Вирок № 72161112, 13.02.2018, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2018 425/966/16-к

1-кп/425/13/18

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

Головуючого судді Синянської Я.М.,

при секретарі

судового засідання Білак Н.В., Погорєлової В.В. Брудницькій О.В.,

за участю прокурора Тактарова Р.Р., Мамєдова Е.Д., Лашутіна С.О.,

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисника Чесебієва А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Рубіжне Луганської області кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, який є фізичною особою - підприємцем, має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, який зареєстрованого за місцем проживання: АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України є таким, що немає судимості,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2016 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом «AUDI A6 2 TDI» д/н НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Визволителів у сторону вул. Б. Хмельницького, м. Рубіжне Луганської області, порушивши вимоги п. 10.1 ПДР України (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), допустив виїзд свого автомобіля на зустрічну смугу руху, де здійснив наїзд лівою передньою стороною свого автомобіля на задню частину тулуба пішохода ОСОБА_4, який на момент наїзду рухався по лівому краю проїзної частини вул. Визволителів, у зустрічному з автомобілем напрямку, у результаті чого останній отримав тілесні ушкодження.

Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4 згідно з висновком судово - медичної експертизи № 27 від 04.03.2016 у вигляді: множинних саден на обличчі, ЗЧМТ, перелом лівої скроневої кістки, забиття головного мозку ІІ ст., мала пластинчата субдуральна гематома лівої напівкулі, у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень з ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення; садни правої кисті, закритий крайовий перелом ладьєвидної кістки правої кисті - відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознаками тривалості розладу здоров'я; перфорація барабанної перетинки зліва, яка ускладнилась посттравматичним середнім отитом - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я; садни лівої кисті - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи № 19/113/9-1/42е від 02.03.2016 - «В дорожній ситуації, яка розглядається, водій «AUDI A6 2 TDI» д/н НОМЕР_1, ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, керуючись технічними вимогами п. 10.1 ПДР України (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), тому з технічної точки зору дії водія автомобіля НОМЕР_2 невідповідні технічним вимогам п. 10.1 ПДР України знаходились у причинному зв'язку із настанням ДТП.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Суду надав показання, що 31.01.2016, приблизно о 17 годині 40 хвилин він їхав по вул. Визволителів у сторону вул. Б. Хмельницького на автомобілі НОМЕР_3. Світло на дорозі було погане, пройшов дощ. Рухався по своїй полосі, на дорозі біля обочини був припаркований інший автомобіль, у зв'язку з чим йому довелось здійснювати обгін, виїхати на зустрічну смугу. На зустріч по проїзній частині рухався пішохід, уникнути зіткнення не вдалося. Цивильний позов визнає часково.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується доказами: показаннями потерпілого, свідків та письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Потерпілий у судовому засіданні надав суду наступні показання, що 31.01.2016 він йшов по вул. Визволителів, м. Рубіжне разом із товаришем. Були погані погодні умови, довелося вийти з тротуару на проїзджу частину, щоб обійти калюжі. Згідно з усіма ПДР вони пішли на зустріч руху автотранспорту. Він рухався не більш ніж півметри від краю дороги. Припаркованих автомобілів уздовж проїзної частини не бачив. Біля «Палацу Спорту» він раптово відчув удар ззаду та втратив свідомість. Коли вже прийшов до тями, то перше що побачив - це свій кросівок, який лежав, приблизно, у п'яти метрах від нього. Бачив як один із свідків викликав швидку допомогу. Освітлення було добре, ми йшли якраз під ліхтарями, неподалік був світлофор. Обвінуваченим йому не було надано ніякої допомоги, він вів себе неадекватно, кричав та лаявся. За час перебування на лікуванні, обвинувачений не дав про себе знати, не надавав допомоги у лікуванні. Зазначив, що у обвинуваченого немає щирого каяття у вчиненні злочину, він не усвідомив своєї вини у спричиненій шкоді потерпілому.

