Рішення № 72159852, 12.02.2018, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1778/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бакай І. А.

з участю секретаря судового засідання Михайлишин О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам’янка-Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 міської ради, ОСОБА_7 підприємства ”Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання незаконним рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради народних депутатів та визнання незаконним свідоцтва на право власності на будівлі,

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом та просить визнати недійсним рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради народних депутатів від 24 грудня 1979 року за № 344 «Про визнання права власності на 4/5 будинку № 25 по вулиці Шевченка в м. Кам’янка-Бузька за ОСОБА_8»; визнати недійсним свідоцтво про право власності на будівлі від 03 січня 1980року, виданого ОСОБА_6 міською радою народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради народних депутатів від 24 грудня 1979 року за № 344 ”Про визнання права власності на 4/5 будинку № 25 по вулиці Шевченка в м. Кам’янка-Бузька за ОСОБА_8”. У подальшому, позивач своє позовні вимоги неодноразово уточнювала, у поданих уточненнях від 08 грудня 2017 року позивач просить суд визнати незаконним рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради Народних депутатів від 24 грудня 1979року за № 344 ”Про визнання права власності на 4/5 будинку № 25 по вулиці Шевченка в м. Кам’янка-Бузька за ОСОБА_8”, яке прийнято всупереч ухвали Львівського обласного суду від 22 листопада 1979 року та визнати незаконним свідоцтво на право на 4/5 будівлі за ОСОБА_8 від 03 січня 1980 року виданого ОСОБА_6 міською радою народних депутатів.

24.05.2016 року за клопотанням представника позивача до справи в якості співвідповідача залучено Червоноградське МБТІ та виконавчий комітет ОСОБА_6 міської ради.

29.01.2018 року представником позивача уточено вимоги та ухвалою суду у якості співвідповідача залучено ОСОБА_6 міську раду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 20 травня 1969 року ОСОБА_9 подарував ? частину його будинковолодіння ОСОБА_8 (матері відповідача ОСОБА_3М.) з метою побудови ними нового будинку. Інша ? частина подарованого будинку спадкував по заповіту ОСОБА_10 (чоловік позивача). У подальшому ОСОБА_8 і ОСОБА_9 побудували новий двоповерховий двоквартирний будинок, який 10 липня 1973 року був прийнятий в експлуатацію. Після закінчення будівництва, будинок був поділений між забудовниками, де ОСОБА_9, за його погодженням, було виділено у власність ? його частину з метою відкриття окремого в’їзду в його частину будинку. В березні 1977 року, після смерті ОСОБА_9 чоловік позивачки ОСОБА_11 на підставі довіреності виданої спадкоємцем ОСОБА_9 ОСОБА_12 змушений був звернутися в суд у зв’язку з одержанням претензійного листа від ОСОБА_8 про повернення спадкоємцями боргу покійного ОСОБА_9 в сумі 3000 карбованців. У ході судових засідань у справі, які відбувались в період 1977-79 роках в ОСОБА_6 районному суді із матеріалів справи зникли заповіт і фактичне рішення міськвиконкому № 60 від 10.07.1973 року та були долучені ОСОБА_8 сфальсифіковані тексти рішень міськвиконкому ОСОБА_6 міської ради № 80 від 15.05.1969 року, № 59 і № 60 від 10.07.1973 року, а також № 74 від 30.07.1974 року, які дозволили Кам’янка-Бузькому районному суду 19.10.1979 року винести рішення на користь ОСОБА_8 З 1985 року по даний час на неодноразові звернення до Кам’янка-Бузького районного суду з позовними заявами як спадкодавців позивачки так і її самої, останніми долучались копії дійсних архівних довідок та рішень ОСОБА_6 міської ради, однак суди розглядали справи не по суті, у зв’язку з чим не перевіряли та не надавали належної юридичної оцінки поданим позивачкою документів, а у своїх рішеннях покликалися на рішення Кам’янка-Бузького районного суду від 19.11.1979 року, а тому законних рішень не приймали.

