21 лютого 1989 року, та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.10.2017 року № 14.

Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання, період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 17 листопада 1980 року по 03 грудня 1982 рік, що становить

2 роки 17 днів, половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Свердловському ордену трудового червоного прапору юридичному інституті ім. Р.Н. Руденко з 01 серпня 1984 року по 30 червня 1988 року, що становить

1 рік 11 місяців 14 днів, період роботи на посаді слідчого Первомайського МВВС Ворошиловградської області з 01 листопада 1988 року по 21 лютого 1989 року, що становить 3 місяці 21 день.

Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, перерахунок довічного грошового утримання починаючи з 01 жовтня

2017 року в розмірі 90% (дев'яносто відсотків) суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з 01 жовтня 2017 року по день виконання рішення виплатити виниклу заборгованість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ: 41245565, адреса місцезнаходження: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35-а, 93009) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне судове рішення складено 12.02.2018 року

Суддя Є.О. Романовський