Свідок ОСОБА_9 суду дав показання, що він ввечері, близько 5-6 годин, у 2016 році, місяць не пам'ятає, можливо кінець зими, в районі «Палац спорту» йшов по тротуару (тому що він сам водій і розуміє, що таке пішохід на проїжджій частині), бачив як по його стороні йшли два хлопці на зустріч руху автомобілів. Один йшов по газону, а другий йшов по проїжджій частині, близько півметра від бордюру, можливо обходив калюжу. Видимість руху була погана, тому що було сиро, мокра дорога. Самого зіткнення він не бачив, почув удар і підійшов до місця ДТП, викликав швидку і поліцію. На місці ДТП побачив автомобіль, який стояв на проїжджій частині в районі світлофора, та молодого чоловіка, який лежав на дорозі на животі, тому не бачив чи був він у притомному стані. Обвинувачений вийшов з автомобіля, був в емоційному стані від того що трапилось, проте після того як перевірили наявність пульса у хлопця він заспокоївся. Нецензурних слів та образ від обвинуваченого у бік потерпілого свідок не чув, обвинувачений не підходив до потерпілого. Біля потерпілого був його друг та жінка розмовляла з ним, чи був потерпілий без свідомості не знає, на момент коли приїхала швидка, здається був при свідомості.

Свідок ОСОБА_10 суду надав показання, що він був свідком ДТП, яка сталася з його другом ОСОБА_4 31.01.2016. Обвинувачений на автомобілі Ауді А6 збив потерпілого, який йшов по проїжджій частині дороги на півметра від бардюра, обходячі калюжі. Після цього обвинувачений проїхав ще метрів 20, зупинився, підбіг до них та почав кричати, що вони п'яні та ображав їх, звертався він до нього. Потерпілий був непритомний, через деякий час він прийшов до тями, потім приїхала швидка. Біля потерпілого був він і жінка. Хто викликав швидку він не знає. Він разом з потерпілим поїхав у лікарню і був з ним, допомагав знімати з нього речі. У потерпілого була розбита голова, перелом руки. Також, свідок зазначив, що потерпілий був у крові і також його речі. У потерпілого були з собою речі, та він був одягнений у наступне: кросівки (правий був ушкоджений), светр (розрізали у лікарні), водолазка та футболка (були у крові), куртка червоно кольору з синіми вставками (ушкоджена), джинси (подрані, як саме пояснити не може, «не парадні»), підштаники (не знає чи ушкоджені вони були), шапка розірвана, годинник «Касіо «Джі Шок» майже новий був на лівій руці - розбитий, мобільний телефон «Нокіа «Люмія» жовтого кольору, новий, дорогий, який був у лівій кишені - розбитий. На той час свідок бачився з потерпілим майже кожен день, зараз спілкуються рідше. Він обізнаний про те, який саме на той час був телефон у потерпілого, так як брав користуватись їм.

Оцінюючи докази зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 286 КК України вірно.

При обранні покарання ОСОБА_6 суд враховує:

- ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке віднесене кримінальним законом до категорії тяжких злочинів;

- особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 згідно зі ст. 66 КК України, є добровільне часткове відшкодування збитку.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Верховний Суд України в ухвалі від 16.10.2007 зазначив, що щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. Такої оцінки обвинуваченим своїх дій у кримінальному провадженні не виявлено, обвинувачений не вибачився перед потерпілим, що свідчить про відсутність у обвинуваченого щирого каяття. За таких обставин суд вважає, що такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття, у даному кримінальному провадженні не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечні наслідки, а також особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливе без ізоляції від суспільства. А тому необхідно призначити йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України та призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, вважаючи, що таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, цивільним позивачем ОСОБА_4 заявлений цивільний позов (з уточненнями, станом на 12.02.2018) до ОСОБА_6, в якому останній просить стягнути з ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 35000 грн та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

У судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_11 підтримали позовні вимоги з викладених в ньому підстав та просили позов задовольнити.

Сторони визнали суму понесених матеріальних витрат цивільним позивачем та їх відшкодування цивільним відповідачем на суму 9902,44 грн, відповідно до розписок отриманих від матері потерпілого та самого потерпілого (від 09.03.2016 на суму 4600 грн, від 10.05.2016 на суму 3402,44 грн, від 12.12.2016 на суму 1900 грн).

ОСОБА_6 та його захисник не визнали позовні вимоги в частині матеріальної шкоди у розмірі 35 000 грн не визнають повністю. Позовні вимоги відносно моральної шкоди визнають частково, у розмірі 4000 грн.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними докази з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Судом при вирішенні позовної заяви до уваги беруться положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А також застосовуються вимоги, передбачені ст.ст. 175, 176 ЦПК України.