Крім цього позивачка в обгрунтування своїх позовних вимог покликається на архівну довідку № 457 від 20.12.2013 року та звертає увагу, що останнє засідання ОСОБА_6 міської ради у 1979 році відбулось ”20” грудня 1979 року, однак у свідоцтві на право власності на будівлі від 03 січня 1980 року, яке видане ОСОБА_6 міською радою на ім’я ОСОБА_8 та зареєстроване у кадастровій книзі № 100, датою засідання ОСОБА_6 міської ради народних депутатів зазначено ”24” грудня 1979 року. З тих підстав позивачка вважає, що рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради народних депутатів від 24 грудня 1979 року за № 344 про визнання за ОСОБА_8 права власності за 4/5 будинку № 25 по вулиці Шевченка в м. Кам’янка-Бузька є незаконним. Також покликається на постанову прокурора Кам’янка-Бузького району про відмову у порушенні кримінальної справи від 05.12.2008 року, якою факт підробки документів було встановлено, однак у зв’язку із смертю осіб, причетних до скоєнні злочину, обвинувальний вирок не міг бути постановленим.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2В позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові та просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, подали заперечення та просили в позові відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що відповідно до архівних документів, заява від ОСОБА_8 на ім’я міського голови про визнання її власником 4/5 спірного будинку поступила до міської ради 20 грудня 1979 року (вх. № IV321). Відповідно, виконавчий комітет ОСОБА_6 міської ради заяву ОСОБА_8 про визнання права власності на 4/5 ідеальних частин будинку №25 по вулиці Шевченка в м. Кам’янка-Бузька розглядав і прийняв з даного приводу рішенні за №344 також 20 грудня 1979 року. За таких обставин, засідання виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради 24 грудня 1979 року не проводилось. Той факт, що у свідоцтві про право власності на 4/5 спірного будинковолодіння, яке видане 3 січня 1980 року на ім’я ОСОБА_8 зазначено, що таке видане на підставі рішення міськвиконкому № 344 від 24 грудня 1979 року не стверджує його незаконності, оскільки тексти, які зазначені в рішенні № 344 від 20 грудня 1979 року, яке знаходиться в районному архіві і рішення № 344 від 24 грудня 1979 року, яке знаходиться в інвентарній справі Червоноградського МБТІ за своїм логічно-послідовним значенням не є суперечливими, а навпаки - ідентичними. З приводу того, що на рішенні № 344, яке знаходиться в інвентарній справі МБТІ зазначена дата 24 грудня 1979 року, то ця дата, на його погляд, зазначена помилково (як описка) особою, яка готовила і видавала дане рішення, а, оскільки рішення № 344 на руки ОСОБА_8 видавалось 24 грудня 1979 року, тому саме з цих підстав на рішенні, що знаходиться в інвентарній справі Червоноградського МБТІ зазначена дата його видачі ”24” грудня 1979 року.

Представник відповідача ОСОБА_7 підприємства ”Червоноградське МБТІ” ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що реєстрацію права власності за ОСОБА_8 проведена на підставі наданого особою рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради, яке є правовстановлюючим документом; в посадові обов’язки реєстраторів не входить уточнювати дату проведення сесії та засідань органів місцевого самоврядування; реєстрація проводиться згідно зазначених у документах дат. У прийнятті рішення покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням народного суду Кам’янка-Бузького району Львівської області від 19.10.1979року частково зміненим ухвалою судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 22.11.1979 року, частково задоволено позов ОСОБА_12 до ОСОБА_8 про визнання права власності права власності на ? частин житлового будинку за № 25 по вулиці Шевченка у м. Кам’янка-Бузька та поділ будинку в натурі. Визнано право власності на 1/5 ідеальну частину будинку № 25 по вулиці Шевченка в м. Кам’янка-Бузька Львівської області за ОСОБА_12 і виділено йому в натурі у цьому ж будинку приміщення, які зазначені на поверхневому плані номерами 2-8, 2-9, 2-10, 2-11, підвальне приміщення III площею15,1 кв.м. та вихід у це підвальне приміщення.