Таким чином, саме на цивільного позивача у справі чи його представника покладається обов'язок надати докази на підтвердження завданої шкоди.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що потерпілим, внаслідок кримінального правопорушення отримано тілесні ушкодження, що потребують періодичного стаціонарного лікування, яке він проходить, з наступною рекомендацією лікарів щодо вживання відповідних медичних препаратів (ліків, тощо), також потерпілий отримав інвалідність 2 групи (відповідно до довідок №№ 502228 - а.с. 90 т.1, 503431 - а.с. 149 т.2) з 13.06.2016 по 01.07.2018 (з подальшим черговим переглядом), що підтверджено дослідженими судом карткою амбулаторного хворого та медичними довідками/виписками.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин справи, та надаючи оцінку поданим цивільним позивачем доказам на відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 коштів витрачених на:

придбання продуктів харчування у сумі 3000 грн. (позивачем не доведено жодними доказами, які б підтверджували необхідність придбання саме продуктів, які містять відповідні особливості, доказів розміру витрачених грошових коштів на продукти з зазначеними у позові особливостями);

відшкодування вартості одягу на суму 3650 грн. (не надано належних доказів вартості даних речей, накладна - не є належним доказом, що підтверджує факт придбання, не містить дати, реквізитів продавця), наручного годинника на суму 1020 грн. (не надано доказів що даний годинних пошкоджений та його вартість підлягає відшкодуванню);

оплату послуг з навчання у сумі 12236 грн. (позивачем не надано доказів всупу до саме такого ВУЗу внаслідок заподіяних кримінальним правопорушенням ушкоджень, та понесенням витрат на оплату навчання, не доведено і те, що внаслідок травм позивач повністю і невідворотньо позбавлений можливості навчання у закладі на бюджетній основі і за іншою спеціальністю),

оскільки об'єктивно відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого, з вини якого сталася ДТП, та витратами і відшодуванням вартості речей потерпілого, а також цивільним позивачем не доведено, що діями відповідача спричинені дані витрати.

Також, суд вважає належними та допустимими докази: показання свідка ОСОБА_10, щодо перебування у власності цивільного позивача мобільного телефону (сматфон Нокіа Люмія 920) на час вчинення кримінального правопорушення, довідку ФОП ОСОБА_12 від 09.03.2016 про придбання даного мобільного телефону 15.01.2015 та зазначення його вартості станом на дату видачі довідки у розмірі 4150 грн. (а.с. 94 Т. 2), висновок від 23.03.2016 про визнання даного мобільного телефону таким, що не функціонує (а.с. 28-29 Т.1). Цивільним відповідачем обставини щодо належності даної речі та її вартості не спростовані. І дане пошкодження речі є наслідком вчинення цивільним позивачем ДТП, тому суд вважає за необхідне цивільні вимоги у частині відшкодування вартості мобільного телефону у сумі 4150 грн. задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Суд приймає документи (а.с. 96, 99-123, 146, 147 Т.2), як належні докази зв'язку між отриманими тілесними ушкодженнями потерпілим, заподіяними внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_6, встановленими лікарями діагнозами, пройденим потерпілим лікуванням та витратами на нього (у тому числі на придбання лікарських засобів, препаратів та виробів, тощо), що також узгоджується з іншими матеріалами кримінального провадження та наданими потерпілим медичними довідками, а саме:

Товарний чек від 20.05.2017 на суму 950,00 грн.

Товарний чек від 30.12.2016 на суму 122,21 грн.

Товарний чек від 28.04.2017 на суму 601,14 грн.

Товарний чек № А47000000084550 від 08.05.2017 на суму 217,40 грн.

Товарний чек від 17.09.2017 на суму 63,40 грн.

Товарний чек від 04.10.2017 на суму 109,55 грн.

Товарний чек від 29.09.2017 на суму 63,40 грн.

Товарний чек від 24.09.2017 на суму 60,35 грн.

Товарний чек № 52150 від 29.09.2017 на суму 56,95 грн.

Товарний чек від 27.10.2017 на суму 57,65 грн.

Товарний чек від 24.10.2017 на суму 130,35 грн.

Товарний чек № 84335 від 13.10.2017 на суму 51,99 грн.

Товарний чек № 397 від 06.10.2017 на суму 438,32 грн.

Товарний чек № 49788 від 06.11.2017 на суму 130,35 грн.

Товарний чек № 53608 від 27.11.2017 на суму 58,50 грн.

Товарний чек № А47000000245692 від 28.12.2017 на суму 172,39 грн.

Товарний чек № А47000000243990 від 26.12.2017 на суму 182,16 грн.

Товарний чек № 56523 від 21.12.2017 на суму 331,44 грн.

Товарний чек від 02.01.2018 на суму 487,76 грн.

Товарний чек від 22.11.2017 на суму 58,23 грн.

Товарний чек від 04.12.2017 на суму 441,33 грн.

Товарний чек № 23 від 06.11.2017 на суму 715,48 грн.

Товарний чек від 15.10.2017 на суму 130,35 грн.

Товарний чек № 171117 від 17.11.2017 на суму 58,20 грн.

Товарний чек № А47000000244905 від 27.12.2017 на суму 260,13 грн.

Товарний чек № А47000000246471 від 29.12.2017 на суму 174,38 грн.

Товарний чек № А47000000002832 від 05.01.2018 на суму 170,78 грн.

Товарний чек № А47000000002027 від 04.01.2018 на суму 223,53 грн.

Товарний чек № А47000000000385 від 02.01.2018 на суму 226,28 грн.

Товарний чек № А47000000001227 від 03.01.2018 на суму 175,54 грн.

Товарний чек від 29.08.2017 на суму 98,97 грн.

Товарний чек № 080917 від 08.09.2017 на суму 428,10 грн.

Товарний чек від 19.08.2017 на суму 58,85 грн.

Товарний чек від 14.08.2017 на суму 60,80 грн.

Товарний чек від 09.09.2017 на суму 57,45 грн.

Товарний чек № 82470 від 14.09.2017 на суму 114,90 грн.

Товарний чек від 29.08.2017 на суму 61,90 грн.

Товарний чек від 25.08.2017 на суму 61,90 грн.

Товарний чек від 04.09.2017 на суму 55,15 грн.

Товарний чек № 393 від 09.08.2017 на суму 274,24 грн.

Товарний чек від 23.08.2017 на суму 214,05 грн.

Товарний чек № А47000000012335 від 27.12.2016 на суму 183,00 грн.

Товарний чек від 03.01.2017 на суму 171,99 грн.

Товарний чек № А47000000013148 від 28.12.2016 на суму 214,57 грн.

Товарний чек № Р00000225797 від 18.01.2017 на суму 201,13 грн.

Товарний чек від 24.12.2016 на суму 17,30 грн.

Товарний чек від 24.12.2016 на суму 243,00 грн.

Товарний чек від 08.05.2017 на суму 215,15 грн.

Товарний чек від 03.05.2017 на суму 406,43 грн.

Товарний чек від 07.04.2017 на суму 29,00 грн.

Товарний чек від 08.04.2017 на суму 214,90 грн.

Товарний чек від 15.12.2016 на суму 40,60 грн.

Товарний чек № 21306 від 20.05.2017 на суму 55,90 грн.

Квитанція «Приватбанк» від 09.03.2017 на суму 150,00 грн.

Товарний чек № 14252 від 06.04.2017 на суму 143,05 грн.

Товарний чек від 26.12.2016 на суму 48,11 грн.

Товарний чек № А47000000002500 від 05.01.2017 на суму 342,07 грн.

Товарний чек № 80309 від 25.07.2017 на суму 216,63 грн.

Товарний чек від 25.07.2017 на суму 111,35 грн.

Товарний чек №1 від 04.08.2017 на суму 55,60 грн.

Загальна сума - 11466,64 грн.

Проте, суд визнає неналежними доказами наступні документи, так як вони не відповідають вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» та інше: Розрахункова квитанція серія АБКА № 581866 від 13.03.2017 на суму 440 грн. - а.с. 101 Т.2 (не зазначено які саме медичні послуги та не зазначено субєкта господарювання, що видав дану квитанцію), Квитанція до прибуткового кассового ордера № 1/18 від 06.06.2017 на суму 90,00 грн. - а.с. 120 Т.2 (не зазначено які послуги надано), отже дані суми не підлягають відшкодуванню цивільним позивачем.