Даним судовим рішення встановлено, що у спірному будинку ОСОБА_9, який помер 19 липня 1976 року, належала кімната під літерою 2-8 (24 кв.м.) підсобні приміщення 2-9 і 2-10 площею 3,5 кв.м. та 1,5 кв.м., кухня 2-11 пл. 11,8 кв., підвальне приміщення III пл.15,1 кв.м., вхід у підвал. Таким чином, по відношенню до всього будинку ця частина становить 1/5 ідеальну частку. Відповідно інша ідеальна частина 4/5 належала ОСОБА_8, яку становлять приміщення під літ. 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7 на першому поверсі і повністю приміщення другого поверху.

Зміна рішення Кам’янка-Бузького районного суду від 19 жовтня 1979 року судовою палатою в цивільних справах Львівського обласного суду від 22 листопада 1979 року, на що покликається позивач, не торкається суті самого рішення, а є лише його уточненням. Обласним судом виключена та частина рішення суду першої інстанції, якою було визнано за ОСОБА_8 прав власності на 4/5 ідеальних частини спірного будинку з виділенням приміщень у натурі оскільки ОСОБА_8 з такою позовною вимогою до суду не зверталась, а не тому, що така їй не належить.

За таких обставин, враховуючи законність судових рішень (Кам’янка-Бузького районного суду від 19.10.1979 року та обласного суду від 22.11.1979 року), а також те, що право власності на 1/5 частину будинку № 25 по вулиці Шевченка визнано за ОСОБА_12М, рішенням виконкому ОСОБА_6 міської ради № 344 від 20.12.1979 року було визнано право власності за ОСОБА_8 на 4/5 частин будинку і реально визначено їй приміщення зазначені у поверховому плані під літ.1-1,1-2,1-3,1-4,1-5,1-6,1-7 на першому поверсі, повністю другий поверх та підвальні приміщення I і II та вхід у ці приміщення, оскільки саме це випливає із тексту рішення виконкому ОСОБА_6 міської ради № 344 від 20.12.1979 року.

Поряд з тим, із свідоцтва про право особистої власності на будівлі, яке видане 03 січня 1980 року на ім’я ОСОБА_8 вбачається, що остання є власником 4/5 частин будинковолодіння №25 по вулиці Шевченка в м.Кам’янка-Бузька, однак дане свідоцтво видане на підставі рішення ОСОБА_6 міськвиконкому № 344 від 24.12.1979 року.

Судом досліджено текст даного документу та встановлено, що такий є ідентичний щодо тексту, який зазначений у рішенні ОСОБА_6 міськвиконкому № 344 від 20 грудня 1979 року. Також, з даного рішення випливає, що таке жодним чином не впливає на зміну (збільшення або зменшення) часток сторін у будинковолодінні № 25 по вулиці Шевченка м.Кам’янка-Бузька, Львівської області. Таким чином, за встановлених судом обставин, рішення виконкому ОСОБА_6 міської ради народних депутатів № 344 від 20 грудня 1979 року і це ж рішення, датоване 24 грудня 1979 року, про що зазначено у свідоцтві про право особистої власності на будівлі виданого 03 січня 1980 року на ім’я ОСОБА_8 про належність останній право власності на 4/5 частин будинковолодіння № 25 по вулиці Шевченка в м. Кам’янка-Бузька не порушує будь-яких прав позивача на її частку у даному будинковолодінні.