Таким чином, з урахуванням наданих цивільним позивачем доказів на підтвердження понесених ним втрат, пов'язаних з ушкодженням здоров'я та витрат на відшкодування шкоди, внаслідок кримінального правопорушення на користь ОСОБА_4 слід стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 15616 грн. 64 коп.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено у чому полягає моральна шкода, а саме: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Окрім цього, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд, також бере до уваги роз'яснення, зазначені в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з наведеного, вимоги цивільного позивача ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та стягнення її з цивільного відповідача ОСОБА_6 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що сам факт одержання тілесних ушкоджень під час ДТП, яка сталася з вини обвинуваченого, пов'язаний з цим душевний та фізична біль, страждання від одержаних тілесних ушкоджень, безперечно завдало значну моральну шкоду й спричинило моральні переживання і страждання потерпілому. Крім того, позивач змушений постійно звертатись до медичних закладів, проходити лікування та на даний час має інвалідність 2 групи.

Однак моральна шкода, в зазначеному позивачем розмірі, в судовому засіданні не доведена, оскільки цивільним позивачем та його представником не доведено позбавлення здібностей або позбавлення потерпілого можливостей їх реалізації, не надано доказів на заподіяння моральної шкоди саме в розмірі заявленого позову, чому саме оцінено заподіяну шкоду у такому розмірі та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тому, враховуючи характер правопорушення, фактичні обставини вчинення дорожньо-транспортної події, ступеня вини обвинуваченого, глибини моральних та душевних страждань цивільного позивача у зв'язку з отриманням ушкоджень, зміною ритму життя у зв'язку із перебуванням тривалий час на лікуванні, а також з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.

Прокурор у судовому засіданні відмовився від позову поданого до обвинуваченого ОСОБА_6 в порядку ч.ч. 3,5 ст. 128 КПК України, ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» про відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення на суму 1116,70 грн. у зв'язку з відшкодуванням обвинуваченим даної шкоди у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Захисником обвинуваченого заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого від покарання, оскільки ОСОБА_6 відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році» (далі - Закон) є суб'єктом амністії, відповідно до п. "в" - на момент набрання чинності Законом має двох дітей, яким не виповнилось 18 років і не позбавлений батьківських прав: ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України. Прокурор, представник потерпілого, потерпілий не заперечували проти застосування відносно обвинуваченого амністії. Обвинувачений надав суду усну згоду на застосування відносно нього амністії.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченого положення Закону, оскільки ОСОБА_6 вчинив необережний тяжкий злочин до набрання чинності Законом, на день набрання чинності Законом - не позбавлений батьківських прав відносно двох дітей, яким не виповнилось 18 років - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, просив звільнити його від покарання на підставі вказаного Закону. Підстав, які б перешкоджали застосуванню вказаного Закону відносно ОСОБА_6, судом не встановлено.

Витрати на залучення експертів у розмірі 2528 грн. 64 коп., пов'язані із проведенням судово-технічної експертизи ТЗ, судово-транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до

ч. 2 ст. 124 КПК України, оскільки його провина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Питання про долю речових доказів підлягають вирішенню відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році», суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Керуючись ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком (2) роки.

Керуючись ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, у разі працевлаштування - місце роботи.

Звільнити ОСОБА_6 від призначеного (основного та додаткового) покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 кошти на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 15616 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 64 копійки та моральної шкоди в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп, всього 40 616 (сорок тисяч шістсот шістнадцять) гривень 64 копійки.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Провадження за позовом Прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах Комунального закладу «Рубіжанська центральна міська лікарня» Управління охорони здоров`я Рубіжанської міської ради до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення закрити.

Стягнути з ОСОБА_6витрати на залучення експертів у розмірі 2528 (дві тисячі п'ятсот двадцять вісім) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки на користь держави на р/р 31117106700071, ЄДРПОУ 37904431, МФО 804013, код 21081100, отримувач УДКСУ.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_4, який після проведення судової-технічної експертизи ТЗ, та транспортно-трасологічної експертизи був повернутий власнику- залишити у власника.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Я.М. Синянська