Суд також звертає увагу на те, що рішення ОСОБА_6 міськвиконкому за №344 від 24.12.1979 року та свідоцтво про право власності від 03.01.1980 року виданого на ім’я ОСОБА_8 було предметом перевірки і детального аналізу в межах судового спору між тими ж сторонами у 2006 році по справі № 2-84/2006, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04.06.2007 року за № 22-872/2007, яким встановлено повністю усі обставини на які посилається позивач, і які в порядку ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню і є обов’язковими для суду.

Покликання позивача на постанову прокуратури Кам’янка-Бузького району від 05.12.2008 року про закриття кримінальної справи за фактом вчинення службового підроблення документів та їх подальшого використання на підставі п. 8 ст. 6 КПК України (1960 р.), якою встановлено факт підробки документів, судом не береться до уваги, оскільки питання чи мали місце певні дії та чи вчинені вони конкретною особою, як і встановлення недійсності певних документів повинні бути встановлені виключно судом.

Крім цього, судом встановлено, що ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 24.05.2004 року у справі № 22а-1830/2004 встановлено: ”що заявниця ОСОБА_1 не є ні стороною по справі, ні правонаступником однієї з них, власником частки спірного будинку вона стала не в порядку її спадкування після смерті сторони по справі, а по спадщині після смерті чоловіка, який прийняв в дар за цивільно-правовою угодою саме 1/5 частку будинку, а тому не вправі оспорювати права дарителя, який був стороною в справі на більшу частку”.

Позивач звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання незаконним рішенням виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради від 24.12.1979 року за № 344, про закріплення за ОСОБА_8 права власності на 4/5 частки у будинку № 25 по вулиці Шевченка в м. Кам’янка-Бузька та визнання незаконним свідоцтва права власності на 4/5 будинку від 03.01.1980 року остання оспорює отриману нею в порядку спадкування 1/5 частку спірного будинковолодіння, хоча враховуючи вищезгадану ухвалу апеляційного суду Львівської області ОСОБА_1 не вправі звертатися до ОСОБА_3 із зазначеними позовними вимогами, оскільки вона не є належним позивачем по справі.

До аналогічних висновків прийшов Радехівський районний суду Львівської області у рішенні від 15.10.2013року по справі № 1217/254/12, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17.02.2014 року у справі № 22ц/783/611/14, якій апеляційний суд встановив, що позивач стала співвласником спірного будинку в результаті успадкування його 1/5 частини після смерті чоловіка ОСОБА_10, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22.06.1994 року. В свою чергу, ОСОБА_10 став власником вищезазначеної 1/5 частини спірного будинку в результаті укладення ним 11.04.1980 року, як обдарованим цієї частини будинку з ОСОБА_12 Будь-яких доказів, які б свідчили про права позивачки на спірний будинок або на будь-яку його частину до 22.06.1994 року, останньою суду подано не було. Оскільки позивачка ОСОБА_1 стала співвласницею спірного будинку лише 22.06.1994 року, то жодного відношення до судового спору, який мав місце у 1979 році між колишніми співвласниками цього будинку ОСОБА_12 і ОСОБА_8 вона не має.

Судом встановлено, що долученими до справи численними судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що жодні права позивачки щодо володіння та користування нею належною їй часткою у спірному будинку порушені не були, а відтак, остання не вправі оспорювати жодні документи на спірний будинок, які були виготовлені до 22.06.1994 року.

Враховуючи вищекладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 258, 259, 263-268 ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 міської ради Львівської області, КП ”Червоногорадське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання незаконним рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради народних депутатів від 24 грудня 1979 року за № 344 ”Про визнання права власності на 4/5 будинку № 25 по вулиці Шевченка в м.Кам’янка-Бузька за ОСОБА_8”, яке прийнято всупереч ухвали Львівського обласного суду від 22 листопада 1979 року та визнання незаконним свідоцтво на право на 4/5 будівлі за ОСОБА_8 від 03 січня 1980 року виданого ОСОБА_6 міською радою народних депутатів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: І.А.Бакай

Оригінал рішення.